УКР РУС  


 Home > view  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 77 відвідувачів

Теги
УГКЦ молодь шляхи єднання Церква і медицина забобони іконопис Церква і політика Археологія та реставрація Церква і влада монастирі та храми України Католицька Церква автокефалія українська християнська культура Президент Віктор Ющенко УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство Священний Синод УПЦ милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві Мазепа церковна журналістика Голодомор розкол в Україні діаспора Предстоятелі Помісних Церков Приїзд Патріарха Кирила в Україну Патріарх Алексій II конфлікти секти Ющенко Києво-Печерська Лавра церква та політика вибори Доброчинність педагогіка церква і суспільство Вселенський Патріархат комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






Пять слов умом или тысячу языком?

Усі коментарі до статті:

Виталий 15 December 2006
Браття й сестри! Думаю, що питання якою мовою молитися успішно вирішене в Православній церкві Чеських земель та Словакії, тобто саме там де завдяки св. Мефодію виникла письмова форма слов´янської мови. Православні громади самі вільно вибирають мову для богослужінь - чеську чи слов´янську. У головному храмі Чехії свв. Кирила та Мефодія крім євхаристичного канону усе богослужіння проходить на чеській. Достатньо перейняти їх досвід. На Волині є село Очеретне Кременецького району, де українська мова у богослужінні збереглася незмінно ще з двадцятих років з Польскої православної церкви. На жаль від 1998 року громада перейшла до УПЦ КП. Переконаний, що в 90-их роках до філаретівського росколу на заході би подалося набагато меньше громад, якщо б не було постійної критики "неблагодатної" української мови. Та й зараз після дозволу молитися українською було б більше надії на їх повернення. Нелегітимність УПЦ КП є дедалі очевиднішою, але вимога переходу зі зрозумілої української на слов´янську як умова повернення в лоно Церкви переважна більшість мирян би не сприйняла. Светлана, о якобы возникших в католической церкви расколах из-за отмены латинского языка слышу впервые. Есть у Вас ссылки на католические источники? Дмитре, українських перекладів є достатньо як нових з рокольницького середовища, так і з Польської правосавної церкви (1924 визнаної Царгородом та не визнаної РПЦ) чи Української церкви в Америці під омофором Царгороду. Достатньо спеціальній комісії богословів і перекладачів зконтролювати і поправити можливі помилки.


Виктор 30 жовтня 2006
Сейчас я постараюсь более глубоко рассмотреть данную про- блему.Рассмотрим главный аргумент противников перевода богослужения на русский язык.По словам архимандрита Рафаила(Карелина)(довольно глубокими по богословскому содержанию):"Модернисты говорят,что древний язык непонятен для современников и необходимо найти другие,более доступные средства выражения.Здесь профанация:тайна всегда остается непонятной,каким бы вербальным интерпретацияммы ее ни подвергали.Тайна не раскрывается на уровне словарной семантики,она открывается по мере духовной подготовленности человека.Форма связана с содержанием;само Откровение рождает форму;с изменением формы изменяется содержание."Это довольно таки сильный и богословски грамотный аргумент если бы не....факт что Духовная Истина не может быть ограничена какой-либо одной лингвистической формой(пусть даже и безупречной).Классическим примером может послужить язык синодальной Библии(или язык русских святителей19 века).Даже баптисты считают этот перевод безупречным с точки зрения его поэтичности и смыслового содержания.Поэтому многие евынгельские христиане-баптисты отказались использовать на своих богослужениях более современные билейские переводы(явно уступающими синодальному в своей "религиозной насыщенности" и символичности). И тем не менее этот перевод одновременно является доступным нашему разумению(в отличии перевода церковнославянского).В конце концов, не призывает ли нас Библия возлюбить Господа Бога Нашего "всем разумением своим"? Итак,"намоленность"религиозной формы не обязательно должна исключать ее "понятность"(даже если эта "понятность и не в состоянии исчерпать всю глубину Тайны религиозного символа).Сам Христос-Богочеловек проповедовал и молился на понятном тогда евреям арамейском языке.Таким образом,я не могу не согласиться с отцем Андреем.Хочу только добавить, что необходимость открытия миссионерских приходов в Русской Православной Церкви(где бы использовался очень квалифицированный русский перевод Богослужения)давно уже назрел.


Виктор 25 жовтня 2006
Очень правильная и своевременная статья.Я лично,будучи православным миссионером в Америке,личный раз убедился насколько важно нововоцерковленным людям понимать язык богослужения Церкви.С пониманием богослужебного языка(я часто использую русские переводы церковнославянских текстов)евангелизационный эффект,так сказать,моей катехизационной работы среди оглашенных и неверующих резко увеличивается.В Америке,кстати,богослужение всегда велось на всеми понятном староанглийском языке(для русского языка аналогом является язык синодальной Библии).Да,богослужебный язык должен быть "намоленным" и одновременно понятным для нашего разумения.Конечно же сам "сокровенный"смысл церковных молитв открывается не на сознательном,а скорее на сверхсознательном плане(для тех кто рождается свыше посредством покаяния и крещения).


Виталий 24 жовтня 2006
Артёму. Мне кажется, что как раз для воцерковления изучение богослужебного языка очень полезно. А миссионерская работа должна быть обращена не к воцерковляющимся людям, которые уже определились со своим выбором. И вот уже о методах и способах миссионерства не берусь судить.


Артем 23 жовтня 2006
До Віталія. Наявність у процесі воцерковлення такого етапу як спеціальне вивчення богослужбової мови є догматично необгрунтованим та шкідливим в місіонерському плані - ось моя головна думка.


Виталий 22 жовтня 2006
Артёму Возможно я выразился непонятно, но я не имел в виду задачи спасения душ ФРГ или Великобритании. Я говорил о том, что при воцерковлении из языка службы делают камень преткновения потому, что необходимы некоторые усилия для его изучения. Тогда как изучение иностранных языков для получения работы или смены места жительства никого не напрягает. Воцерковление никогда не было и не будет процессом моментальным, поэтому изучение богослужебного языка как и смысла самой службы является одним из этапов воцерковления.


Ігор 19 жовтня 2006

Спасі Господі люді твоя. В будь який час, в будь якому місці, на будь якій мові будуть почуті твї молитви Господом Богом. Але на запитання на якій мові вести служби на церковно-словянській, українській чи російській я висловлю свою думку, якщо я щось нетак напишу то виправти мене. Здається мені, що раніше існувало дві мови глаголиця і церковно-словянська (кирилиця). На глаголиці розмовляли в побуті, у церкві служби на ній не велися і Богослужбові книги не друкували, а нам всім відомо як ми розмовляємо в побуті. Оскільки молитва це є спілкування з Богом то хай кожна людина подумає і вибере на якій мові спілкуватися, на мові де присутні сквернословіє, прокльони і т.і., чи на мові яка з давних давен береже чистоту. Я сам раніше не розумів церковно-словянську мову але з Божою помічю з кожним приходом до храму все більше і біліше розумію її. Так, дословно якби б перекладати я не можу, але суть взагальному розумію. Я є прихожанином храму в Києві, проповіді батюшки читають українською навіть ті які є російсько мовними з дитинства, такщо питання не в мові, а в людях. Я сам українець,люблю Україну її мову, але найбільше я намагаюся любити Бога, а най ріднішої мови ніж церковно-словянська для мене зараз немає. І ще одне, віру Господь дав нам через Апостолів, а мову через Св. равно апостольних Кирила і Мифодія. Спасі Господі.

----

Коментар редакції:
Глаголиця та кирилиця - не дві мови, а дві абетки, тобто дві знакові системи для запису слів однієї й тієї самої мови.



Артем 16 жовтня 2006
До Віталія. Не варто плутати питання необхідності Таїнств з питанням богослужбової мови. Таїнства - це зміст, їх необхідність встановлена Вселенськими соборами та догматично обгрунтована. Богослужбова ж мова - це форма, не існує жодних соборних приписів щодо мови Богослужіння. Що ж до наведеного прикладу, то він невдалий: ані на Сполучене Королівство, ані на ФРН Бог не покладав виконання справи спасіння усього людства. Тому благовістя - не право, а обов"язок Церкви. Створення догматично необгрунтованих перешкод у воцерковленні є прямою протидією справі спасіння. Якщо головними є затрачені у воцерковленні зусилля, а не кінцевий результат, то чому б не правити взагалі давньоєврейською чи арамейською, не зробити піст цілорічним, не встановити целібату для духовенства і мирян тощо?


Сергей 15 жовтня 2006
еще отзывы см. на сайте http://kiev-orthodox.org/site/responses/1366/


Uniat 13 жовтня 2006
o.B Nu budj-laska ne plutajte odnu latynsjku bajku pro spovidj- "spovidatysj vse odno sho cherpaty vodu reshetom", z bohonadhnennoju movoju!!! Staroslovjansjku movu dijsno shtuchno prydumaly Kyrylo ta Metodij vzjavshy za osnovu prabolharsjkyj, chy pramakedonsjkyj hovir. Jih henialnistj poljahaje u tomu sho cja mova vyjshla zrozumiloju dlja vsih slovjan! Dijalnistj svv. brativ virnyh podvyzhykiv jednosti cerkvy pochalasj u 863r. a u 871 do Rymu vidbuvaje Kyrylo po dorozi pyshuchy "Proglas" i perekladajuchy I hlavu jevanhelija vid Joana, bo spodivavsja dobratysja do Rymu na Velykdenj koly chytajetjsa cja perikopa. Tak i stalosja, u Rymi pislja neprostoji dyskusiji Cerkovno-slovjansjku movu aprobovano-vyznano i rekomendovano do vzhytku!!! Pislja toho Papa she dekiljka raz pidtverdzhuvav virnistj danomu slovu zahyshchajuchy vid napadiv nadto retelnyh latynnykiv. She i dosi vona je odnijeju z oficijnyh mov bohosluzhenj u latynsjkij cerkvi, pravda maje horvatsjku vymovu. Na nij sluzhatj na denj pamjati svv.Brativ u Chehiji na Moravi u Slovachchyni. Profesor Th.D Tkadlcek napryklad sluzhyv vzahali na hlaholyci, bo vvazhav sho same jiji vzhyvaly pry zhytti svjati braty, a kyrylycju vydumaly poslidovnyky slovjansjkyh apostoliv, virnyh podvyzhykiv cerkovnoji jednosti. Dali, vidnosno II Vatykansjkoho soboru,- oficijnoju liturhijnoju movoju cerkvy zalyshajetjsja latyna, i kozhen virujuchyj jiji zobovjazanyj znaty, prote, z ohljadu na aktyvnu uchastj virujuchyh-"participacio actuosa" liturhiju bulo perekladeno na "zyvi movy". Ce pryzvelo do vidtoku neznachnoji chastyny virujuchyh- ljafavrystiv. Zaraz dlja nyh isnuje bratstvo sv. Petra, bratstvo tradycionalistiv, jaki vidpravljajutj messu she Sv.Piaj V, zberihajutj tradyciji. Osnovna masa ljudej je katolycjka i aktyvna, vona odnochasno suchasna i virujucha! Zvychajno nova doba prynesla chymalo novyh vyklykiv, prote z bozhoju pomichju my vytrymajemo i vidpovimo na nyh z hidnistju tak jak nalezhytj Hrystovij Cerkvi- svjatistju!!!