ЮВІЛЕЙ. Сергій Григор'єв: «Ваш портал читаю практично щодня» | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна >   
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 95 відвідувачів

Теги
Києво-Печерська Лавра Церква і влада УПЦ КП Католицька Церква комуністи та Церква Мазепа іконопис секти УГКЦ діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) Президент Віктор Ющенко вибори Археологія та реставрація Доброчинність Патріарх Алексій II милосердя автокефалія церковна журналістика церква і суспільство розкол в Україні Предстоятелі Помісних Церков Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони шляхи єднання церква та політика молодь Голодомор Церква і політика українська християнська культура постать у Церкві Ющенко педагогіка Священний Синод УПЦ монастирі та храми України 1020-річчя Хрещення Русі конфлікти краєзнавство Церква і медицина Вселенський Патріархат






Рейтинг@Mail.ru






ЮВІЛЕЙ. Сергій Григор'єв: «Ваш портал читаю практично щодня»

  12 березня 2008



Розробник інформаційного агентства «Руська лінія» регулярно звертає увагу на події, що відбуваються в Україні. Відвідавши недавно Київ, Сергій Михайлович привітав колектив порталу «Православ'я в Україні» з ювілеєм і відповів на питання редакції.

 

- Я щиро радий наданій мені можливості привітати весь колектив редакції сайту «Православіє в Україні», а особливо його засновника протоієрея Георгія Коваленка, з ювілеєм і побажати добра.

Сергію Михайловичу, Ваша інформаційна агенція rusk.ru розміщує багато новин на українську тематику. Якими джерелами про православне життя в Україні Ви користуєтеся? Наскільки вони є об'єктивними, на Ваш погляд?

По-перше, я користуюся тільки Інтернет-ресурсами, тому що «паперові» ЗМІ є практично недоступними. Дещо можна одержати в Публічній бібліотеці (Російська національна бібліотека), але з великим запізненням.

По-друге, регулярно, тобто майже щодня, переглядаю матеріали українських церковних сайтів: «Україна православна» (pravoslavye.org.ua) і «Православіє в Україні». Тепер до цих сайтів додався і третій - «Українська Православна Церква» (orthodox.org.ua). Окрім цих ресурсів, з тією чи іншою регулярністю, приблизно раз на тиждень, переглядаю сторінку київської газети «День» (day.kiev.ua) і одеський сайт «Єдина батьківщина» (otechestvo.org.ua). Ну і, звичайно, час від часу вишукую українську тематику, тобто займаюся тим, що нині прийнято називати Інтернет-«серфінгом». Розмову про об'єктивність ЗМІ взагалі вважаю недоречною. Як сказано в одній з пісень Булата Окуджави: «Каждый пишет то, слышит».

Чи можна говорити про незаангажованість, наприклад, офіційного сайту УПЦ? На ньому публікуються документи з лаврської канцелярії за підписом Блаженнішого, і цим усе сказано. Так само і партійні сайти різних ідеологічних напрямків, які відбивають точку зору тієї чи іншої течії. Яка тут може бути неупередженість? Добре, якщо відвертої брехні немає. А об'єктивності від ЗМІ я й не чекаю.

 

Якої інформації про православ'я в Україні, на Ваш погляд, не вистачає у вашому інформаційному просторі?

Оперативної бібліотеки періодичної преси, можливо, повного збірника публікацій на релігійну тематику. Тобто, Інтернет-ресурсу не офіційного, але й не партійного. Зрозуміло, я маю на увазі приналежність не до політичної партії, а до ідеологічного напрямку.

 

Чи впливає на Вашу оцінку достовірності інформаційного повідомлення конфесіональна приналежність джерела інформації?

На оцінку достовірності, мабуть, ні. Я звик довіряти, у всякому разі, офіційним сайтам. Не так уже часто серйозні ЗМІ дозволяють собі публікувати неперевірену інформацію. Інша справа інтерпретація...

 

Як часто Ви заходите на портал «Православіє в Україні»? Назвіть його сильні та слабкі сторони.

На перше питання я відповів вище. Що стосується другого, то, гадаю, що з появою сайту orthodox.org.ua кількість офіційних сайтів УПЦ стала більш ніж достатньою. Можливо, є сенс запитати благословення у священноначалія зробити «Православіє в Україні» неофіційним сайтом за прикладом дореволюційних церковних видань, які, зазвичай, мали офіційну та неофіційну частини.