УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церква і культура  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 48 відвідувачів

Теги
секти комуністи та Церква Церква і політика церковна журналістика педагогіка церква і суспільство Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква конфлікти діаспора молодь Церква і медицина 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко УПЦ КП УГКЦ монастирі та храми України милосердя Патріарх Алексій II автокефалія церква та політика іконопис вибори Києво-Печерська Лавра Ющенко забобони Священний Синод УПЦ Голодомор Мазепа шляхи єднання Церква і влада постать у Церкві Вселенський Патріархат Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура Доброчинність краєзнавство Археологія та реставрація розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну






Рейтинг@Mail.ru






ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Над Дніпром лунає передзвін

У неділю, 10 вересня, з благословення митрополита Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, в Дніпропетровську на Монастирському острові перед Свято-Миколаївським храмом відбувся другий фестиваль православного дзвону «Дніпровський дзвін - 2006». Завдяки спільним зусиллям представників духовенства Дніпропетровської єпархії, міської ради, її виконавського комітету і за активного сприяння мера міста Івана Куличенка в історії пострадянського періоду на Дніпропетровщині стало можливим подібне свято.

Дзвони...  Чи є інше творіння рук людських, здатне за такий короткий час, ледве зачепивши своїми звуками наш слух, пробудити душі й повернути серця до Горнього світу?

Історія християнського дзвону налічує сімнадцять сторіч. З IV століття дзвони з'являються і розповсюджуються в Західній і Східній Церквах. Виникнувши як спосіб оповіщення християн, передзвін став невід'ємною частиною богослужіння, символізуючи собою благословення Бога, підкорення та освячення стихій, зміцнення в благочесті й вірі. Прообрази християнських дзвонів - знамениті старозавітні сім труб, які Господь повелів створити Мойсею для скликання народу до жертвопринесення і молитви, зміцнення мужності військ під час воєн. На Русі дзвони залунали після прийняття християнства, але широкого розповсюдження набули з кінця XVI століття, міцно увійшовши до церковного вжитку, ставши символом благовістя про богослужіння. Ось чому у вітчизняній православній культурі передзвін називається благовістом, вростаючи своїм духовним корінням у кафолічний або вселенський характер Євангелія, що в перекладі з грецького означає «Блага звістка».

У 2000 р. на собор архістратига Михаїла були привезені перші сім дзвонів, і того ж дня, увечері, 8 листопада вже лунав благовіст. Через рік, 21 листопада 2001 р., споруджена мала (переносна) дзвіниця. Початок будівництва стаціонарної припадає на квітень 2004 р., архітектор - наш земляк, Сергій Федорович Таран. Тоді ж була придбана нова група дзвонів. Сьогодні загальна вага благовісників становить 1600 кг. Найважливіші: пасхальний - 500 кг, недільний - 350 кг, буденний - 270 кг і пісний - 100 кг. Освячено стаціонарну дзвіницю 19 грудня 2004 р.

Фестиваль розпочався! Першим піднявся на дзвіницю ансамбль дзвонарів Свято-Миколаївського храму під управлінням Ольги Рибальченко, і над містом залунав дивовижний передзвін, що кликав людей на зустріч з Богом. Фестиваль продовжили дзвонарі, які прибули з різних куточків України - Києва, Донецька, Чернігова, Луцька, а також зі столиці Росії. Своїм умінням вони розкривали слухачам всю красу мистецтва церковного передзвону.

Фестиваль має на меті відродити духовність, залучити жителів міста до скарбниці православної культури, а також повернути колишню славу і велич передзвону як невід'ємної частини життя Православної Церкви. Ростовський, покровський, святковий, молебний, мономахівський, волинський, красний, серафимівський, недільний, дзвін на зустріч Архієрея і перед Вечірньою, заупокійний, а також декілька авторських творів пролунали цього дня. Потішили серця слухачів імпровізовані твори «Перемога Іллі Муромця над татарами» та «На отримання духовної сили».

Журі було складно вибрати переможців - адже кожен виконавець був по-своєму оригінальним та унікальним. Тому вирішено було оцінювати майстерність дзвонаря за кількома номінаціями:

високий рівень майстерності;

збереження традицій мистецтва передзвону;

найглибше розкриття авторської думки;

духовне й молитовне виконання твору;

кращий авторський твір;

чутливе ставлення до православної традиції;

молодий талант і надія фестивалю.

Увінчував ці нагороди приз глядацьких симпатій. Гала-концерт фестивалю освятив своєю присутністю Блаженніший Митрополит Володимир, який у цей час перебував з першосвятительським візитом на Дніпропетровщині. Він привітав учасників фестивалю і благословив його організаторів. Головний ініціатор заходу ігумен Мефодій (Кривошеєв) подякував Його Блаженству за святительське благословення і подарував пам'ятний сувенір - медаль фестивалю, випущену спеціально до цієї події. Церемонію нагородження лауреатів відкрив камерний хор Дніпропетровської обласної філармонії під управлінням художнього керівника Ольги Пучкової.

І цього року всі стали переможцями - адже завдяки дзвонарям продовжує жити в нашому місті ще одна добра традиція. На знак благословення всім учасникам та організаторам фестивалю організатори вручили дипломи і пам'ятні сувеніри. Хотілося б відзначити кількох дзвонарів, які своїм професіоналізмом підкорили не тільки слухачів, але й суворе журі. Це Ілля Дроздихін з Москви, ієромонах Петро (Бакай) з Дніпропетровської області, дует храму преподобного Іллі Муромця (Дніпропетровськ) Володимир Агапов і Юрій Дан, а також Галина Марчук, що представляють секцію мистецтва передзвону при товаристві охорони пам'ятників у Луцьку.

Кульмінацією свята став спільний виступ усіх учасників першого фестивалю. А це не що інше як передзвін дружби, єдності, любові й соборності, до якого закликає Свята Церква у своїх богослужіннях і проповідях, а допомагає їй в цьому вірний друг - дзвін.

Другий фестиваль завершився, але ні в кого не викликає сумніву, що у вересні наступного року на День святкування міста ми знову зустрінемося на Монастирському острові. Не прощаємося, а кажемо - до зустрічі наступного року!

Диякон Георгій Скубак