УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 102 відвідувачів

Теги
вибори діаспора Патріарх Алексій II автокефалія УГКЦ Священний Синод УПЦ Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі шляхи єднання Голодомор Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України конфлікти постать у Церкві Археологія та реставрація церква та політика Церква і медицина іконопис краєзнавство УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков комуністи та Церква Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Доброчинність церква і суспільство милосердя Католицька Церква молодь забобони Церква і влада секти розкол в Україні українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






30 червня 1874 року народився український учений-візантолог Федір Іванович Міщенко



Кожен видатний дослідник вносить своє ім'я в історію науки не лише власними відкриттями, але й тими відкриттями, до яких він спонукає інших.
Макс Планк

Наприкінці ХІХ століття в Російській імперії активно розвивається наука. В історії науки багато славетних і видатних імен. Одним з представників історичної науки цього періоду був Федір Міщенко. Він займався дуже цікавою і рідкісною проблематикою, а саме візантологією. Федір Іванович був єдиним у нашій країні авторитетним дослідником історії Візантії. Блискуче знання кількох стародавніх мов дозволяло йому в оригіналі читати й використовувати при написанні своїх праць значну кількість джерел.

Народився майбутній учений у селі Сеньківці, що нині у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області. Його батько був священиком. Синові він теж прагнув дати духовну освіту. Федір навчався в духовній школі в Переяславі та духовній семінарії в Полтаві. Продовжив здобувати освіту в Московській, а згодом Київській духовних академіях.

Тут зацікавився церковною історією і східними мовами. Неабиякі знання Міщенка помітили й залишили його в академії для підготовки до професорського звання. Через деякий час він став доцентом кафедри церковного права, а 1906 року, захистивши магістерську дисертацію, - професором. Визнання дослідника принесла йому праця «Церковний устрій християнських общин I - III століть». Вона була першою на цю тему в історичній науці тогочасної Росії.

Усталений ритм життя вченого порушили революційні події 1917 - 1919 років. Федір Міщенко включається у громадську роботу. До наукової діяльності повертається 1920 року, коли за рекомендацією Кримського його обрали дійсним членом Української академії наук. Міщенко очолив Комісію з вивчення візантійського письменства і його впливів на Україну. Підсумком роботи вченого стала низка статей з історії церковно-релігійного життя в Україні епохи середньовіччя та культурних зв'язків Візантії з Україною, а також ґрунтовна праця «З історії східновізантійської культури».

У своїй науковій роботі Федір Іванович весь час знаходив підтримку з боку незмінного секретаря Академії наук А. Кримського. Єднала обох учених і праця у Всеукраїнській асоціації сходознавства, якою керував Кримський і де Міщенко очолював історико-етнографічний відділ. Однак Кримський нічого не зміг вдіяти, коли в березні 1928 року колегія Народного комісаріату освіти радянської України виключила поряд з іншими Федора Міщенка з членів ВУАН. Тоді розпочалася нова хвиля репресій і переслідування української інтелігенції.

Позбавлення звання академіка завдало великої моральної травми вченому, він не мав засобів для прожиття. Несправедливість і викликані нею переживання різко погіршили стан здоров'я Федора Міщенка. Учений з великим потенціалом більше не працював на науку, не публікувався. Та навіть того, чого досяг Міщенко, достатньо, аби поставити його в один ряд з видатними українськими науковцями.