УКР РУС  


 Home > view  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 138 відвідувачів

Теги
Києво-Печерська Лавра Католицька Церква педагогіка милосердя Ющенко Археологія та реставрація Церква і політика іконопис забобони комуністи та Церква постать у Церкві Предстоятелі Помісних Церков Патріарх Алексій II Голодомор Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство Доброчинність краєзнавство УГКЦ розкол в Україні монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко Церква і медицина церковна журналістика конфлікти діаспора УПЦ КП молодь вибори Вселенський Патріархат автокефалія Священний Синод УПЦ Церква і влада шляхи єднання церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі секти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






Наскільки добре ви знайомі з парафіянами свого храму?

Усі коментарі до статті:

от.Владимр 08 травня 2008
Христос Воскресе!Очень радует что все Вы посещаете храм,молитесь...Печалит другое что нет у Вас стремления жить жизню храма.Каждый думает о своем "внутреном" мирочке.Пришол,помолился и благодать домой унес.Храм - ето одно целое,вся полнота Церкви.Очень часто общение с прихожанами храма приносит огромную пользу для спасения нашей же души.Вспомните первых прихожан ведь они не только знали имена,они молились друг за друга,жили не только своей жизню,а и жизню брата,сестры...В них действительно была ЛЮБОВЬ.Некоторые прохожане думают только о себе.На жаль многие не живут сегодня приходом,а своим "частным" мирком.Мира,мудрости,любви Вам и живите жизню прихода.Простите Христа ради если кого-то обидел


Оксана 02 квітня 2008
Відвідую Покровський монастир у Харкові. Храм великий, знаходиться у центрі міста. Тому на службах багато людей, щоразу багато нових. Декого знаю в обличчя. вітаюся пошепки чи привітним кивком. З деякими жіночками познайомилися після служби, коли пили каву з пиріжками на подвір'ї. Хотіла б познайомитися з більшою кількістю людей, але активно спілкуватися під час служби - не вважаю за можливе, а після служби більшість прихожан поспішає додому у своїх справах. Цікаво, чи ми з Євгеном і Оленою в одному місті мешкаємо? Якщо так, то справді після служби можна було б зустрітися, познайомитися.


Сергій 11 лютого 2008
Проголосував "Не маю бажання". Мені взагалі тяжко заводити нові знайомства


Александра 01 лютого 2008
Храм - не Клуб по интересам. Мы приходим для соборной молитвы и единения в Господе. Не стоит "засорять", уж простите, это особое состояние духа мирским стремлением к знакомству с людьми. С теми, кого часто видим, даже не зная имен, раскланиваемся и поздравляем с праздниками и Причастием. А если это будет угодно Господу и полезно для нас, Он по воле Своей так или иначе сведет нас с кем-то ближе, дойдет и до знакомства.


Іван 31 січня 2008
Проголосував "Не маю бажання". Бажання звісно є, але знайомитись хочеться обережно. Тому що досить поширене навколо фанатичне ставлення до релігійного життя. Це слідує не тільки з особистого спілкування з деякими парафіянами. Багато ще залежить від парафії. Наприклад, в церкві, в яку я хожу, відверто проповідується відмова від ІНН (незважаючи на відомі звернення Синоду и Патріарху), і нещодавно продавались DVD фільми про "святого" Івана Грозного. Під час однієї проповіді штани на жінці, навіть на дівчинці нещодавно були названи "сатанинським одягом". Або ось ще приклад - уривок з розмови двох "активістів" перед сповіддю: " - Він жид? - Жид. - І ти цьому жидові руку подав?". Років десять тому я ходив в парафію, в якій була розвернута велика соціальна активність - відвідування хворих, тощо. Я, тоді не обмежений сім'єю, брав участь, і знайомився я з багатьма парафіянами, і дякую Богові за це. Тепер сімейний, діти, туди далеко їздити. А ось ще є одна парафія - в селі, де ми сім'єю відпочиваємо. От там мені хочеться познайомитись з усіма, настільки доброзичливе ставлення. І Бог так влаштував, що мої діти потоваришували з дітьми старости (вона жінка) тієї парафії, і тепер навіть листуються.


Олена 28 січня 2008
Також хожу у Покровський монастир та у храм, що ближче до мене. Маю декілька знайомих,але стосунки з ними були сформовані ще до початку відвідування храму. Мені дуже приємно, що вони теж ходять у церкву. Радісно зустрічаємось очима. Але ні з ким новим за 2 роки не познайомилась. Чому? Да, відверто кажучи, боюсь. Якісь у прихожан посмішки надто щірі. Цілуються всі, посміхаються... Може хто мені пояснить цю манеру спілкування. Думаю, що вдома та на роботі вони не такі лагідні. Я стареньким бабцям багато разів пропонувала підвезти їх на авто після служби. Дивляться на мене здивовано і відмовляються. Тільки 2 рази погодились. Якщо запропонувати свою допомогу у, наприклад, прибиранні, то можна з ясувати, що ці жінки завзято охороняють свої функції і нікого не поспішають допустити до них. У мене дуже багато спілкування на роботі, та у університеті, спілкуюсь із сусідами та десятком місцевих собаководів, також маю численну рідню. Ці контакти створилися якось невимушено. Думаю, що у храмі теж з являться нові знайомі. Можливо, не все в житті залежить від наших зусиль...


Владислав 28 січня 2008
Абсолютно згоден з Євгеном .Ходжу до храму для зустрічі з Богом .Після служби не до балачок .


Євген 22 січня 2008
Взагалі-то важко знайомитись у храмі. Я знаю досить вузьке коло прихожан (мені це слово більше подобається), бо ходжу я переважно до Покровського монастиря, де людей буває дуже багато. На ближній до мого дому парафії теж знаю десь до половини нашого невеликого приходу. Але врахуйте, що до Покровського монастиря я ходжу ледь не 20 років, а ближній наш храм відвідую років 8, з дня його відкриття. Чому? -- Та тому, що ходжу до храму Богові молитися, а не по сторонах роздивлятися і не знайомства заводити. Перед богослужінням приходиш настроєний на молитву. А після служби не хочеться особливо ні з ким говорити, щоб благодать Божу, отриману на службі, не розплескати, ще й до домівки не дійшовши! Так що, скажімо, рекомендаціїї деяких батюшок шукати свою половину на службах у храмі -- майже не для мене, хоча я теж не одружений. Очевидно, що людина, котра дійсно молитися до храму ходить, занадто багато знайомих серед парафіян і не матиме. Інша справа, якщо ця людина якоюсь корисною для всіх справою при храмі зайнята і має контакти з багатьма саме через свою роботу чи послух -- бібліотекар, свічниця, тощо.


Jorj 22 січня 2008
просто нет времени