УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 76 відвідувачів

Теги
УГКЦ комуністи та Церква 1020-річчя Хрещення Русі молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну педагогіка забобони автокефалія іконопис Доброчинність Священний Синод УПЦ Вселенський Патріархат Церква і політика Голодомор постать у Церкві секти краєзнавство розкол в Україні Мазепа Католицька Церква Церква і влада конфлікти Ющенко Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура монастирі та храми України вибори Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина церква і суспільство шляхи єднання Президент Віктор Ющенко Патріарх Алексій II діаспора милосердя УПЦ КП церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






РІСУ: Православ’я шукає відповіді на виклики часу



РІСУ, 23.11.2009

 

Міжнародна конференція «Патріарший візит в Україну: відповідаючи на виклики часу», що відбулася 19-20 листопада у стінах КДАіС, задумувалася організаторами як експертний форум з оцінки розвитку Православної Церкви в Україні після нещодавнього візиту першоєрарха РПЦ. Проте деякі учасники не забували згадувати про те, хто і як «заважає жити» канонічному православ’ю в «русском мире». До класичного набору «друзів» («розкольників», «уніатів», «сектантів» і «націонал-фашистів») додалися «емісари з берегів Боспору». Про перебіг конференції детальніше у репортажі Миколи МАЛУХИ.

Офіційне повідомлення інформувало, що з благословення Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила і Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира у Києві відкрилася міжнародна конференція, участь у якій взяли священнослужителі, богослови, вчені з України, Росії, Білорусі та Польщі.

Як личить подібним заходам, форум розпочався молебнем в академічному храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, який відслужив ректор київських духовних шкіл архиєпископ Бориспільський Антоній.

Предстоятель УПЦ Митрополит Київський і всієї України Володимир своїм вітальним словом відкрив науковий симпозіум. Єрарх зазначив, що візит Глави РПЦ став великою подією у житті Церкви, про яку ще писатимуть та говоритимуть, і надихнув учасників «досліджувати минуле, дивитись у майбутнє і жити сучасністю».

Відкрив пленарне засідання на тему «Проблеми православ’я на пострадянському просторі» митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел. Після вступної частини про спроможність Церкви зберегти єдність, владика перейшов до огляду нагальних проблем, серед яких визначив «нав'язування народу України державними мужами згубних розколів, а канонічній Православній Церкві – різних моделей відторгнення її від Матері-Церкви». Серед проявів цього «нав’язування» одеський митрополит згадав: «законодавчий примус спільного користування православними храмами разом з «розкольниками»; візит Папи Римського Івана Павла II, що з'явився сигналом до початку нової хвилі католицької та уніатської експансії, перенесення уніатського центру в колиску Російського Православ'я – Київ і створення в споконвіку православній Одесі католицького екзархату; захоплення храмів; тиск держави щодо створення єдиної помісної Церкви і невиправдані претензії Константинопольського Патріархату на "вселенський" статус шляхом розчленування єдиного Російського Православ'я».

«Ми знову бачимо приїзди різних емісарів з берегів Босфору, – сказав митрополит Агафангел відносно останнього пункту. – Все більше мусується тема відкриття подвір'я Константинопольського Патріархату в Києві, природно, без жодного узгодження з священноначалієм Російської Православної Церкви, чиєю канонічною територією є Україна».

Виходом з цієї «облоги», за словами владики Агафангела, повинні стати: «стояння в церковній єдності; свідчення про неї (єдність) «розкольникам» та їхнім товаришам; долати розколи, але не шляхом компромісів, а рятівним закликом до покаяння і смиренного повернення до спасительного лона РПЦ без всяких попередніх вимог та умов».

Діаметрально протилежно відрізнялась доповідь голови Держкомнацрелігій Юрія Решетнікова. Він спробував розбавити апокаліптичні фарби владики своїм райдужним виступом про «Нові віхи у гармонізації церковно-державних відносин в Україні». На його думку, сучасна політика української держави сприяє їхньому розвитку. А якісне зростання служіння УПЦ у суспільстві є барвистим підтвердженням. «Опрацьовується партнерська модель між державою і Церквою, – підсумував керівник провідного відомства. – Майбутнє української державності пов’язане із укоріненням християнських цінностей».

На той день це був єдиний виступ про те, що в країні все добре. Нардеп Дмитро Табачник повернув слухачів у потрібну атмосферу. «Коли слухаю представників нашої влади, то думаю: про одну чи різну країну ми говоримо», – сказав такий же представник влади пан Табачник.

Представник Партії регіонів не скупився на звинувачення та залякування аудиторії. Як з’ясувалося, в Україні ментальна традиція невід’ємна від православ’я. Антиправославна релігійна уніфікація, що проявляється у прагненні створити маріонеткову державну псевдоцеркву, призведе до дестабілізації політичної ситуації в країні. Націоналістичний режим, так охарактеризував сьогоднішній час народний депутат, прагне до установлення тоталітаризму через «заміну базисних установок псевдосакрального характеру».

Не забув Дмитро Табачник звинуватити «режим» Віктора Ющенка у подвійних стандартах: «Хвилює зв’язок УПЦ з Московським Патріархатом. Але вона підпорядкована лише канонічною єдністю, а Греко-Католицька, Римо-Католицька знаходяться у безпосередньому адміністративному підпорядкуванні Ватикану. Не хвилює засилля в Україні численних тоталітарних сект з центрами в інших країнах, або витіснення традиційного ісламу в Криму ваххабізмом?»

Завдяки протоєрею Андрію Ткачову на конференції тимчасово вдалося перейти від страшилок до ознайомлення конструктивних пропозиції щодо «відповідей на виклики часу».
Фахівець з місіонерської діяльності спробував розширити понятійний апарат «соціального служіння», визначив його «як все те, що впливає на соціум». Тобто основними інструментами впливу є школа (те що виховує) та ЗМІ (те що формує думку). «Ці дві області, які чекають серйозної цілеспрямованої роботи з боку Церкви», – продовжив священик.

Аналізуючи майстерність свого Патріарха – бути сучасним проповідником, який вдало використовує телебачення – о. Андрій зазначив, що Церква повинна освоїти поле боротьби за інформацію: «Витирати сльози – це добре. Але не треба працювати за принципом пожежної чи швидкої допомоги. Необхідно працювати на випередження».

Сьогодні, міркує служитель УПЦ, держава глухо чинить опір входженню Церкви в училища, інститути, в тому числі й ЗМІ. «Якщо б сьогодні держава змінила своє ставлення до Церкви і сказало нам приходити, то це для нас буде гірше, ніж сучасна ситуація, – здивував аудиторію спікер. – Тому що ми не готові, ми з жахом почуємо запит суспільства на якісну присутність скрізь. У нас не вистачить людей, а ті хто захочуть – не матимуть знань». Щоб уникнути такої ситуації, Церкві треба сьогодні готуватися до змін.

Архиєпископ Тульчинський і Брацлавський Іонафан в той день ділився досвідом служіння місіонерської літургії. «Суспільство сприймає релігію поверхнево, – пояснив мотиви практикування місіонерських літургій. – Багато хто навіть не може прочитати Євангеліє вдумливо». У 2004 - 2006 роках у херсонському кафедральному Свято-Духівському соборі владика практикував служіння вказаної літургії для новонавернених з голосним читанням євхаристійних молитов російською або українською мовами та з коротким поясненням обрядів літургії (у 2006 році ця практика одержала відображення в концепції місіонерської діяльності РПЦ).

Результат не примусив довго на себе чекати. «Підвищилася дисципліна парафіян, – розповів архиєпископ Іонафан. – Громада усвідомила себе важливою стороною участі в Літургії та поповнилася чоловіками і жінками молодого і середнього віку».

Наступні доповідачі знову зверталися до тем протистояння, боротьби між різними Церквами, блоками і державами. Протоєрей Діонісій Мартишин розповідав про політизацію церковного життя. Професор інституту соціології НАН Микола Шульга доповів про те, що Україна – простір цивілізаційного суперництва. Прикметна деталь, чим більше виступаючі занурювалися у питання ворожнечі та боротьби, тим більше сплячих семінаристів було у залі.

Після завершення пленарного засідання роботу розпочали тематичні секції: 1. Єдність Церкви – єдність народів (була заявлена як історична); 2. Сучасне соціальне служіння Православної Церкви; 3. Церковно-державні відносини у посттоталітарних країнах. Разом із істориками, богословами слово мали такі одіозні особи як голова Союзу православних громадян України Валерій Кауров: «Ми виступаємо категорично проти проекту відкриття богословського факультету Константинопольського Патріархату в Києві, в університеті "Києво-Могилянська Академія", який повинен очолити архимандрит Іов (Геча)».

Наступного дня по завершенню слухання доповідей учасники взяли участь у фотовиставці «Святіший Патріарх Кирил в Україні» та презентації книг. У той день православному середовищу запропонували ознайомитися із книгами виступів Глави РПЦ, першим томом ювілейного Повного збірника творів Миколи Гоголя, працями Василя Анісімова про українські церковно-державні відносини «У колах Левіафана», протоєрея Діонісія Мартишина на теологічно-геополічну тематику «Схід-Захід: вибір шляху у пошуках єдності» та А. Радзюкевич «Єдність православ’я».

Отже по завершенню заходу склалася думка про те, що хтось готується не збирати каміння (як наголошував Патріарх Кирил у своїх проповідях), а налаштовувати зброю для чергової війни.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.