УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
шляхи єднання УГКЦ монастирі та храми України краєзнавство Археологія та реставрація церковна журналістика Патріарх Алексій II Католицька Церква Мазепа Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Церква і політика 1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина розкол в Україні молодь українська християнська культура церква і суспільство діаспора Голодомор вибори Священний Синод УПЦ іконопис конфлікти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність педагогіка милосердя Києво-Печерська Лавра постать у Церкві секти Ющенко забобони церква та політика Церква і влада УПЦ КП автокефалія Предстоятелі Помісних Церков комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






ДОНЕЦЬК. Храм, кінотеатр, зерносховище, стайня і знову храм...

У середу, 8 вересня, православні віруючі селища Верхньоторецьке Ясиноватського району Донецької області відзначили престольне свято храму в ім'я святого великомученика Димитрія Солунського. Вшанувати небесного заступника й звернутися до нього у своїх молитвах приїхали православні Донецька й Авдіївки, Ясиноватої та Макіївки.

Після Божественної літургії парафіяни та гості взяли участь у святковій трапезі - і нехай через невпорядкованість храмової території відбувалася вона під відкритим небом, серця присутніх, незважаючи на холодну погоду, були сповнені радості й тепла.

Історична довідка

Будівництво Свято-Димитріївського храму на станції Скотовате розпочалося в 1850 році. Згідно з одними джерелами, закінчення відбулося в 1861 році, з іншими - у 1865-ому. Під час революційних подій у 1918 році настоятель був убитий. 1938 року дзвіницю зруйнували, а храм закрили та влаштували в ньому кінотеатр. Але проіснував він недовго, оскільки часто під час демонстрації фільмів глядачі чули крик жінки, але саму її не бачили, і з жахом тікали геть. Місцеві жителі вважали, що це був голос Богородиці. До цього часу відноситься і з'ява нерукотворного образу Божої Матері на фасаді храму. Лик Пресвятої Богородиці неодноразово затирали штукатуркою, але він з'являвся знову й знову.

Після невдалих кінопоказів з церкви зробили зерносховище, а під час німецької окупації храм перетворили на стайню. У 1943 році, після звільнення радянськими військами, церкву відкрили, про що свідчать збережені документи, але стан її був жахливим: не було електрики й опалення, більша частина вікон у куполі розбита, обсипалася штукатурка, дах у центральній частині взагалі був відсутній. Але, на щастя, у церкві збереглося багато ікон і розпис XIX століття.

Нині православна громада під керівництвом священика Миколая Гончаренка відновлює старовинний храм.

«Донбас православний»