УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 82 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ комуністи та Церква Церква і політика монастирі та храми України конфлікти забобони Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада церква та політика іконопис Вселенський Патріархат постать у Церкві українська християнська культура УГКЦ Патріарх Алексій II церква і суспільство Церква і медицина молодь краєзнавство Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну УПЦ КП Президент Віктор Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква Мазепа Археологія та реставрація Доброчинність секти Києво-Печерська Лавра педагогіка шляхи єднання Голодомор автокефалія розкол в Україні вибори милосердя церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






ДОНЕЦЬК. Храм, кінотеатр, зерносховище, стайня і знову храм...

У середу, 8 вересня, православні віруючі селища Верхньоторецьке Ясиноватського району Донецької області відзначили престольне свято храму в ім'я святого великомученика Димитрія Солунського. Вшанувати небесного заступника й звернутися до нього у своїх молитвах приїхали православні Донецька й Авдіївки, Ясиноватої та Макіївки.

Після Божественної літургії парафіяни та гості взяли участь у святковій трапезі - і нехай через невпорядкованість храмової території відбувалася вона під відкритим небом, серця присутніх, незважаючи на холодну погоду, були сповнені радості й тепла.

Історична довідка

Будівництво Свято-Димитріївського храму на станції Скотовате розпочалося в 1850 році. Згідно з одними джерелами, закінчення відбулося в 1861 році, з іншими - у 1865-ому. Під час революційних подій у 1918 році настоятель був убитий. 1938 року дзвіницю зруйнували, а храм закрили та влаштували в ньому кінотеатр. Але проіснував він недовго, оскільки часто під час демонстрації фільмів глядачі чули крик жінки, але саму її не бачили, і з жахом тікали геть. Місцеві жителі вважали, що це був голос Богородиці. До цього часу відноситься і з'ява нерукотворного образу Божої Матері на фасаді храму. Лик Пресвятої Богородиці неодноразово затирали штукатуркою, але він з'являвся знову й знову.

Після невдалих кінопоказів з церкви зробили зерносховище, а під час німецької окупації храм перетворили на стайню. У 1943 році, після звільнення радянськими військами, церкву відкрили, про що свідчать збережені документи, але стан її був жахливим: не було електрики й опалення, більша частина вікон у куполі розбита, обсипалася штукатурка, дах у центральній частині взагалі був відсутній. Але, на щастя, у церкві збереглося багато ікон і розпис XIX століття.

Нині православна громада під керівництвом священика Миколая Гончаренка відновлює старовинний храм.

«Донбас православний»