УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 46 відвідувачів

Теги
Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура постать у Церкві Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі секти діаспора Вселенський Патріархат Церква і медицина конфлікти Доброчинність забобони шляхи єднання монастирі та храми України Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація Ющенко комуністи та Церква церковна журналістика іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква та політика УПЦ КП Києво-Печерська Лавра Церква і влада Президент Віктор Ющенко автокефалія педагогіка розкол в Україні Церква і політика Священний Синод УПЦ краєзнавство Патріарх Алексій II вибори УГКЦ Голодомор церква і суспільство милосердя Католицька Церква молодь






Рейтинг@Mail.ru






ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Правлячий архієрей відзначив 31-у річницю архієрейського служіння

У день своєї 31-ї річниці архіпастирського служіння митрополит Іриней звершив Божественну літургію в Свято-Троїцькому кафедральному соборі. Після молебню настоятель собору протоієрей Володимир Аксютин від імені кліру і пастви побажав владиці багатьох років життя, доброго здоров'я, духовних сил, допомоги Божої та заступництва Пресвятої Богородиці в архіпастирському служінні на благо Церкви, Вітчизни і народу.

Діяльність керівника Дніпропетровської єпархії не була непомітною, тому сотні телеграм з вітаннями з усіх кінців неосяжної планети приходили на адресу митрополита. Цього дня його привітали керівництво міста й області та любляча паства.

27 липня 1975 року в Богоявленському патріаршому соборі в Москві Святійший Патріарх Пимен за участю інших архієреїв возвів архімандрита Іринея в сан єпископа. Відтоді минув 31 рік. Архієрейське служіння - складне і вимагає віддачі всіх сил. Священнослужитель не може проявляти свою волю, він повинен нести постійний послух. Митрополиту Іринею довелося служити в багатьох регіонах і країнах. Перший закордонний послух ще в сані архімандрита він ніс у далекій Японії на посаді клірика Патріаршого подвор'я в Токіо. Після повернення з Японії відбулася хіротонія в єпископа. Першою його єпархією стала Уфа (Башкирія). Він був - єпископом Уфимським і Стерлітамакським. Уже через рік його призначили керувати патріаршими парафіями в Канаді та США.

Більше п'яти років довелося служити владиці в цих країнах. Найзнаменнішою подією за час служіння була підготовка візиту Святійшого Патріарха Пимена в США. Патріарх виступив в ООН з миротворчою ініціативою і згодом зустрівся з віруючими. До цього візиту Патріарх ніколи не був на американській землі. Владика Іриней, як вікарій Патріарха, готував усе, аби візит був успішним. Потім - призначення до Алма-Ати архієпископом Казахстанським. А через три з половиною роки митрополит Іриней - вже архієпископ Харківський і Богодухівський. У Харкові владика готував святкування тисячоліття хрещення Русі.

Найважчі роки припали на служіння у Львові та Рівному. Йшла боротьба за храми. Багато було сліз і горя. «Я прийшов, коли було 220 парафій. А коли через три з половиною роки мене проводжали на  Дніпропетровську кафедру, я передав 570 парафій. Тобто життя дуже активно розвивалося», - так описує владика той складний час.

На Дніпропетровщині митрополит Іриней живе і трудиться вже тринадцять років. Його полюбили, він звик до міста і зріднився з ним. Налагодив роботу всіх служб єпархії. Ми сподіваємося, що в житті митрополита Іринея це останнє місце його архіпастирського служіння, тим паче цього бажає сам владика і з радістю ділиться своїми враженнями про Дніпропетровщину.

«Я дуже добре пам'ятаю той день, коли був сюди призначений, і те, як починав тут служити. Було тоді 96 парафій, а нині їх більше 500 в області. Причому, через три роки після мого прибуття були засновані дві єпархії - Дніпропетровська і Павлоградська, а також Криворізька і Нікопольська. Моя служба співпала з масовим поверненням людей, звільнених від радянської ідеології. Відрадно, що ця парафія щира, а не просто данина моді. На Дніпропетровській землі відкривається немало православних храмів, і це тішить. У державній владі Дніпропетровщини наша єпархія знайшла союзника. Ми відкриті один для одного і тісно співробітничаємо в різних добрих справах. Дніпропетровщина - особливий для мене регіон, я ніде так довго не служив. Зазвичай три-п'ять років - і я вже поглядаю на валізи. Куди тепер закине? В які краї? Таке життя. Важкий архієрейський хрест, я це усвідомлюю. Господь, проте, за послух дарує радість. Кожне відкриття парафії - радість. Кожне будівництво храму - радість. Спілкування з людьми приносить радість: з дітками в інтернатах, з хворими в лікарнях або з солдатами, або коли у в'язниці чи колонії служиш... Це все у мене є в Дніпропетровську, і тому я щасливий. Не знаю, як би все склалося на самому початку, коли я був простим ченцем, якби один благочестивий старець мені не сказав: «Отче Іринею, ніколи не відмовляйся від послуху, тому що він - спасительний. А високий взірець - у Господові нашому Ісусі».

Хочеться тут служити й далі. Тим паче таке велике будівництво триває. Відкриваються нові храми й нові зводяться. Закінчується будівництво єпархіального центру. Це - моя мрія! Планується бібліотека. Буде великий актовий зал на 350 місць для проведення зустрічей з молоддю і читання лекцій. Хочеться наочно свідчити про красу нашого православ'я!»

Диякон Георгій Скубак, Дніпропетровськ