УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 82 відвідувачів

Теги
педагогіка церковна журналістика церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі Мазепа конфлікти Голодомор Церква і влада Патріарх Алексій II розкол в Україні молодь Церква і політика постать у Церкві секти іконопис УПЦ КП Президент Віктор Ющенко Церква і медицина милосердя УГКЦ Археологія та реставрація краєзнавство Києво-Печерська Лавра Вселенський Патріархат комуністи та Церква Ющенко монастирі та храми України церква і суспільство діаспора Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков вибори автокефалія Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання українська християнська культура Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан) забобони Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






ДОНЕЦЬК. Всенародний духівник

Отець Зосима (у миру Сокур Іван Олексійович) був воістину всенародним духівником. За порадою до нього їхали з усіх куточків України, а для своїх земляків (усе його дитинство минуло в одному з промислових міст Донбасу -  Авдіївці) він став символом духовної мужності, невтомного прагнення до відродження православ'я в рідному краї.

Не дивлячись на високу освіту (закінчив Духовну академію в Ленінграді зі ступенем кандидата богослов'я), він був простий у спілкуванні та вражав оточуючих дитячою простотою і безпосередністю, за якою відчувалася велика духовна сила.

Особливу славу йому принесло відродження храмів Божих. Куди б його не направляли служити, насамперед отець Зосима починав будувати й відновлювати храми. Останнім тереном його невгамованої спраги до храмобудівництва стало зведення Свято-Успенської жіночої обителі в с. Никольське, куди наприкінці 80-х отця призначили настоятелем Свято-Василіївського сільського храму. Спочатку будівництво монастиря не передбачалося, проте після перенесеної клінічної смерті старець активно взявся за облаштування святої обителі. Господь благословив праці священика, і незабаром були збудовані новий храм, чернечі й паломницькі корпуси, а також будинок для людей похилого віку, де знайшли притулок хворі й немічні.

Особливий подив і пошану викликало те, що найбільш насичені роки будівництва отець проводив, будучи вже дуже важкохворим (позначилися наслідки тортур, яким піддавався «неугодний» священик у богоборчі часи). Не дивлячись на це, старець щодня приймав багато віруючих, які звідусіль приїздили до нього за духовною порадою і допомогою.

Отець любив богослужіння, вчив неухильно дотримуватися церковного статуту, і сам, за словами знаючих його близько людей, дбав про старанну молитву. Улюбленим святом о. Зосими була Перша Пречиста Божої Матері. Помер він наступного дня після Успіня Богородиці, 29 серпня 2002 року.

«Коли я помру, ви знатимете, - говорив о. Зосима незадовго до смерті, - годинник на моєму молитовному столику у вівтарі зупиниться». І саме в момент смерті - 23 години 45 хвилин у Никольському вівтарний годинник старця перестав іти...

Похований батюшка в каплиці біля Свято-Василіївського храму. Тут щодня звершуються панахиди та літії, на яких завжди збираються люди - помолитися й попросити в отця Зосими заступництва перед Богом, до якого, як вони вірять, відправилася світла душа старця.

Катерина Громова

Про старця Зосиму читайте також у матеріалах:

«Сними обувь твою»

20 лет Свято-Васильевский приход в Никольском на Донеччине пребывал под духовным руководством старца Зосимы (Сокура)