УКР РУС  


 Home > view  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 206 відвідувачів

Теги
Ющенко Голодомор секти Патріарх Алексій II вибори Приїзд Патріарха Кирила в Україну конфлікти педагогіка Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина українська християнська культура Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі церковна журналістика Вселенський Патріархат Мазепа Доброчинність молодь монастирі та храми України розкол в Україні іконопис діаспора Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація милосердя Священний Синод УПЦ УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство шляхи єднання Президент Віктор Ющенко забобони УГКЦ краєзнавство автокефалія церква та політика постать у Церкві Церква і політика Католицька Церква комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






Для подолання розколу в українському православ’ї слід:

Усі коментарі до статті:

Микола 04 вересня 2009
Для подолання розділення в Україні бажано провести у Києві всеправославний собор єпископів та скористатися моделлю подолання розділення у Болгарії.


миколка 01 квітня 2009
Молдавану: Язык богослужения не причина раскола, скорее всего попытка оправдать его организаторов. Нет канонических препятствий для использования в богослужении украинского или других языков, кроме церковно-славянского. Высказывания отдельных архиереев – это не позиция церкви. Если помните, чин освящения памятника жертвам голодомора служили на украинском. Эту тему (о языках) предлагаю закрыть, к тому же есть возможность задать вопрос о языке богослужения и проповеди в Лавре непосредственно владыке Павлу на предстоящей веб-конференции. Категорически не соглашусь, что «УПЦ-КП и УАПЦ сохранили православие...». Внешний вид, т. е. форму – возможно. Но содержание – категорически нет. То же самое униаты: внешний вид, облачение, устройство храма почти православное, с первого взгляда не всегда различишь. А вот содержание – сами говорите «еретики» Дальше (о записках): В Почаеве тоже случается такое, могут даже не принять записок на украинском. Я считаю, что нет ничего странного в том, что в монастырях относятся с подозрением к тем, кто подает записки на украинском языке, если взять во внимание описанные ранее события. Предлагаю подавая записки на украинском языке каждый раз смиренно объяснять, что «я не раскольник и не униат» (я, например, так и делаю), тем самым приучить, что не все, кто подает такую записку, «раскольники и униаты». Чолов’язі: Буквицы сии зело многочисленны, при том тяжек труд разбирать. “Московська Церква 141 рік... не мала офіційного визнання своєї автокефалії...” Цього ніхто не заперечує, однак майже весь цей час (як стверджує Ципін) Московська митрополія перебувала у спілкуванні з Константинопольською церквою, а отже і з усім православним світом, що ніяк не нагадує КП. “...не тільки патріарх, але й УВЕСЬ Сербський народ...” Пане Чолов’яго, невже Ви не бачите різницю між “УВЕСЬ Сербський народ” і “ДАЛЕКО НЕ УВЕСЬ Український народ”, точніше “кілька заборонених чи позбавлених сану архієреїв”?


отець Василь 30 березня 2009
Слава Ісусу Христу! Я пропоную звернути увагу на старання РПЦ у ділі подолання розколу в святій Грузинській православній церкві, а саме на території Абхазії та Осетії. Де в скорому часі після визнання Росією незалежності цих двох регіонів, РПЦ попросила в святої Грузинської церкви дозволу на те, щоб тимчасово РПЦ опікувалась вірними, які належать до канонічної території святої Грузинської православної Церкви. """Источники: ИТАР-ТАСС / NEWSru.com / Седмица.Ru МОСКВА. Русская Православная Церковь предлагает Грузинской Православной Церкви найти хотя бы временные решения проблемы пастырской помощи верующим в Южной Осетии и Абхазии. "Духовное окормление христиан в Южной Осетии - это вопрос для диалога между Московским и Грузинским Патриархатами. Активные переговоры пройдут уже этой осенью", - сказал 8 октября секретарь по межправославным отношениям Отдела внешних церковных связей Московского Патриархата протоиерей Николай Балашов. По его словам, "У обеих сторон есть общее понимание всей сложности ситуации, которая по существу не дает возможности Грузинскому Патриархату осуществлять пастырскую работу как в Южной Осетии, так и в Абхазии", - отметил отец Николай Балашов. Он полагает, что "нужно искать хотя бы временные решения, которые позволят соответствующим народам не лишаться полноценной духовной жизни". "Уверен, что именно Церкви будет принадлежать главная роль в примирении народов, ведь Евангелие - это проповедь прощения и мира, а не вражды. Но для исцеления тех ран, которые нанесены массовым кровопролитием, понадобится время", - подчеркнул представитель Московского Патриархата. Этот сложный вопрос находится под постоянным контролем руководства Русской Церкви. События на Кавказе в августе этого года обострили давнюю проблему, возникшую с 90-х годов, после распада СССР. Христиане Южной Осетии не хотят подчиняться Грузинской Церкви и с того времени находятся под влиянием греческих раскольников из т.н. старостильного «Синода противостоящих» «Истинно-православной церкви Греции». Православные как в Южной Осетии, так и в Абхазии давно просятся в юрисдикцию Московского Патриархата. Проблема состоит в том, чтобы, не нарушив церковных канонов (поскольку обе республики входят в каноническую территорию Грузинской Церкви), сделать все, чтобы наладить там нормальную церковную жизнь.""" Скажіть, чому коли подібну пропозицію робили РПЦ від інших Православних Церков для Українського Православ"я, то це так роздратувало чільників РПЦ, що вони готові були на страшні кроки (розірвання єдності з Константинополем та інше)?


молдаван 27 березня 2009
Миколке.1.Относительно благодарности униатам за то, что они сохранили обряд - Благодарить их особо не за что, даже за обряд, так как от него мало чего осталось ( в довоенные годы обряд и календарь практически не отличались от православного, более того служба велась в основном на церковно-словянском языке).УПЦ-КП и УАПЦ сохранили православие таким каким оно есть в УПЦ-МП. УПЦ-КП и УАПЦ не еретики - они раскольники, а это совершенно разные вещи. А вот УГКЦ - это уже еретики, и поэтому сравнивать УПЦ-КП и УАПЦ с УГКЦ не совсем уместно.2.В том, что прихожане УПЦ-КП захватывают храмы УПЦ-МП нет ничего хорошего, более того, такими действиями УПЦ-КП создает "антирекламу" как себе так и идеи автокефалии, значительно уменьшая количество сторонников автокефалии в рядах УПЦ-МП. Кроме того, такие действия УПЦ-КП совершенно не способствуют сближению или диалогу между нашими Церквями. И если в УПЦ-КП этого до сих пор не поняли , то это очень прискорбно.3.Я совершенно не собираюсь ничего переделывать в Церкви.Лично я прекрасно понимаю и не имею ничего против служб на церковно-словянском языке (в городе в котором я родился - граница Подолья и Волыни - до сих пор в церкви читается на церковно-словянском языке Евангелии изданное в 17-ом или 18-ом веке в Сербии). Язык службы и проповеди не является каноном Церкви или его догмой. Церковь призвана нести Слово Божье для чукчей на их языке, для китайцев на их языке, для украинцев, если им непонятен церковно-словянский язык (а таких к сожалению большинство) на украинском языке. Миколка, Вы очевидно знаете какой была реакция немецких епископов на то, что проповедь св.Кирилла и Мефодия в Моравии проводилась не на латыни, а на словянском языке.В 16-ом веке католические епископы Речи Посполитой утверждали, что церковные службы недопустимо служить на мужицком (понятном для простых христиан) словянском языке, что служебными языками являються только латынь и греческий. Подобная риторика, к сожалению, сегодня звучит и из уст некоторых наших епископов и священников в отношение уже украинского языка. Я, уважаемый Миколка, подал записку на проскомидию на украинском языке не в городе Токио или в Таллинне, а в г.КИЕВЕ (столица государства УКРАИНА) в приходе принадлажащем УКРАИНСКОЙ Православной Церкви - Московкого Патриархата (женский Покровский монастырь), Поэтому мне было обидно, что я ( и очевидно миллионы подобных мне людей) - который вырос на украинской земле, воспитывался на украинском языке, для матушки принявшей у меня записку, являюсь чужим, еретиком, только потому, что моя записка написана на родном для меня и для этой страны языке.А относительно украиноязычных храмах в г.Киеве - то их здесь нет, и поверьте, не по причине отсутсвия прихожан УПЦ-МП желающих учавствовать в службе на украинском языке.


Чолов"яга 27 березня 2009
До Миколки. Відносно автокефалії РПЦ – питання старе і всім відоме – розрив спілкування з іншими церквами на 141 рік визнають навть ієрархи РПЦ і про це у всіх їхніх історичних документах написано. З цим усі вже змирились, бо це правда, тільки Миколці не йметься. ======= Після Хрещення Руси рівноапостольним князем Володимиром 988 р. у Києві було засновано Митрополію Константинопольського Патріархату. З цієї Митрополії світло християнства розповсюдилося на всі землі стародавньої Київської держави, у тому числі і в межах нинішньої Росії. Нагадаємо, що перше літописне згадування про Москву належить до 1147 р., що вже саме по собі робить необґрунтованими намагання Московського Патріархату видавати себе за Матір-Церкву стосовно Київської Церкви. Після падіння Києва 1240 р. Київські митрополити обрали своєю резиденцією столицю багатшого Володимиро-Суздальського князівства Володимир-на-Клязьмі, а потім Москву, яка завдяки перебуванню в ній Митрополита Київського почала швидко підносити свій політичний авторитет. Разом з тим правителі Великого князівства Литовського, до складу якого увійшли південно-західні та західні землі колишньої Київської держави, а також єпископи єпархій Київської Митрополії в цих землях неодноразово висловлювали невдоволення тим, що митрополити Київські не живуть у Києві і не стільки піклуються про свою Митрополію, скільки експлуатують її. Протягом XIV-XV ст. єдина Київська Митрополія відповідно до державного поділу кілька разів розділялася на Київську і Московську частини, на чолі яких стояли окремі митрополити. Остаточно розділення Митрополії відбулося у 1448-1458 рр. Київська Митрополія перебувала у складі Константинопольської Матері-Церкви до 1686 р., коли вона не за приписами канонічних правил, а насильством і підкупом була приєднана до Московського Патріархату. Відокремлення Московської Митрополії від Київської Митрополії Константинопольського Патріархату та її фактична автокефалія були самостійно довершені 15 грудня 1448 р. шляхом поставлення Собором єпископів Великого князівства Московського єпископа Рязанського Іони «Митрополитом Київським» (фактично – Московським). Цей акт відбувся без благословення Константинопольського Патріарха . Російські історики виправдовують самопроголошення автокефалії Московської Митрополії тим, що в цей час Константинопольський Патріархат відпав від Православ’я в унію з Римом (т. зв. Флорентійська унія 1439 року). Але чому ж тоді північно-руська частина Митрополії Київської і всієї Руси не повернулася під омофор свого канонічного Предстоятеля – Константинопольського Патріарха, коли після 1453 р. цю унію Константинополем було розірвано, і там відновилося Православ’я? Константинопольський патріарх Діонісій, учень головного противника унії митрополита Марка Ефеського, не тільки визнав поставленого у 1458 р. колишнього уніата Григорія Болгариновича законним митрополитом Київським і всієї Руси, але і у своїй грамоті від 18 лютого 1467 р. до «благородних і благовірних і христолюбивих князів і княгинь, бояр і дітей боярських, і купців, і всієї христоіменитої людності» звинувачував Москву в розбраті та поділі Руської Церкви та закликав відновити єдність Київської Митрополії . Діонісій звернувся до «всієї Руської землі і до Великого Новгорода» з вимогою визнавати законність одного митрополита – Григорія, але послів з його грамотами навіть не пустили в межу Московського князівства. Московська Церква 141 рік (з 1448 по 1589 рр.) не мала офіційного визнання своєї автокефалії , яке отримала у такий спосіб. Правитель держави Борис Годунов запропонував Константинопольському Патріархові Єремії ІІ (Траносу) переїхати із захопленого турками Константинополя до Московії. Патріарх приїхав для переговорів, але на місці виявилося, що Годунов хоче залишити у престольному місті – Москві – власного митрополита, а Патріарху пропонує надати резиденцію у «стародавній столиці» – Володимирі-на-Клязьмі. Коли Єремія на це не погодився, то Годунов почав вимагати від нього надання Митрополиту Московському титулу Патріарха. Цікаво, що ієрархи Московської Митрополії навіть не брали участі у вирішенні цих питань . Зрештою, під тиском мирської влади та обставин , Патріарх Єремія погодився на умови Бориса Годунова. ====== Цитата:"Порівнювати український розкол з процесом становлення інших автокефальних церков вкрай некоректно". Ще й як коректно, особливо з Сербською церквою, де анафемі був підданий не тільки патріарх, але й УВЕСЬ Сербський народ.


миколка 25 березня 2009
Чолов’язі: Про благодать – не тема обговорення, до того ж я не повідомлю нічого оригінального. Відсилаю Вас до першоджерел, зокрема «Догматическое богословие» Давиденкова. Там є і визначення, і про види благодаті і про те, як і де благодать подається людині. Переписувати звідти не бачу смислу. Моє розуміння цього питання не є особливим – ні слова про Москву чи про труби. «Виходячи з Вашої логіки та риторики… » З логіки Вам – «нізачот» без права перездачі. «…після їхнього відколу від Київської Митрополії… 141 рік "безблагодатної" ізоляції...» З церковної історії – аналогічно. Знову відсилаю вас до першоджерел, зокрема до авторитетного для Вас «Церковное право» Ципіна (розділ «Русская Церковь от начала автокефалии до учреждения Патриаршества»): «Историки предполагают, что некоторое время после учреждения автокефалии митрополия находилась под отлучением Патриарха, но позже в Константинополе смирились с совершившимся фактом, хотя официально автокефалию Русской Церкви не признавали… но нужда заставляла Патриархов обращаться в Москву за милостыней, и между Константинопольской Патриархией и Московской митрополией вскоре после 1448 г. восстановилось церковное общение…» Порівнювати український розкол з процесом становлення інших автокефальних церков вкрай некоректно, оскільки, на відміну від інших, вся повнота УПЦ залишилась в єдності з киріархальною церквою, а відійшли в розкол лише кілька заборонених чи позбавлених сану архієреїв. І про пропаганду. «…за всіма опитуваннями лідирує…» (Ваше попереднє повідомлення). Пане Чолов’яго, оці «всі опитування» на замовлення і є інструментом пропаганди. А ось офіційна статистика: http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=131555&cat_id=131554 . Як бачимо, нічого спільного з «всіма опитуванями».


Чолов"яга 23 березня 2009
Миколка. Зі своїм духовним життя я спробую розібратися без віртуального духівника миколки. Але за пораду дякую. ====== Звідки візметься благодать там чи там? Це питання суто богословське, яке спочатку має на першому місці визначення темінів. Що Ви маєте на увазі під словом "благодать"? А звідки взялась благодать в Москві після розколу? Точніше після їхнього відколу від Київської Митрополії? Вона мала б автоматично "кудись дітися", бо Москва вчинила розкол. 141 рік "безблагодатної" ізоляції... А потім раз - соболя-червоці туди, благодать сюди - баш-на-баш! «Благодать Божа, за твердженнями Миколки... ==== Перефразую. Виходячи з Вашої логіки та риторики, Благодать Божа йде до України тільки з Москви, як газ по трубі, і в разі поганого настрою таваріща полковніка НКВД Путіна трубу можна перекрити: і всім українцям - геєна огнена! Миколка без образ, але всі авткефальні церкви (окрім пентархічних) пройшли через подібні випробування: цькування, анафеми, "безблагодатність". Не будьте жервою московської пропаганди, або пропагадистом московської ідеї в Україні. Прошу вибачення за грубість.


миколка 23 березня 2009
Чолов’язі: Пов’язуючи з темою обговорення (щоб не виглядало, як особиста переписка) скажу, що Вам особисто покаяння просто необхідне. Спочатку прочитайте Вих., 20,16. «Благодать Божа, за твердженнями Миколки…» Пане Чолов’яго, нагадайте, будь-ласка, де, коли і на якому форумі ви відшукали таке моє «твердження»? Далі: «…нападками релігійних фанатиків-москвофілів…» Вам знову приз за навішування ярличків. Потім читаємо Мф. 5, 22. Зауважу, що усі, хто опонував отцю Василю (сергій, миколка) були достатньо делікатними. «Де таке було?» Ви ще спитайте: «А що взагалі сталося?» Хоча, може, ви народилися після 1992-го року. Тоді почерпніть інформацію про «таке»: http://luchesk.blogspot.com/2008/12/blog-post_3670.html http://luchesk.blogspot.com/2008/12/blog-post_24.html Добавлю лише, що «гастролери» приїжджали на автобусах з львівським і тернопільським номерами. Чолов’яго, розсудіть самі – звідки благодать візьметься у розколі чи у самочинному збіговиську (в контексті 1-го правила Василія Великого)? Як на мене, то це зрозуміло без спеціальних дівайсів. Молдавану: Ответ будут держать все: кто бросил паству в трудное время, кто ушел в раскол, и те кто их не простил. Оправдания нет – только покаяние. Тогда получается, что и униатов нужно благодарить за то, что сумели сохранить хоть в каком то виде православный обряд. Вышиванки меня не смущают и не раздражают, а упрекать меня в отсутствии патриотизма, в сепаратизме или считать меня противником автокефалии я ни Вам, любезнейший, ни кому-либо другому повода не давал. Вам не понравилось высказывание "заїжджі галичани"? Тогда как я должен был назвать людей, приехавших из соседней области с целью захвата православных храмов? Нормально, когда соседи помогают друг другу. В 47-м помощь везли с запада на восток, в 2008-м с востока на запад. И это нормально, так и должно быть. Но когда соседи приезжают с целью «принуждения к патриотизму» - это не нормально. О монастырях. Вам известна поговорка о «чужом монастыре и своем уставе»? Я считаю, что записки нужно подавать на том языке, на каком это принято в конкретном монастыре. И проповедь нужно говорить на языке, удобном для большинства братии. Вы пишете: «…я хочу…». Ваши желания совершенно естественные и нормальные, но я бы не советовал Вам стараться переделать под них Церковь. Лучше всего – найдите единомышленников (это будет не сложно), возьмите благословение и постройте ваш храм, в котором будет заведено участвовать в службе в вышиванках, и записки будут подавать на украинском языке. Об украиноязычных храмах. В Волынской области (это две епархии УПЦ) таких порядка сотни. Лично я бывал в Свято-Троицком соборе г. Берестечко: суточный круг богослужений и требы – на украинском.


молдаван 19 березня 2009
Миколке. Откуда взялись "оті «новоспечені уніати, які ламали православні хрести" и кто это так "мудро" окормлял паству Галиции, это Вам лучше спросить у г-д Иринея, Никодима, Агафангела и проч., которые в конце 80-х (как раз разгул погромов православных) возглавляли западные епархии. Более того они не только "мудро" окормляли свою паству, но и бросили ее, осев в теплых, спокойных епархиях юга и востока Украины. Кроме этого с подачи "таварищей из Масквы", в т.ч. из церковных кругов наивысшего ранга, после знаметитой встречи г-на Горбачева с папой Римским, следовали прямые указания настоятелям храмов в зап.Украине здавать храмы униатам. Как Вы думаете, миколка, в какую церковь болжен был пойти православный священник или прихожанин, когда местные иерархи его просто бросили, а из патриаршей Москвы следуют указания "здаваться" униатам? Может нужно было отцю Василю пойти в кришнаиты? Таких как отец Василий, как минимум, нужно хотя бы поблагодарить, за то, что сумели сохранить православие в зап.Украине хоть в каком-то виде, а не упрекать, как это делаете Вы. Далее, миколка, до тех пор пока Вы и подобные Вам люди будут делить Украину на галичан, подолян , волынян и проч. прийти к какому-либо единству нам будет очень непросто.В 1947 году эти, как Вы выразились, "заїжджі галичани" спасли от голода многих односельчан моих родителей (Житомирской обл.). Мне интересно, миколака, может Вас смущают не только вышиванки, но и вообще украинский язык, украинская культура, соществование такого государства как Украина? Да, я понимаю, что нынешние московские цари не признают ничего украинского - для них нет такого государства и нет такого народа, и, к сожалению многие иерархи нашей церкви (УПЦ-МП) поддакивают этим "благодетелям". Вы говорите, что во многих храмах УПЦ-МП служат на украинском языке!? - В г.Киеве, возможно ошибаюсь, я не знаю ни одного. Однажды, подав записку на проскомидию, в Покровском монастыре (г.Киев) . монахиня, принявшая записку, спросила у меня не униат ли я или не расколник - оказывается, ее смутило то, что я написал записку на украинском языке. Я и сейчас не могу понять почему владыка Павел (настоятель Лавры, г.Киев) при первом своем богослужении в Лавре оглашая проповедь извинялся, что говорит на украинском языке и обещал выучить русский. И он действительно таки выучил русский язык, но к сожалению, очевидно, забыл украинский. И к вопросу, а зачем Церкви нужна автокефалия. Да, я согласен с Вами, что спасение индивидуально каждого человека не зависит от того имеет та или иная Церковь автокефалию или нет. Но поймите, миколка, я хочу прийти в церковь в вышиванке, слушать и участвовать в службе на украинском языке и не чувствовать себя чужим, чтобы на меня не показывали пальцем, чтобы Церковь не учавствовала в политических разборках поддерживая только какую-то одну из сторон, а выполняла ту миссию к которой она призвана. Если Вы считаете, что автокефалия никому не нужна, тогда зачем она нужна РПЦ, грекам (у которых аж три авкокефальные церкви) и прочим. Может тогда давайте ликвидируем все автокефалии и выберем себе одного патриарха для всех, как у католиков, и тогда спорить неочем будет - все будут едины, все будут ходить в церковь в одинаковых одеждах, как советские школьники в школу.


Чолов"яга 19 березня 2009
to Миколка. Я довго спостерігав за "виправданнями" отця Василя та нападками релігійних фанатів-москвофілів. "... вішали і різали вени людями" Де таке було? Не говоріть неправди хоча б у Піст.".....безблагодатне збіговисько, зате з вишиванками і патріотичними піснями на богослужіннях... де немає Божої благодаті...". Миколка, я так розумію, що в МП у церковний вжиток благословили для таких випадків спеціальний апарат, який вимірює рівень благодаті - ХОРИЗМОМЕТР(Господи,помилуй). Благодать Божа, за твердженнями Миколки, йде до України тільки з Москви, як газ по трубі, і в разі поганого настрою таваріща полковніка НКВД Путіна трубу можна перекрити: і всім українцям - геєна огнена! Чи може в Москві навчилися керувати Божою волею? Молодці! ===== Перестаньте Миколка, часи вже змінилися. Про об"єднання слід вже думати, а не поливати брудом багатомільйонну паству Київського Патріархату, який за всіма опитуваннями лідирує за кількістю прихильників. ====== ПС. Не знаю ЖОДНОГО храму УПЦ МП, де б служили українською. Дайте адресу. ===== Отець Василь - тримайтеся. Православні українці Вами пишаються.