УКР РУС  


 Головна >   
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 71 відвідувачів

Теги
розкол в Україні милосердя УПЦ КП церква та політика Церква і медицина шляхи єднання Мазепа українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія Ющенко вибори постать у Церкві конфлікти Церква і політика Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація Вселенський Патріархат церква і суспільство монастирі та храми України педагогіка комуністи та Церква забобони діаспора Президент Віктор Ющенко молодь краєзнавство церковна журналістика Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність УГКЦ іконопис Голодомор Церква і влада Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков секти Католицька Церква 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






ЮВІЛЕЙ. Єпископ Олександр (Драбинко): «Офіційний сайт УПЦ і неофіційний портал “Православіє в Україні” роблять спільну справу»

  13 березня 2008



Єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр, секретар Предстоятеля та головний редактор офіційного сайту УПЦ, співпрацює з порталом «Православіє в Україні» з давніх часів. Хроніка служіння Предстоятеля, інформація про засідання Синоду та Собору єпископів, офіційні церковні документи з'являються на сайті завдяки турботам владики. 11 березня єпископ Олександр привітав редакцію порталу з ювілеєм і відповів на ряд запитань.

Владико, Ви вже давно співпрацюєте з редакцією сайту «Православіє в Україні». Розкажіть, що спонукало Вас взятися за цю справу?

Так, дійсно, початок спільній роботі було покладено давно, ще з часів мого студентства у Київській духовній академії та іподияконського послуху в Блаженнішого Митрополита Володимира. Продовжилася вона і після закінчення духовної школи. У цей же час реорганізовувалася «Православна газета», яка була, та й сьогодні є втіленням на папері того матеріалу, який недоступний читачеві, що не ходить до Інтернет-простору.

Коли я ніс послух іподиякона, а пізніше референта Митрополита, я вів рубрику «Хроніка церковних подій», що оповідала про служіння Предстоятеля, його візити та зустрічі. Власне кажучи, сьогодні це стрічка новин на офіційному сайті.

Пізніше від Андрія Деркача, нині народного депутата, надійшла пропозиція розпочати цикл інформаційних духовно-просвітницьких програм. Під назвою «Православний світ» вони регулярно протягом трьох років виходили на телеканалі «Ера», а це більше 120 телегодин. Однак тут ще не враховано поновлення ефіру у минулому році! Програма інформаційна, така, що розповідає про життя української церкви, яке зосереджується навколо Предстоятеля. Тому знову ж, як її ведучий і референт Митрополита, я готував тексти. Вони, у свою чергу, ставали матеріалом новин як для програми, так і для сайту, і для газети, та ще й для «Вісника прес-служби УПЦ». От так ми й розширювалися, співробітничали.

У цей же час, окрилені першими успіхами телепроповіді, ми разом з ентузіастом віртуального простору отцем Георгієм Коваленком узялися за створення головної редакції телепрограм Української Православної Церкви, яку, з благословення Блаженнішого Владики, очолив протоієрей Георгій. Ми почали працювати разом над старими та новими телевізійними проектами. А я, разом із цим, готував і передавав для сайту «Православіє в Україні» інформацію, що стосується предстоятельського служіння та офіційних подій.

До 2005 року різнорідної інформації накопичилося вже стільки, що почала втрачатися системність. Для збереження ідейної та структурної цілісності проекту навесні того ж року було вирішено розмежувати суто офіційну інформацію, виділивши її в офіційний веб-довідник УПЦ на домені orthodox.org.ua, від тієї, що її між собою ми називаємо «теологуменом». Сайт «Православіє в Україні» став неофіційним і переїхав на адресу orthodoxy.org.ua. Блаженніший Митрополит Володимир тоді ж благословив мені, як його секретареві, бути головним редактором офіційного сайту УПЦ. Ми продовжуємо співпрацювати. Обидва ресурси роблять спільну справу - свідчать світові про церкву Божу, про правду Христову. А те, що інформація на цих двох сайтах часом подається під різним кутом, вважаю нормальним явищем - адже офіційні сторінка повинна мати власну «мову». А на неофіційному порталі є припустимими дискусії, висловлення приватних точок зору... Про це й апостол Павло говорив, що так тому і слід бути. Він-то вже знав, що писав.

 

Якого результату від створення сайту Ви очікували? Чи виправдалися надії?

Можу сказати, що, загалом, очікування виправдалися. Звичайно, завжди хочеться більшого. Інформаційні технології стрімко розвиваються, і зрозуміло, що нами рухає бажання, аби церковні сайти не залишалися осторонь від них. Із цього року ми розпочали практику проведення веб-конференцій із читачами. У мріях - додавати на сайти відео, щоб відвідувачі більш активно брали участь у різноманітних проектах.

 

Яким би Ви хотіли бачити портал «Православіє в Україні» у майбутньому?

Я б хотів, щоб, з одного боку, він став віртуальною енциклопедією церковного життя, а з іншого - майданчиком для нормальної та здорової дискусії, позбавленої вульгарності та образ, що, на жаль, доводиться спостерігати на деяких ресурсах, які навіть називають себе православними. Хотілося б, щоб редакція сайту систематично подавала інформацію про те, що є насущним та цікавим сучасній людині-християнинові. Було б прекрасним створити сторінки, присвячені українській іконі, українській духовній музиці, релігійній поезії.

 

Чи варто подавати на порталі новини про схизматичні церковні групи (розкольників)? Якщо так, то яким чином?

Писати про це потрібно, але інформаційні приводи варто добирати тільки значні. І писати недвозначно, щоб читачеві було зрозуміло, про кого йдеться - про канонічну церкву, чи про тих, хто відокремився від неї. Вважаю неприпустимим агресивний тон стосовно розкольників. Адже, як говорить Блаженніший Митрополит Володимир, цитуючи слова святителя Григорія Богослова: «Ми чекаємо не перемоги над розкольниками, а їхнього повернення до лона церкви». Хоча, якщо чесно, ми і без цих тем можемо обійтися. У нас є, про що писати, бо ми виходимо з життєвої активності та динаміки розвитку церкви. Предметом нашої проповіді, і в Інтернеті у тому числі, є Христос і Його Свята Церква. Предметом проповіді тих, хто пішов, є вони самі. У першу чергу, це самовиправдання. Почуття власної ущербності змушує шукати не Христа, а самоствердження. Звідси й етнофілетизм, і «політичне православ'я». До речі, останнє виникло не в середовищі віруючих УПЦ. Воно було запозичене у тих самих розкольників. Наша церква тільки вчасно відітнула цю червоточину, що, як іржа, роз'їдає еклезіологічну та євхаристичну свідомість віруючих. «Політичне православ'я» - це прапор розколу, його рушійний механізм.

 

Які українські православні сайти Ви відвідуєте? Назвіть декілька кращих.

Окрім офіційного ресурсу УПЦ, практично щодня відвідую портал «Православ'я в Україні», сайт прес-служби УПЦ (pravoslavye.org.ua), РІСУ (risu.org.ua). Звертаю також увагу на публікації офіційних сайтів Помісних Церков, насамперед РПЦ.

 

Чого, на Ваш погляд, не вистачає православному УАнету сьогодні?

Не вистачає популярного порталу, на який заходили б і світські читачі, де вівся б спокійний і розумний діалог про віру в Бога, про християнство, про православну церкву. Також хотілося б, щоб у кожної з наших єпархій з'явилася сторінка в Інтернеті, на якій розміщалася б довідкова інформація про всі храми та кліриків єпархії, а також повноцінна стрічка новин єпархіального життя. У цьому є потреба.

Автор: Єпископ Олександр (Драбинко)