УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 99 відвідувачів

Теги
Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі Доброчинність педагогіка Церква і влада Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ Ющенко Патріарх Алексій II діаспора Києво-Печерська Лавра комуністи та Церква Церква і політика шляхи єднання українська християнська культура Президент Віктор Ющенко Церква і медицина забобони Католицька Церква Археологія та реставрація Вселенський Патріархат УПЦ КП розкол в Україні молодь краєзнавство секти Голодомор вибори постать у Церкві церква та політика УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Предстоятелі Помісних Церков конфлікти церква і суспільство милосердя автокефалія монастирі та храми України іконопис церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






ЧЕРНІГІВ. Храму Успіння Пресвятої Богородиці в Рогощах – 200 років

У день Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня, рогощинці, сповнені почуття пошани і гордості за свій храм, прийшли на святкове богослужіння. Їхній церкві Успіння Пресвятої Богородиці виповнилося два століття. Кажуть, на дзвіниці позначена й дата - 1806 рік. Як і належить під час святкових служб урочисто линула довкола мелодія чотирьох дзвонів. Простенька, скромна, як і сама дерев'яна сільська церква, та мелодія, здавалося, розсівала довкіл благодать. Слухали її благоговійно і сонячне передосіннє небо, і тиха рогощинська вулиця, і джерельна вода річечки Білоус, що протікає за кілька сот метрів. Ніби й неправда, що колись, так давно, лунали тут дзвони вперше... А таки давно, бо живуть лише перекази між людей. Як розповіла пенсіонерка Ольга Лупина, зі слів старшого покоління відомо, що церкву побудувала котрась із жінок, чи то мати, чи дружина, панського роду Комаровських. Тут же й маєток був гарний з алеями до Білоуса. Була у храмі старовинна ікона Успіння Богородиці, нібито ще засновницею придбана, але не вберегли її від лихих людей...

Усе підвладне часові. На цвинтарі лишилася могилка тієї жінки-засновниці, скромна, з сучасним металевим хрестом без надпису. А храм пережив не одне лихоліття й не одну  війну. Під час Великої Вітчизняної, коли фашисти в'їхали в село на мотоциклах, дідусь-сторож, якого прозивали по вуличному комісаром, став на коліна і благав, щоб храму не займали. Пережила рогощинська церква й інші лиха періоду мирної доби, коли вирував войовничий атеїзм, знищуючи храми новіші й старіші, незважаючи на їхню архітектурну цінність. Видно, з Божої милості, слова голови Степана Єрсака стали переконливими для начальства. Мовляв, храм не в центрі села, і молодь до нього не ходить, його відвідують лише старі люди. Тож нехай церква буде як згадка про старовину, архітектурна пам'ятка.

Рогощинська церква скликає сьогодні небагато парафіян на богослужіння. «Невелика у нас громада, - розповідає настоятель храму отець Микола Янгель. - У цьому році жодна пара не вінчалася, а похрестили одну дитинку - Богданчика. Дуже непросто утримувати приміщення. Зважте, 200 років уже простояло, ремонту потребує».

«Власними силами, що змогли, зробили, - зазначила церковний староста Любов Кондратенко. - Склалися люди по 10 гривень з двору - три двори на банку фарби - своїми силами пофарбували, на скільки вистачило... Ще б фундамент підладнати, проте немає за що».

Не пощастило рогощинському храму на сучасних благодійників. Хоча були й інші часи. Кажуть, у старовину ходили старенькі люди пішки до Києва молитися, приносили звідти ікони й віддавали у свій сільський храм. Слід сказати про побожне ставлення простих людей до сільської святині. Кожен образ заквітчаний барвистим рушником. А скільки тих рушників, подарованих місцевими майстринями! Затишно в старенькому храмі, урочисто і світло, ніби самі ангели притихли побіля вікон і десь під куполом милуються урочистістю.

На завершення богослужіння відбувся урочистий обхід храму з плащаницею Пресвятої Богородиці у супроводі піснеспівів.

Ніна Петровська

Фото автора