УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 80 відвідувачів

Теги
Католицька Церква педагогіка розкол в Україні автокефалія діаспора Доброчинність іконопис краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика українська християнська культура Церква і медицина Церква і влада Ющенко комуністи та Церква Патріарх Алексій II церква і суспільство забобони Церква і політика милосердя конфлікти Києво-Печерська Лавра постать у Церкві УПЦ КП Вселенський Патріархат церковна журналістика молодь секти шляхи єднання УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ монастирі та храми України вибори Мазепа Президент Віктор Ющенко Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну






Рейтинг@Mail.ru






«Радіо Свобода - Україна»: «Святий Вечір»: традиції відзначення Різдва Христового на Заході та Сході України



«Радіо Свобода - Україна», Наталка Коваленко, Надія Шерстюк, 06.01.2010

Святвечір, Багатий Вечір або ж Щедра Кутя – християни східного обряду відзначають одне з найбільш шанованих свят церковного календаря – переддень Різдва Христового. Які традиції відзначення Святвечора існують в Україні? Що він символізує? Які страви мають бути присутніми на столі і що вони означають? І чи доречно усім християнам святкувати Різдво разом? І чому існують дві дати святкування Різдва?

Святвечір, або ж, за церковною назвою, Надвечір’я Різдва Христового, – один з найбільш шанованих днів для всіх християн, і східного, і західного обрядів, зазначає прес-секретар Київської патріархії УПЦ Ігумен Євстратій. За древньою традицією і біблійною і церковною свято починається з вечора – з духовних і матеріальних приготувань.

«Найперше ми святкуємо подію Різдва Христового – це не стільки День Народження Ісуса Христа (як це часто сприймається), а саме подія Різдва Христового. Бог Предвічний стає людиною для того, щоб людину повернути для єдності з Богом. Саме тому від Різдва Христового – події, яка є найважливішою в людській історії - і встановлено відлік часу», – сказав Ігумен Євстратій.

Традиції святкування саме українського Різдва тісно переплелися з дохристиянськими віруваннями, переконаний доктор богословських наук і філософії Дмитро Степовик. За його словами, язичницькі традиції (багатобожжя, ідолопоклонство) залишилися сьогодні в нас. Вони зовсім не переплітаються з християнством, бо є його протилежністю. Вони існують паралельно, оскільки дохристиянська історія українського народу була довшою, ніж християнська, а християнська, ми точно знаємо, триває 1021 рік, зазначив доктор богословських наук і філософії.

«Ці традиції ввійшли у підсвідомість українського народу. Дідуха ставили, не знаючи символіки; не знаючи, що це сніп, як символ врожаю, символ добра; також не розуміли символіки 12 страв. Але це ввійшло в глибокі традиції, тому це свято понад усіма святами», – сказав Дмитро Степовик.

Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків, з шануванням душ померлих, зазначає етнограф Олексій Доля. Відтак, узвар і особливо кутя, які обов’язково мають бути на кожному столі – насправді є поминальними стравами. «Вважалося, що в цей вечір збираються всі померлі, вся родина і тому навіть залишали ложки, залишали кутю та узвар, страви, для того, щоб могли прийти душі померлих і теж відсвяткувати Різдво. Ялинка до нас в Україну прийшла набагато пізніше. Але давня традиція пов’язана з культом предків – це дід, сніп, дідух».

На Святвечір життя Львівщини немов завмирає

На Галичині збереглася традиція тихого Святого Вечора, її дотримувались і у радянський час, коли заборонялось відзначати християнські свята. Завжди це був час для роздумів і внутрішнього спокою, час переосмислення і нових сподівань, розповідає львівська кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук:

З першою зіркою на небі на столі застеляють нову скатертину, запалюють свічку. Традиційно готують 12 пісних страв - борщ з грибними вушками, вареники з картоплею і капустою, рибу, картопляні голубці, узвар, пампухи і неодмінно кутю.

На Святвечір збираються в родинному колі, пригадують тих, хто далеко від домівки чи відійшов у світ вічний. Кутею діляться з людьми потребуючими і хворими. Адже найважливіша суть Празника, як духовно людина приготувалась до народження Спасителя і усвідомлює це таїнство.

Уже зранку 7 січня з нагоди Різдва Христового в усіх храмах міст та сіл Галичини відбуваються урочисті Божественні літургії, а вже пообіді на вулицях можна зустріти вертепи і колядників, які несуть один одному радісну новину Христового народження.

На Дніпропетровщині традиція святкування Різдва зміцніла за часів козацтва

Запорожці відзначали Новий рік також 1 січня, а 7 січня на Різдво козаки збирались на загальні ради – підбивати підсумки та обирали нове керівництво, розповідає дніпропетровська кореспондентка Радіо Свобода Юлія Рацибарська:

Вранці 7 січня, щойно завершується всенощна Різдвяна служба у храмах, козаки більшістю голосів обирають отамана та писаря. Після молитви починають власне дискусії про насущні проблеми організації. Усе – за канонами козацької демократії. А опісля обіду – традиційний борщ та козацький куліш.

Зараз усе відбувається більш-менш спокійно, а от у 17–18 століттях козацька верхівка боялася різдвяних свят, як вогню. Саме тоді на Січі проводили вибори, можна разом було втратити й посаду і майно. «Упродовж тижня козаки з’їжджались в кіш, на Січ, аби все перерозподілити. Це були великі збори, рада. Старшина мала бути присутня обов’язково. І ось у них розпочинався переділ землі, угідь і перевибори старшини й отамана», – розповіла історик Алла Москалець.

Православні та католики зустрічають Різдво не разом


Християни західного обряду (римо-католики, більшість протестантів) відзначають Різдво за григоріанським календарем, а частина вірних східного обряду (православних та греко-католиків) – за старим юліанським календарем, який нині «відстає» на 13 днів.

При цьому більшість православних церков – 10 із 14 так званих канонічних, починаючи зі Вселенського Константинопольського патріархату, – уже перейшла на модернізований новоюліанський календар, у якому святкування календарних свят, що відзначаються за певною датою, збігається з загальноприйнятим григоріанським, але Великдень і пов’язані з ним свята залишаються, як за «старим стилем».

На юліанському ж календарі наразі все ще залишаються в православному світі Російська (і її підрозділи), Сербська, Грузинська та Єрусалимська православні церкви, а також українські православні, що їх залічують до «неканонічних», а серед інших церков східних обрядів – наприклад, українські греко-католики чи, скажімо, Вірменська апостольська церква.

Як зазначає історик Наталія Шліхта, доречно було б об’єднати ці дві дати і відзначати Різдво в один день, адже логічно завершивши піст, відсвяткувати Різдво, а вже за ним і Новий рік.

«В богословському відношенні це насправді дуже складне питання. До того ж, це частково також і психологічне питання. Властивість людської психології – це опиратися до всього нового. Були ж намагання провадити григоріанський календар в церкві ще в 17 столітті», – розповіла Наталія Шліхта.

За давньою традицією, у Святвечір за столом із 12 страв має зібратися вся родина. Не годиться спізнюватись до святкової вечері, бо цілий рік людина буде блукати в дорозі. Під час трапези не можна виходити з-за столу та голосно розмовляти.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.