УКР РУС  


 Головна >   
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 118 відвідувачів

Теги
автокефалія Доброчинність постать у Церкві діаспора Патріарх Алексій II Священний Синод УПЦ Католицька Церква Археологія та реставрація українська християнська культура Церква і медицина Церква і влада Президент Віктор Ющенко церква і суспільство конфлікти комуністи та Церква молодь Митрополит Володимир (Сабодан) Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика УПЦ КП Вселенський Патріархат секти краєзнавство іконопис милосердя УГКЦ церква та політика Голодомор Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі шляхи єднання вибори Ющенко педагогіка Церква і політика розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






ЮВІЛЕЙ. Святослав Речинський: «Портал повинен приводити до Бога»

  11 березня 2008



Святослав Речинський - нині головний редактор сайту Ord-ua.com, у минулому - прес-секретар Предстоятеля УПЦ Блаженнішего Митрополита Володимира. Перші новини на сайті «Православіє в Україні» з'являлися завдяки праці Святослава Федоровича.

Святославе Федоровичу, Ви стояли біля витоків створення сайту «Православіє в Україні», коли були прес-секретарем Блаженнішого Митрополита Володимира. Що спонукало Вас співпрацювати з авторами веб-ресурсу?

Ініціатором наших ділових і творчих стосунків став отець Георгій Коваленко. Саме його віра у необхідність існування цього проекту і дала йому життя. Тому що 10 років тому Інтернет для православних був явищем новим та оцінювався досить неоднозначно. Я на той час уже мав досвід роботи в Інтернет-агентстві й розумів, що це є, насамперед, необхідною формою місіонерської діяльності.

 

Якого результату від створення сайту Ви очікували? Чи виправдалися надії?

Сподівання виправдалися частково. На жаль, у силу специфіки існування нашої церкви в Україні, більша частина церковних ЗМІ в основному займалася критикою єресей та альтернативних релігій. У той час як для катехізації, місіонерської діяльності, як правило, використовувалися ще дореволюційні тексти.

Зараз ситуація, на мій погляд, стала кращою. З'являються матеріали, які можуть викликати відгук у душі сучасної молодої людини. А на початку існування сайту основний його зміст був присвячений викриттю розколів, що для нецерковних людей було незрозумілим і спокусливим.

Часто доводилося чути, що людина заходила на Інтернет-сторінку Української Православної Церкви для того, аби знайти підтримку, погрітися в любові Божій, а замість цього знаходила напівполітичну полеміку, якою вона була перенасичена у повсякденному житті. Зараз, на мій погляд, церковні ЗМІ стають більш гармонійними та незамкнутими у внутрішньоцерковних проблемах.

 

Яким би Ви хотіли бачити портал «Православіє в Україні» у майбутньому?

Насамперед, таким, що не боїться говорити на будь-яку тему, що вміє оцінювати різні явища з православної точки зору і зберігає при цьому те, що відрізняє віруючих від невіруючих, - любов. Портал повинен приводити до Бога. Це є його головним завданням. І реалізувати його він зможе тільки в тому випадку, якщо любов матимуть ті, хто створює матеріали для сайту. Головну ж небезпеку для вашого веб-проекту заховано в політизації.

 

Чи варто подавати на сторінці новини про схизматичні церковні групи (розкольників)? Якщо так, то яким чином?

Варто, але в міру, не захоплюючись полемікою та «гострим» слівцем. Писати про розкольників потрібно не як про ворогів, а як про хворих братів. І висвітлювати ці теми треба лише за наявності серйозних інформаційних приводів, а не шукати найменших зачіпок для дискусії. Сучасна людина взагалі сита полемікою в нецерковному житті. Якщо вона бачить її у Церкві - просто йде.

 

Які українські православні сайти Ви відвідуєте? Назвіть декілька кращих.

Заходжу тільки на «Православіє в Україні».

 

Інформації з яких джерел про православне життя в Україні Ви віддаєте перевагу?

Матеріалам порталу «Православіє в Україні».

 

Чого, на Ваш погляд, не вистачає православному УАнету (або в більш широкому сенсі - православному інформаційному простору) сьогодні?

Не вистачає нових текстів, здатних своєю щирістю та любов'ю приводити душі до Бога. Не вистачає осмислення сучасності, розуміння того, що таке християнство у сьогоднішньому світі. Нам ще тривалий час доведеться вчитися думати. Думати не по-українськи або по-російськи, а по-християнськи.