УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 156 відвідувачів

Теги
Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков конфлікти Києво-Печерська Лавра автокефалія вибори Католицька Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну церковна журналістика українська християнська культура монастирі та храми України шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі милосердя Голодомор діаспора Археологія та реставрація Церква і медицина краєзнавство церква та політика церква і суспільство комуністи та Церква молодь забобони іконопис педагогіка Президент Віктор Ющенко Мазепа Священний Синод УПЦ УГКЦ розкол в Україні Ющенко Церква і влада постать у Церкві Патріарх Алексій II УПЦ КП Церква і політика секти Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність






Рейтинг@Mail.ru






30 травня 1861 року народився Солуха Костянтин Григорович



Любов до Бога не на словах здійснюється, а у дійсних справах.
Преподобний Феодосій Печерський

Костянтин Григорович Солуха належав до того типу людей, які зустрічаються дуже рідко і вражають своєю цілістю. Непідкупно чесний, глибоко принциповий, надзвичайно скромний, він дійсно «не мав зерна неправди за собою». Прекрасний лікар і безкорисний чоловік, він користувався авторитетом і любов'ю серед жителів міста Кам'янця-Подільського. Його кликали до хворих однаково багаті й бідні, його поважали і любили. Він був лікарем, громадським діячем, першим і незмінним головою Подільської «Просвіти».

Народився Костянтин Григорович 30 травня 1861 року в Подільської губернії в родині священика. Ще учнем київської гімназії він познайомився з життям українських гуртків, цікавився мистецтвом, співав у хорі видатного українського композитора М.В.Лисенка.

Навчався на медичному факультеті Київського університету. У 1894 році його перевели до Кам'янця-Подільського, спочатку на посаду городового лікаря, а потім ординатора кам'янецької міської лікарні. На цій посаді Костянтин Григорович працював до кінця свого життя (за винятком 3-х років, коли був головним лікарем).

Саме тут, на Поділлі, розкрився по-справжньому його талант лікаря-подвижника. Розумом, освіченістю, природною шляхетністю, надзвичайною людяністю в поєднанні з лікарським хистом К.Солуха одразу здобуває загальну повагу і величезний авторитет серед людей.

Працюючи дільничним лікарем, часто в холод, негоду, серед ночі він їхав до хворого за 10-15 кілометрів. З далеких сіл з'їжджалися до нього хворі селяни, його навіть прозивали «мужицьким лікарем». Як згадувала його молодша донька, «дома батька бачили хіба три дні на рік: на Святвечір, на Новий рік, і на Світлу Неділю. І це були для нас найщасливіші дні. А в звичайні дні до шістнадцятої - робота в лікарні, дома - обід і відразу ж прийом хворих, які вже чекають, а потім на виклики, і так допізна. Більшу половину лікувальної практики вів безкоштовно, з селян не брав нічого... Але в ті часи було багато польського панства, поміщиків, які, занедужавши, визнавали лише лікаря Солуху і посилали за ним власні карети, то ті вже платили добре». Однак лікар добре знав, на що витрачати гроші. Лікуючи убогих, він допомагав не лише як фахівець, а й давав гроші на ліки та інші потреби. Часто вносив чималу суму як заставу, тобто «брав на поруки» людей, заарештованих чи то за сміливі висловлювання, чи то за критику уряду. Найчастіше це були просвітяни.
Дружина Ганна Георгіївна, бувало, скаже: «Ти знову заклав за такого-то гроші, вони ж тобі не повертають». А він тільки лагідно всміхнеться у відповідь і мовить: «Що ж, своїм треба допомагати. А хто ж їм допоможе?!»
Без гучних слів, без зайвого пафосу він сумлінно виконував усі свої обов'язки як лікар і як громадянин, його життєвим кредо було: «Хто ж, як не я, коли ж, як не тепер».

Незважаючи на велику зайнятість, Кость Григорович завжди знаходив час і для громадських справ, ставлячись до них так само щиро й віддано, як і до лікарських.

Вихований на глибоких традиціях любові до рідного краю, він переймається болями свого народу. Він не чекав світлого майбуття, а працював, наближаючи його. У самому Кам'янці гуртував навколо себе всю українську молодь. Працював лікарем у духовній семінарії, викладав у Товаристві сестер-жалібниць, лікував університетську студентську Громаду і скрізь пропагував свої просвітницькі гуманні ідеї.

І вже в 1906 році була створена «Просвіта», і весь час, поки існувала, незмінним головою її був К.Солуха. Кам'янецька «Просвіта» провадила велику роботу в царині українознавства в Кам'янецькій духовній семінарії, Вінницькій церковно-учительській семінарії та 12-класних школах. Для втілення своїх ідей «Просвіта» брала на себе матеріальні витрати на утримання вчителів. Її бібліотека нараховувала близько 1500 примірників книжок, якими користувалось 137 осіб. Окрім цього, члени товариства виступали з лекціями, організовували вистави, концерти, вечірки, продаж українських книжок.

Не було на той час громадської або лікарської роботи чи установи, до яких він не був би причетний. Коли після революції 1917 року постало питання про відкриття в Україні українських університетів, К.Г. Солуха був одним із перших, хто щиро й палко підтримав цю ідею і запропонував відкрити такий університет у Кам'янці. І завдяки його клопотанням у Кам'янці 1 вересня було урочисто відкрито Український університет. У Кам'янці відкривається фельдшерська школа - він стає її викладачем. Бере активну участь в організації Українського Червоного Хреста, в роботі Кам'янець-Подільської секції Всеукраїнської Спілки лікарів, викладає на курсах сестер-жалібниць - і все це далеко не повний перелік добрих справ лікаря К. Солухи.

Зранку до пізнього вечора його можна було бачити в різних кінцях міста. Знаний всіма, загальний улюбленець «з ходою юнака і головою апостола», він завжди був готовий прийти на допомогу.