УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 67 відвідувачів

Теги
УГКЦ Києво-Печерська Лавра Священний Синод УПЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну церковна журналістика молодь комуністи та Церква українська християнська культура секти Церква і влада Католицька Церква УПЦ КП розкол в Україні церква і суспільство милосердя 1020-річчя Хрещення Русі педагогіка краєзнавство постать у Церкві Патріарх Алексій II Предстоятелі Помісних Церков Голодомор Ющенко іконопис Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора Вселенський Патріархат Археологія та реставрація конфлікти Церква і медицина вибори забобони монастирі та храми України Доброчинність автокефалія шляхи єднання Президент Віктор Ющенко церква та політика Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






«Газета.ua» (Україна): Розважальний центр будують на колишньому кладовищі



«Газета.ua» (Україна), Тамара Тисячна та ін., 10.12.2009

”Вид із вікна у нас не дуже, але коли батькові дали тут квартиру, ми і цьому були раді”, — каже 24-річна вінничанка Ольга Бутенко. Вона три роки живе у будинку по вул. Привокзальній, 30-а. Його звели на кладовищі старообрядців. Із вікон оселі видно могили,  порослі чагарником.

— Я людина віруюча. Коли вселялися, квартиру освятили, — каже Ольга.

Частина центрального парку Вінниці розташована на колишньому католицькому кладовищі. Площа перед Центральним універмагом, де будують парковочно-розважальний центр, — греко-католицький цвинтар.

1975 року на частині єврейського кладовища по вул. Данила Нечая збудували дитсадок N75.

— Ми жили метрів за 150 від цвинтаря, — згадує Анатолій Бучинський, 41 рік. — Мені 7 років було, коли почали будівництво. Додому черепи носив, кістками з розритих могил з хлопцями билися, як на шпагах. До того на пам’ятниках хлопці горілку розпивали. На цвинтарі призначали дівчатам побачення.

На колишньому католицькому кладовищі у селі Стрижавка, що за 6 км від Вінниці, у 1980-х також звели дитсадок.

— Мені було 15, коли його бульдозером розривали, — розповідає 39-річний Олександр Білоус. — Ми з друзями бігали дивитися. Як зараз бачу: ковш захопив землю, а там обломки трун, кістки, черепи. За другим разом із ковша звисало довге жіноче волосся. Потім розрили склеп, а в ньому — ніші висотою до 1,5 метра з цілими трунами. Один череп деякий час валявся неподалік цвинтаря біля нежилої хати. Діти гралися ним у футбол.

На колишньому Вознесенському кладовищі по вул. 50-річчя Перемоги у Вінниці, міська дитяча поліклініка N2 та житлові будинки. Під час будівництва лікарні у 1960-х могили бульдозером згорнули на бік. На цьому місці тепер зводять церкву великомученика Володимира.

— Кістки знаходили весь час протягом будівництва, — розповідає настоятель церкви протоієрей Олексій Іродов, 37 років. — Судячи з того, що вони лежали перпендикулярно на глибині кількох десятків метрів, — це кладовище використовували не одне століття. Скелети були різні: від немовлят до старців. Тут був захоронений 12-й полк донських козаків генерала-фельдмаршала Григорія Потьомкіна-Тавричеського. Ми впізнали їх по погонах та формі. Знаходили розстріляних, їхні кістяки були звалені хаотично, в черепах — заржавілі оболочки від куль.

Отець Олексій із прихожанами викопали близько 300 скелетів. Усі кістки перемили та склали у склеп під церквою святого Дмитра Солунського. Зверху насипали могилу, поставили хрест. Один із знайдених черепів отець Олексій зберігає у скляній колбі на панахидному столі в храмі:

— В одному захороненні ми знайшли кістяк. На його череп перебилися слова і зображення ікони з вінчика, який кладуть померлому на лоб. Написано: ”Святий Боже, святий крепкий, святий безсмертний, помилуй нас”. Вінчик зітлів, а напис зберігся.

Отець Олексій радить людям не боятися жити біля кладовищ чи у будинках, які звели на них:

— Живих треба боятися, а не мертвих. Мертві шкоди не заподіють. Питання не в тому, що мертві сердитимуться і якось помстяться за розриту могилу. Просто людина, яка чинить так, попирає прах ближніх, а це неправильно. Якщо необхідно розрити кладовище, аби на ньому побудувати щось нове, треба робити це нормально, а не перекопати та поїхати. Кістки вибрати, помити та скласти в інше місце. Запросити священика, щоб відправив панахиду.

Використовувати кладовище під забудову дозволяють через 50 років після останнього захоронення на ньому.

— Такі території рекомендують використовувати під паркову зону, — каже завідувач санітарно-гігієнічного відділу обласної санепідемстанції Володимир Хитрук, 47 років. — Хоча, заборони на зведення будівель на цих територіях немає. Якщо під час будівництва знайшли поховання, останки обов’язково треба перезахоронити на діюче кладовище.

 

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.