УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Донецька  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 573 відвідувачів

Теги
іконопис милосердя українська християнська культура забобони Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора Патріарх Алексій II розкол в Україні Мазепа Католицька Церква постать у Церкві молодь краєзнавство монастирі та храми України УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква та політика секти Ющенко Церква і влада вибори церковна журналістика педагогіка шляхи єднання Церква і політика Доброчинність УГКЦ Археологія та реставрація комуністи та Церква Голодомор церква і суспільство конфлікти 1020-річчя Хрещення Русі автокефалія Вселенський Патріархат Церква і медицина Києво-Печерська Лавра Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков Президент Віктор Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






ДОНЕЦЬК. У Макіївці відбулася презентація книги про афонського старця Ілію, останні роки життя якого пов'язані з цим містом

  05 квітня 2007



Презентація видання відбулася в приміщенні недільної школи Свято-Георгіївського собору Макіївки 30 березня.

Укладена за свідченнями очевидців книга викликала живий інтерес у багатьох жителів міста. Поспілкуватися з її авторами, а також з людьми, чиї спогади увійшли в збірник, прийшли викладачі й учні макіївського педучилища, прості віруючі, а також представники донецьких і макіївських ЗМІ. Макіївське священство представив благочинний Макіївського округу архімандрит Панкратій (Нелюбів) і протоієрей Микола Катальников, який є рецензентом книги.

У 2000 році митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, будучи на Святій горі Афон, звернувся в Корею (столицю Афона), щоб дізнатися, чи справді схимонах Ілія (в миру Ілля Якович Ганжа) був афонським ченцем. Представник Подвір'я Руського Пантелеімонівського монастиря в Кореї - ієромонах Кіріон, маючи доступ до архівів, знайшов у Іллінському скиту дані про схимонаха Ілію, тим самим підтвердивши: Макіївський старець Ілія дійсно подвизався на Афоні. Проте встановити, коли саме він жив на Святій Горі не вдалося. Можливо, він покинув Афона разом з багатьма російськими ченцями в лихоліття падіння Російської Імперії. Імовірно, спочатку подвизався у Києво-Печерській Лаврі, а коли її закрили, рятувався від переслідувань і опинився у Макіївці, де й прожив за одними даними - 9, за іншими - 13 останніх років свого життя. Про те, що він був з Афона, сказав ще старець Зосима (Сокур), який перший запропонував систематично збирати матеріали про Ілію.

Починаючи розповідь про схимонаха Ілію, ведуча Раїса Белоброва, керівник православної телепрограми «Благовіст», представила увазі присутніх фільм, знятий для однієї з передач, присвячених макіївському світильнику віри.

Укладач книги, письменниця Галина Колябіна розповіла, яке значення для рідного міста мав схимонах Ілія. У Макіївці він жив у роки гонінь - з 1937 по 1946. Але цей столітній «дідок», як він сам себе часто називав, зумів своєю вірою, молитовним горінням запалити в сотнях макіївчан любов до Бога й Церкви. У Макіївку він приїхав у 1937 році, ховаючись від переслідування НКВС, але і тут Ілію шукала влада. Макіївчане по-черзі переховували його по своїх домівках, годували й доглядали за ним. Багато хто вважав особливою радістю хоча б на кілька днів дати йому притулок. 

Коли відкрився храм, Ілія не пропускав богослужінь, а людей строго вчив: у неділю й свята бути в церкві. Увесь час старець проводив у молитвах, читав Псалтир і акафісти.

У важкі воєнні роки Ілія став духовною опорою для багатьох знедолених. Коли чоловіки-макіївчани ішли на фронт, віруючі (а іноді й невіруючі) - ішли за благословенням до Ілії.

М.Карагодіна розповіла, що з її дядею стався випадок, який підтверджує, що схимонах Ілія був істинно прозорливим: «Коли наш дядя Ваня ішов на фронт, він пішов до отця Ілії, щоб благословила його людина Божа, адже на війну іде... Отець Ілія ласкаво його прийняв, помолився Господу й благословив. Став дядя Ваня прощатися та іти, а старець раптом йому й говорить: «А ти ложку взяти не забув?» «Що взяти?» - здивовано перепитав дядько. «Ложку не забув? Візьми-візьми ложку, не забудь!» - кілька разів повторив отець Ілія, що здалося нашому дяді Вані просто жартом. На фронті дядю Ваню призначили на польову кухню, і всю війну на цій самій кухні каші варив, так що саме ложка йому дуже знадобилася».

У роки війни на людей нападав панічний страх за своє життя, за життя дітей; вони намагалися кудись виїхати, де, як їм здавалося, безпечніше. Тікаючи, макіївчани приходили до схимонаха Ілії за благословенням. Але навіть у найважчі часи старець не благословляв залишати Макіївку.

І дійсно, протягом усієї війни в місті не було ні сильних боїв, ні бомбувань, ні голоду, ні руйнувань: навіть спроби німців підпалити деякі будинки не вдалися.

Багато про життя старця розповіла Лідія Плюшко, один зі свідків, чиї спогади багато в чому допомогли укладачам книги. «Під час війни на початку кожного року, - розповіла Лідія Йосипівна, - схимонах Ілія говорив жителям Макіївки, на які фрукти й овочі цього року буде врожай; благословляв одну родину садити картоплю, іншу - цибулю; третю - квасоля, часник і т.д. А коли люди, дійсно, восени збирали багатий урожай тих овочів, посадити які він благословив, - отець Ілія говорив родинам мінятися овочами, яких були надлишки. Таким чином, сім'ї, які жили під заступництвом його молитов і не порушували його благословення, - жили як рідні й ніколи не голодували».

У Страсну середу - 17 квітня 1946 року, на 109 році життя, схимонах Ілія преставився до Господа. Свою кончину він передбачив. У перший день Страсного тижня отець Ілля сказав своїм послушницям: «Ось, дорогі мої, незабаром уже й Великдень! Тільки, раби Божі, розговлятися вже будете без дідка, мене вже не буде...» Ховали схимонаха Ілію у Велику п'ятницю, було це 19 квітня 1946 року. За свідченням И.Генераленко, ховати старця прийшло багато людей, несли хрести й хоругви. Процесія була така, що люди здивовано зупинялися й запитували: кого це так ховають?

Рецензент книги, протоієрей Микола Катальников, говорячи про старця, висловив бажання, щоб він був канонізований як місцевошанований святий і став молитовним заступником Макіївки. Про це ж говорили й всі, з ким зустрічалися укладачі книги, тим більше що багато його пророкувань про місто збуваються і дотепер. Одним з найвідоміших пророцтв старця, що збулося через півстоліття після його кончини, стало будівництво в центрі Макіївки Свято-Георгіївського собору й багатьох храмів, число яких уже сягнуло двадцяти чотирьох. «Господь берегтиме Макіївку довіку! Засяє вона багатьма храмами! У самому головному, великому, золотоглавому, - постане Троїцький храм - ходіть у нього. Його Господь благословить - у ньому буде благодать Божа!» - ці слова старця старанно зберігалися його духовними чадами, і в точності збулися на радість православних макіївчан.

Закінчилася зустріч врученням екземплярів книги людям, які допомагали авторам у їхніх працях і зверненням до усіх прийняти участь у подальших пошуках свідків життя й подвигів старця. 

Укладачі книги не знайшли очевидців, які могли б розповісти про його життя до поселення у Макіївку. Тому вони звертаються до читачів з проханням розповісти, якщо комусь щось відомо про старця. Вони пропонують запитання, на котрі поки що немає відповіді.

Де народився Ілля Якович Ганжа, в якому місті, родині?

Хто були його батьки?

Коли і де він став на подвижницький шлях?

Коли схимонах Ілія став подвизатися на Святій горі Афон?

Скільки років прожив подвижник на Афоні?

Скільки часу він перебував у Києво-Печерській Лаврі, якщо він дійсно після Афону оселився в ній?

Катерина Громова