Веб-конференція: «Як ставитися до спроб захоплення культових споруд представниками інших конфесій на тлі розпочатої підготовки до діалогу між УПЦ та УПЦ КП?» — частина ІІ
15 січня 2010
Як відомо, не вщухає, а, навпаки, загострюється протистояння довкола Свято-Покровського храму в селі Мусорівці на Тернопільщині, про що портал «Православіє в Україні» неодноразово повідомляв. Події в Мусорівцях віруючі сприймають особливо гостро, зважаючи на розпочаті в 2009 році спільні засідання між представниками УПЦ та УПЦ КП, кінцевою метою яких є подолання розділення в Українському Православ'ї. Віряни Української Православної Церкви стурбовані: про який діалог може йтися в умовах агресивних та протиправних дій з боку представників Київського патріархату? Як співвідносяться перемовини, що ведутся «на горі», з насильницькими діями, до яких вдаються сторони на місцях? І навіть чи потрібно шукати шляхи для подолання розділення, якщо серед громад УПЦ та УПЦ КП панує такий розбрат і ненависть?
Запитати, щоб розібратися, в цьому разі ми пропонуємо представників сторін конфліктної ситуації:
правлячого архієрея Тернопільської єпархії УПЦ архієпископа Тернопільського і Кременецького СЕРГІЯ та єпископа УПЦ КП ЄВСТРАТІЯ (Зорю). Незалежним експертом запрошено голову Державного комітету у справах національностей і релігій Юрія Євгеновича РЕШЕТНІКОВА.
ПРОПОНУЄМО ВІДПОВІДІ УЧАСНИКІВ ВЕБ-КОНФЕРЕНЦІЇ НА ЗАПИТАННЯ ЧИТАЧІВ - ЧАСТИНА ІІ.
1. Сергей, УПЦ: «Наблюдая за конфликтами вокруг церковной недвижимости, уже давно можно сделать вывод, что нарушения и провокации устраивают обе стороны конфликта, действуя по сути одинаковыми методами. Почему не принять, хотя бы на время диалога УПЦ и УПЦ КП, мораторий на любые силовые действия?»
Архиепископ Сергий: Ваш вопрос, Сергий, является правильным. Мы не раз говорили о том, чтобы община Киевского Патриархата прекратила раздор ради общей церковной пользы. Но все получается наоборот, они двигают конфликт по нарастающей. И его кульминацией явилось святотатственное оскорбление святыни и кровопролитие. Именно прекращение нападок общины КП явится свидетельством искренности межцерковного диалога. Это будет знаком для людей - либо это будет мирный диалог, либо пренебрежение им.
Епископ Евстратий: Мораторий можно принять - но каков будет механизм его исполнения? Более 10 лет назад такой меморандум уже подписывали, но он остался на бумаге. Мораторий ничего по сути не решит, так как конфликты не причина, а следствие. Нужно же бороться с причиной.
Впрочем, мы готовы на мораторий, если со стороны УПЦ будет согласие и будет принят общий действенный механизм.
Юрій Решетніков: Вочевидь, що підписання будь-яких угод, у тому числі й мораторію знаходиться поза компетенцією Державного комітету у справах національностей та релігій, а може бути результатом якраз того діалогу, про який ми говоримо.
2. Деркач Тетяна, Київ:«Скажіть, будь ласка, чи можна хоч якось врегулювати питання юрисдикції храмів спільною угодою, яка б приймала до уваги положення статутів обох церков щодо підпорядкування церковного майна і умов розпорядження ним (чи належить храм громаді та на яких умовах, чи він є в підпорядкуванні єпископа, якщо його споруджено на кошти меценатів, що належать до якоїсь юрисдикції, чи має право настоятель приймати рішення щодо передачі храму іншій юрисдикції в разі свого переходу та ін.). Тобто, по-перше, прописати всі можливі випадки зміни юрисдикції чи то громадою, чи то її частиною, чи настоятелем, чи меценатом тощо. По-друге, угода має бути вчинена від імені юридичних осіб-релігійних організацій, внаслідок чого порушення кимось умов угоди тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства у сфері власності. Чи не вважаєте ви, що виведення цієї проблеми зі сфери внутрішньо- (між-) церковних відносин (де кожен сам собі указ) до сфери контролю держави (третьої особи) хоч якось зможе припинити церковне рейдерство?»
Архієпископ Сергій: Спасибі, Тетяно, за таке запитання. Зверну увагу на останнє і скажу «ні». Наведу ось такі приклади. Тернопільська обласна рада декілька років тому прийняла рішення: якщо в селі діє одна церква і утворюється нова громада, то задля недопущення конфлікту новоутворену громаду буде зареєстровано тоді, коли вона надасть письмову, нотаріально завірену згоду, що не претендуватиме на храм, який належить іншій громаді. Цікаво, що на нас ця постанова діє, а на інші громади, в т.ч. і в Мусорівцях - ні.
Іще один факт: без нашої згоди нам нав'язується почерговість богослужінь, котру узаконили, не запитуючи Церков. Коли ж ми, посилаючись на церковні закони, відмовляємо в згоді на почергове служіння, нас позбавляють права володіння храмом.
Якщо утворюється нова громада, котра не бажає разом молитися в храмі, то найкраще рішення - це роз'єднати громади, допомогти одна одній побудувати культові споруди.
Єпископ Євстратій: Як Ви уявляєте собі укладення угоди, якщо одна зі сторін не визнає права іншої на існування? Офіційно для Московського Патріархату ми не партнер, з яким укладають угоди, а розкольники, з якими борються і яким висувають ультиматуми. І це лише одна з причин. Про інші я вже говорив раніше.
Юрій Решетніков: Я би не говорив про «процеси реституції», адже храми передаются у постійне користування, тому такі «переміни» знаходяться фактично у компетенції суду, який визначає суб'єкт права власності. З іншого боку, якщо ми говоримо про пепредачу, то слід розділяти державну власність, по якій рішення приймаються Кабінетом Міністрів, або Державними адміністраціями, і комунальну власність, де рішення приймаються органами місцевого самоврядування.
Як на мене, певна небезпека поягає у деякому суб'єктивізмі - регіональному. Йдеться саме про другий випадок - органи місцевого самоврядування. Не треба бути надто розумним, аби розуміти те, що регіональні настрої, в тому числі релігійні, можуть визначати ставлення депутатів до тих чи інших конфесій, що відображається на процесі повернення культових споруд.
Мова не йде про конфлікти між громадами. На жаль, замість дотримання конституційної рівності всіх церков перед законом існує небезпека регіоналізації ставлення до тих чи інших конфесій. Для того, щоб це певним чином подолати, зокрема розробляється законопроект, який має визначити механізм і засади передачі колишніх культових будівель.
3. Олександр, Полтава (питання обом владикам): «Христос Народився! Славімо Його! Ваше преосвященство і преосвященство скажіть, будь-ласка, чому, як тільки виникають якісь заворушення з приводу захоплення храму чи то в Сумській області чи в Західній Україні, заходиш на веб-сайт одніє церкви, потім на веб-сайт іншої - і бачиш зовсім інші, не схожі на одного коментарі ієрархів?? Складається враження що хтось подає чи заздалегіть неправдиві факти чи так проінформовані з епіцентру подій! Дякую! І хай Господь якнайшвидше напоумить нас об'єднатися в Єдину Церкву!!!! Дякую!»
Архієпископ Сергій: Христос народився, Олександре! Ваше питання - це питання совісті коментаторів. Гляньте на відеозапис з інтернету (http://www.ex.ua/view/460645 - адреса відео захоплення храму в Мусорівцях укр. і рос. версiя для телеканалiв. Интернет-версия: http://www.hram.te.ua), і Ви все побачите. Дай Бог, щоб ті, хто согрішив, покаялися і помирилися з Богом та ближніми, і були єдиною Церквою. Ми щоденно про це молимося.
Єпископ Євстратій: Якщо дві сторони конфлікту коментують одну й ту ж ситуацію по-різному - що в цьому дивного, адже кожен дивиться на неї зі своєї точки зору? Було би дивно, якби конфлікт коментували однаково. Але завдяки свободі слова Ви можете подивитися на події з різних боків та зробити свій висновок. А щодо побажання - повністю його підтримую.
4. Микола, (питання обом архієреям): «Чи не здається Вам, Ваші Високопреосвященства, що про приналежність парафії до тієї чи іншої конфесії вирішує саме Парафія і виключно Парафія, а не священноначаліє. Загальні збори Парафії дають відповідь на це запитання. А як думаєте Ви? А перемовини треба вести не залежно від цього».
Архієпископ Сергій: Ні, Миколо, в Церкві все Боже здійснюється послухом священноначаллю. Якщо парафія вирішує сама, без згоди священоначалля, це не послух, а розкол - саме те, про що нині йде мова.
Єпископ Євстратій: Безперечно, що і з юридичної, і з моральної точки зору рішення парафії є визначальним, бо, зрештою, саме жителі певного села чи міста будуть ходити або не ходити до певного храму.
Але одна з проблем в тому, що під поняттям «парафія» у випадку конфліктів можуть розуміти різне. Якщо в селі один храм, то чи дорівнює парафія селу? Якщо парафія ділиться і її частини приймають різні рішення - як бути тоді? Саме від різних відповідей на ці питання і виникають конфлікти. Бо якщо вся парафія - як, наприклад у Жуклі - переходить в іншу юрисдикцію, то конфлікт вичерпується досить швидко. А якщо парафія розділяється - конфлікт лише поглиблюється.
Щодо перемовин, то я цілком згідний - їх треба вести, бо якщо ми не будемо їх вести під приводом того, що є конфлікти, то ми ані конфліктів не вирішимо, ані у питанні порозуміння не просунемося.
5. Микола Костенко: «Сьогодні склалося так, що громада парафії має право вирішувати щодо її належності (переходу) до тієї чи іншої юрисдикції. Щоб звести до мінімуму вплив сторонніх осіб, можливо треба ввести облік (реєстрацію) постійних членів парафії, тобто прихожан храму, які матимуть право голосу?»
Архієпископ Сергій: Можливо, Миколо, хоча право громади не в більшості парафіян. Достатньо 10 юридично зареєстрованих в громаду парафіян, і вона має право на існування.
Єпископ Євстратій: У цього, на перший погляд, цікавого рішення, є важливий недолік - притаманний нашому часу правовий нігілізм знайде можливість обійти такий механізм. Якщо у акціонерних товариств з'являлось по два реєстри акцій - чому у парафії не може виявитися два реєстри парафіян?
6. Алексей(вопрос Евстратию (Зоре), Архиепископу Сергию):«Христос Рождается! Очень больно за разделение православия на Украине! Но не хотелось бы, чтобы с врачеванием разделения в УПЦ вошли ереси. Мой вопрос, почему Филарет часто учавствует в совместной молитве с греко-католиками? Разве это разрешается канонами православной церкви? Вопрос, возможно, не по теме, но если посмотреть глубже...»
Архиепископ Сергий: Славьте и вы, Алексий, Христово Рождество! Очень серьёзный и насущный Ваш вопрос. Действительно, история свидетельствует о том, что расколы склонны переходить в ересь. В данном случае совместные молитвы представителей КП с иноверцами - весьма тревожный и настораживающий признак. "Епископ, или пресвитер, или диакон, с еритиками молившийся токмо, да будет отлучен. Аще позволит им действовать что либо, яко служителям Церкви: да будет извержен," - гласит 45 Апостольское Правило Номоканона. Ведь представители КП, поправ каноны Церкви, уклонились в раскол. Называя себя православными, раскольники усугубляют свое отпадение, попирая Православие, о чём свидетельствует сослужение их с униатами, с неправославными. А это уже путь к ереси... От чего избави всех нас, Господи и помилуй.
Епископ Евстратий: Славим Его!
В совместной молитве с католиками участвовали и участвуют также и некоторые видные иерархи РПЦ. Но мы литургического общения не имеем и не можем иметь до тех пор, пока Римская Церковь не возобновит единства с Православием. Так что опасения Ваши напрасны - ведь для нас автокефалия не путь в унию с Римом, а совсем наоборот. Но, к сожалению, Московский Патриархат с католическими иерархами общается намного теснее, чем с нами - своими единоверцами.
7. Саша sa_26576@ukr.net (вопрос архиеп. Сергию, Ю.Решетникову) «Меня, прихожанина УПЦ, удивляет захватническая позиция Китаевского монастыря в КИеве по отношению к ни в чем не повинным жителям этого района. От церкви есть гарантия, подписанная нашим предстоятелем митрополитом Владимиром о том, что пока не найдется жилплощадь для отселения, монастырь не будет захватывать квартиры жильцов, среди которых есть между прочим прихожане УПЦ! Но монастырь поступает по своему, очень грубо, бесцеремонно, не обращает внимания на предстоятеля, выгоняя жильцов под открытое небо. Есть в этом хоть капля здравого смысла и милосердия? Это же самоуправство и позор для церкви. И что предпринимается официальной церковью и государством для решения этого вопроса?»
Архієпископ Сергій:Прошу прощения, Саша - это не наша Епархия и я не могу правильно ответить. И известно, что у многих подобных случаях, монастыри, храмы и люди являются заложниками атеистического наследия. Но знаю, что Церковь всегда идет на встречу и компенсирует всё с избытком (Святогорская Лавра).
Юрій Решетніков: Держава разом із Церквою робить усе необхідне, аби знайти шляхи вирішення цього питання. За дорученням Кабінету Міністрів створено робочу групу при Київській міській державній адміністрації, яка наразі опрацьовує механізм тієї ситуації, яка склалася.
Я б уникав подібних звинувачень на адресу монастиря, тому що і монастир, і люди, які проживають на його території, на сьогодні опинилися заручниками тієї ситуації, яка була створена за останні декілька років, коли з одного боку, частина майна була передана монастирю, а з іншого - не було здійснено відселення людей. Вочевидь, на сьогодні треба шукати шляхи вирішення цієї проблеми. Але говорити про те, що монастир щось захоплює - не варто. Я досі не зустрічав людей, які були викинуті на вулицю, як зазначається в питанні.
8. Петр, религиозный эксперт: «В прошлом году в Киеве на Татарке (ул. Нагорная, 3) возник спор за церковь святителя Николая. Изначально она предназначалась Киевскому патриархату, была освящена патр. Филаретом, рядом построен временный деревянный храм КП, в котором шли богослужения. И вот спустя несколько лет местная власть, негласно договорившись с Московским патриархатом, передает на бумаге храм прот. Роману Барановскому из УПЦ, который со своей группой занимает здание почти достроенного собора. Начинается конфликт, все российские газеты кричат о новом гонении на Русскую церковь на Украине. Вопрос: как можно было предотвратить конфликт? Что сейчас с храмом? Будут ли считаться нормальными адекватные действия Киевского патриархата, который поступит так же как прот. Роман Барановский: договорится с властями и займет какой-нибудь недостроенный храм РПЦ в Киеве? если бы то же самое совершил Киевский патриархат с храмом УПЦ, это как тогда?»
Архиепископ Сергий: Извините, Пётр, мне неизвестна ситуация о которой Вы спрашиваете, но я неуверен, что она такая однозначная, как Вы утверждаете.
Епископ Евстратий: Спасибо за удачный пример. Вопрос по этому храму остается неразрешенным, а вот храм на Лукьяновском кладбище таким образом уже забрали окончательно. Мы пытаемся разрешить проблему, но власти тянут. Шевченковская райрада вроде бы решила передать комплекс мемориала жертв Чернобыля на баланс города - т.е. вопрос будет решать уже город. Договор, по которому о. Роману передавали недостроенный храм, выполнен не был, так как деньги не были перечислены. Так что юридических и моральных прав на этот храм у общины о. Романа нет. Однако как будет дальше - сказать трудно.
Что же касается Вашего мнения о действиях по принципу «око за око» - то это принцип ветхозаветный. И если ему в этой ситуации следовать, то мы все можем остаться без глаз.
Юрій Решетніков: Власне зараз знову-таки говоримо про відповідальність органів місцевого самоврядування за ті рішення, які приймаються. Це проблема місцевої влади у районі, і ситуація була вкликана, скажімо так, дещо непослідовними рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування.
Люди добрі!!! Як же швидко забувається нещодавнє тотальне гоніння держави на церкву та віруючих в СРСР… Переважна більшість з тих, хто тоді (відкрито, чи потайки) йшли до не багатьох вцілілих діючих храмів, або дома, таємно від домашніх, молилися Богу, були набагато щиріші у сповіданні віри, аніж ті, хто прийшов у пізніші, ситніші та комфортніші для Церкви, часи. За атеїстичних часів ще не проклинали начальств та гонителів, а просто молились за те, щоб Господь змилостивився над народом, та дав віруючим можливість безкарно і відкрито сповідувати свою віру. І чи думали всі тоді, що за більш сприятливих часів ті самі віруючі опиняться по різні сторони барикад…
За 90-ті та 2000-ні роки ми вже звикли до певної свободи і комфорту, але з своєю рабською психологією ще не спромоглися стати громадянами вільної держави і користуватися благами реальної демократії. Яка надає максимальні права громадянам за умови виконання відповідних обов’язків перед суспільством, за умови верховенства закону для всіх.
Рабам дали свободу, а вони кажуть: навіщо вона нам, в Єгипті ми їли м'ясо. І почали, і продовжують будувати «демократичне суспільство» виходячи з своїх рабських «понятій», «по єгипетському» зразку.
Та хай би що там не будували, і за якого суспільного ладу ми б не жили - але справжню свободу дає тільки Христос. Шляхом виконання нами євангельських заповідей. Якщо не виконуємо, або ж виконуємо частково, вибірково, то й маємо те, що маємо – в Мусорівцях, чи Жуклі, чи деінде. Ми, що вважаємо себе християнами, маємо бути світильниками для невіруючих – а такий морок наводимо своїм розбратом, що молодь і на гарматний постріл боїться до храмів підходити – «там те саме, що й усюди. Тільки не прикривається релігією». Самі, своєю нетерпимістю, заганяємо молодь в секти та підворіття, або на служіння культу тільця.
Наприклад, як можна християнину воювати (навіть не на війні з іноземним загарбником!) десь з кимось за щось, коли написано:
« 27Но вам, слушающим, говорю: любите врагов ваших, благотворите ненавидящим вас, 28благословляйте проклинающих вас и молитесь за обижающих вас.
29Ударившему тебя по щеке подставь и другую, и отнимающему у тебя верхнюю одежду не препятствуй взять и рубашку.
30Всякому, просящему у тебя, давай, и от взявшего твое не требуй назад.
31И как хотите, чтобы с вами поступали люди, так и вы поступайте с ними.
32И если любите любящих вас, какая вам за то благодарность? ибо и грешники любящих их любят.
33И если делаете добро тем, которые вам делают добро, какая вам за то благодарность? ибо и грешники то же делают.
34И если взаймы даёте тем, от которых надеетесь получить обратно, какая вам за то благодарность? ибо и грешники дают взаймы грешникам, чтобы получить обратно столько же.
35Но вы любите врагов ваших, и благотворите, и взаймы давайте, не ожидая ничего; и будет вам награда великая, и будете сынами Всевышнего; ибо Он благ и к неблагодарным и злым.
36Итак, будьте милосерды, как и Отец ваш милосерд."
Де ми в св.Євангелії знайдемо рядки про те, що християни чинили активний опір (словом і ділом) державній владі, римлянам та іншим противникам віри? Доручаючи все Господньому суду, істинно віруючі смиренно виконували слова Христа «Кесареві кесарево, Боже Богові». Будучи сумлінними громадянами земної батьківщини, пам’ятали про свою небесну вітчизну і в гоніннях молилися за ображаючих та гноблячих.
Як взірець серед людей ставляться першомученик Стефан, брат Господень Яків та багато інших, які просили за тих, що їх побивали: «Прости їм, Господи, бо не відають що творять». І Господь в свій час воздав усім сторицею. Нападникам своє, а смиренним своє.
Св. Апостол Павло в конфліктах з «правовірними» юдеями звертався як римський громадянин на суд до кесаря, поклавшись на волю Господню. І в темницях, і в судах знаходив можливість для проповіді Євангелія, а не для помсти своїм кривдникам.
Рівне, Мусорівці, Жукля, т.д…. Спротив на основі «око за око, зуб за зуб» породжує тільки нові потоки ненависті та люті, і це без кінця і краю. Хтось з двох сторін, що вважають себе щирими християнами, першим має показати євангельський приклад. Подивимось, хто це буде (і чи буде взагалі).
А так в усіх конфліктах ворогуючі сторони сподіваються тільки на підтримку князів світу цього: хто на губернаторів президента В.А.Ющенка, хто робить ставку на майбутню протекцію пана В.Ф.Януковича. Щиро моляться за те, щоб Господь благословив «своїх» та покарав «чужих», і так навчають своїх дітей. Отаке наше сьогодення.
Ну добре: прийде новий президент, що почне утискувати УПЦ КП в угоду УПЦ МП. І що це дасть? Конфлікт заженеться вглиб «в катакомби»: при видимому «залізному порядку», вже без відкритих сутичок, тепер вже в рядах християн УПЦ КП буде накопичуватися злоба на християн з УПЦ МП. «Насильно мил не будешь». І так до безкінечності триватиме протистояння між мільйонами розділених братів та сестер на догоду відомо-кому.
Так і сидітимемо в окопах і поливатимемо одне одного брудом, чекаючи поки супротивна сторона під дією відомих і невідомих чинників приповзе навколішки?
І до кого ж це тоді наш Господь звертався: «37Не судите, и не будете судимы; не осуждайте, и не будете осуждены; прощайте, и прощены будете; 38давайте, и дастся вам: мерою доброю, утрясенною, нагнетенною и переполненною отсыплют вам в лоно ваше; ибо, какою мерою мерите, такою же отмерится и вам.
41Что ты смотришь на сучок в глазе брата твоего, а бревна в твоем глазе не чувствуешь?
42Или, как можешь сказать брату твоему: брат! дай, я выну сучок из глаза твоего, когда сам не видишь бревна в твоем глазе? Лицемер! вынь прежде бревно из твоего глаза, и тогда увидишь, как вынуть сучок из глаза брата твоего.
43Нет доброго дерева, которое приносило бы худой плод; и нет худого дерева, которое приносило бы плод добрый, 44ибо всякое дерево познаётся по плоду своему, потому что не собирают смокв с терновника и не снимают винограда с кустарника.
45Добрый человек из доброго сокровища сердца своего выносит доброе, а злой человек из злого сокровища сердца своего выносит злое, ибо от избытка сердца говорят уста его.
46Что вы зовете Меня: Господи! Господи! - и не делаете того, что Я говорю?»
Думаю, альтернативи щирому діалогу заради порозуміння немає: «8А теперь вы отложите все: гнев, ярость, злобу, злоречие, сквернословие уст ваших; 9не говорите лжи друг другу, совлекшись ветхого человека с делами его 10и облекшись в нового, который обновляется в познании по образу Создавшего его, 11где нет ни Еллина, ни Иудея, ни обрезания, ни необрезания, варвара, Скифа, раба, свободного, но все и во всем Христос.
12Итак облекитесь, как избранные Божии, святые и возлюбленные, в милосердие, благость, смиренномудрие, кротость, долготерпение, 13снисходя друг другу и прощая взаимно, если кто на кого имеет жалобу: как Христос простил вас, так и вы.
14Более же всего облекитесь в любовь, которая есть совокупность совершенства.
15И да владычествует в сердцах ваших мир Божий, к которому вы и призваны в одном теле, и будьте дружелюбны.»
З любов’ю.
р. Б. Васілій
2010, січня 21 - 10:44
Слава Богу!
Прочитавши вступні заяви «сторін», питання гостей сайту, відповіді на них, переглянувши хроніку (навіть «коментовану і монтовану»), звернувшись до першоджерел (документів та коментарів МП та КП щодо діалогу), навіть персічний смертний побачить, що один і той самий реальний факт одна «сторона» категорично стверджує, а друга категорично заперечує. Але ж «Бог – один, Хрещення – одне, Віра – одна, Церква – одна, Правда – одна!» Без відтінків, напівтонів та інших людських нашарувань. Якщо ж це не так, то попередній ряд – фікція, вірмо в КПРС, СС, реінкарнацію, «ловімо момент», тощо! Навіть мирський суд змушений зрештою виносити конкретний вирок на позов. Відтак за однією з «сторін» правда, а друга, як в народі кажуть, «бреше як шолудивий пес». І поки одна із сторін не скаже: «Прости, Боже, я помилявся!» - то годі надіятися, що омріяне «возз’єднання» буде щасливим, довговічним і не призведе до нового розбрату.
Якщо роз’єднання замислювалося як добро, то як же воно могло породити зло (звинувачення, насильства)!? І яке добро може дати механічне «возз’єднання» у «сущому стані», до якого закликає КП?
Вкрай збитий з пантелику словоблуддям, я дістав свій фото і відеоархів про події не дуже сивої давнини навколо Острозького собору та Свято-Воскресенського храму в тому ж Острозі на Рівненщині. Ось два замки на дверях храму, ось регулярні служби на подвір’ї в усі пори року, ось акафісти, хресні ходи, адміністративний ресурс, бездіяльна міліція, побиті ікони, сльози і сила волі «забобонних» старих жінок і чоловіків, які хочуть, щоб їх похоронили в тій церкві, в якій з діда-прадіда вони сакрально перебували. А тим часом погрози, нічні напади і суди, суди і ще раз суди! Я знаю, що я цього не монтував і нічого не вигадав! Якщо я щось і забув, то можу запитати у своїх малолітніх дітей, а їм казати неправду зиску немає! Згадаймо і порівняймо двох можновладців: князя Федора Острозького і губернатора Рівненщини Василя Червонія! Їхні життя, смерті та посмертні долі – два безконечно віддалені полюси. Перший відстоював віру Православну, допомагав це робити братам-чехам, будував, просвіщав, молився, у Києво-Печерській Лаврі знайшов своє істинне покликання, своїм смиренням стяжав Божу благодать і любов людей. І Господь його прославив у Своєму Царстві серед лику преподобних (чого і всі ми повинні бажати)! Другий державний муж відбирав, руйнував, кривдив! Крім його екзальтованих і потьмарених прихильників та натхненників ніхто добрим словом його не може згадати. Більшого безглуздя і нечестя, ніж рівняти його наглу смерть без покаяння і причастя до смерті пр. Артемія Веркольського і Патріарха Алексія ІІ важко було б і злому вигадати! Якщо ж п. Зоря щиро вірить у праведність В. Червонія, то нехай публічно про це повторить на цьому сайті, і я з чистим сумлінням помолюся, щоб Господь і п. Зорю забрав такою ж смертю і вселив у ті ж кущі поряд з Василем. Хоча ні, не побажаю я такої смерті і своєму ворогові! Не знаю, хто може відгукнутися на заклик молитися за Червонія, хіба що той, хто має дерзновення просити за Іуду! До речі саме так називають Ярослава, який підняв колотнечу в Острозі, а потім став «владикою» в КП! Брешуть панове Денисенко, Зоря і іже з ними про благість своїх намірів! Якби ми їх впустили до храмів в Острозі, то було б як зараз з рівненським собором та в с. Рахманів (навіть рішеня судів є, а реально повернути храми неможливо)! Ті ж самі сценарії і в Мусорівцях та по всій Україні! І слава Богу, що навчені нашим гірким досвідом, Денисенка на приймають з хлібом-сіллю ні в Одесі, ні в Маріуполі! Як не покається, то й земля його не прийме! І про «діалог» вони згадали не просто так – важко самосвятам під анафемою без Божої благодаті! Але ж головне Таїство – покаяння - для них принизливе! Як сказав старенький монах: «Дениця возгордився – з неба звалився! Фараон возгордився – в морі втопився! Ми ж гордимся – на що годимся!» Я не злопам’ятний, і з радістю прощаю всіх і вся, бо сам грішний. Інакше неможливо було б приступити до Чаші. Але я не згоден ділити Її з беззаконниками, які нахабно в очі заявляють, що нічого поганого не творили і зараз в Мусорівцях не роблять, і каятися їм ні в чому. В такому випадку хай залишаються у своїй правоті, благодаті, святості і в цьому всьому спасаються як можуть! Молюся, щоб Бог збавив нас від такої «єдності»!
свящ Костянтин
2010, січня 20 - 00:19
р.б. Василій пише: "Мені кажуть: «Церква, яка існувала до 1992 р. і до якої ти належиш – неправильна через нечестя її архієреїв. З цієї причини ми відділилися у більш правильну церкву..."__________________________ Хочу звернутися до Вас шановний Василь, що кажуть навпаки про нечестя архієреїв УПЦ КП і про святість (канонічність) УПЦ МП. Особисто я, і більшість духовенства УПЦ КП (якщо не всі)ніколи не скажуть, що РПЦ і УПЦ МП є неправильною церквою. Тому Ваш пас з приводу осуду несправедливий. Якщо починати характеризувати УПЦ МП Вашим стилем подачі, то я б сказав так: на мою думку позиція УПЦ МП для мене є зовсім незрозумілою - УПЦ МП нібито хоче бути українською церквою, бо несе своє служіння серед українського народу, і, у той же час пропагує новітні (і не зовсім) російські світоглядні концепції побудови суспільства, котрі взагалі не стосуються церкви як такої. Наприклад: "русскій мір", "святая русь", "славянская цивілізация" тощо. _____ Нещодавно спілкувався зі знайомим сваящеником з УПЦ МП. Довго говорили. Я хотів щось почути про Христа, про Євангеліє, Апостолів, святих отців і учителів Церкви. Але, на жаль, не вдалося про це поговорити. Слухав різне: про масонсько-єврейський заговір, про чіпи, про коди, про величезний компьютер у Швейцарії, котрий нас всіх колись погубить, про царів, про "Святу Русь", про єдінство "брацкіх народаф" і т.д. Я не зная як Вам, але мені, наприклад, це НЕ ПОТРІБНО АБСОЛЮТНО. _______________ Шановний Василь, на мою думку (простіть мені, друже), але Ваша позиція стосовно церкви є споживацькою: ось є Я (зі своїми гріхами(і чеснотами, звіно)), а ось є те місце (саме організація), котра здатна певним чином живити моє Я у ній самій. Арифметично все аргументовано бездоганно: а=в=с=Бог з своїм звичним милосердям до Мене. Але, дорогий Василь Господь не є формула, і дуже часто Він діє ВСУПЕРЕЧ правилам фізики, арифметики чи квантової механіки. Метафізика не піддається звичному осягненню речей. ___________Єдине, що маю за небхідність донести Вам, Василь, що якби позиція УПЦ МП з приводу насущних кричущих проблем (помісність, українськість, російськість(до речі - до цих пір немає офіційної відповіді УПЦ МП на гундяєвський "руссій мір" - НЕМАЄ!), вселенськість, містичність, спасительність тощо), була більш зрозуміла та чітка, то і проблем було б НАБАГАТО меньше. А так..... є те що є. Ховання голови у пісок. Блукання кривими стежками. І жодної конкретики... На все добре, Василь! Христос хрещається!
версія для друку
Коментарі до статті:
Всі коментарі (14)