ХАРКІВ. Відбулася церемонія відкриття відновлених пам'ятних знаків на могилах князів Святополк-Мирських | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Харківська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 91 відвідувачів

Теги
Голодомор 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко конфлікти Археологія та реставрація церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія розкол в Україні комуністи та Церква монастирі та храми України українська християнська культура Мазепа Церква і медицина церква та політика УГКЦ Доброчинність забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання Священний Синод УПЦ діаспора милосердя Предстоятелі Помісних Церков вибори молодь Києво-Печерська Лавра педагогіка Вселенський Патріархат постать у Церкві УПЦ КП Церква і політика секти краєзнавство Церква і влада Президент Віктор Ющенко Католицька Церква Патріарх Алексій II іконопис церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






ХАРКІВ. Відбулася церемонія відкриття відновлених пам'ятних знаків на могилах князів Святополк-Мирських

  09 вересня 2009



6 вересня у Люботині поблизу Харкова відбулася церемонія відкриття відновлених пам'ятних знаків на могилах відомих земляків - князів Святополк-Мирських.

Мова йде про видатного російського воєначальника, губернатора Харківської області, учасника кавказьких походів, Кримської та російсько-турецької воєн 1877-1878 -го років Дмитра Святополк-Мирського (1825-1899) та його сина, російського державного діяча, міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Святополк-Мирського (1857-1914). В урочистій церемонії взяли участь голова Харківської обласної ради Сергій Чернов, депутати обласної та місцевої рад, представники громадськості та духовенства єпархії.

Під час святкового мітингу С.Чернов зазначив: «Сьогоднішня подія присвячена дню міста Люботина, заснованого на згадку про звільнення від німецько-фашистських загарбників. У роду Святополк-Мирських були видатні державні діячі, військові і вчені, а сімейними рисами, згідно документальних джерел, завжди були відданість справі і служіння батьківщині». 

Довідка: Люботин - це невеличке місто в Харківській області з населенням 25 тисяч чоловік, засноване в 1650 року та площею близько 10153 га. Унікальне географічне положення цього міста, завжди приваблювало гостей природною красою, особливо дубовими лісами та багатьма ставками (близько 20). Життя нашого міста - це славна історія довжиною в 359 років. У середині 50-х рр. ХVІІ століття на річці Люботинці переселенцями з Правобережної України заснована слобода Люботин, що згодом перетворилася в сотенне містечко Харківського козачого полку. І у всій цій красі Люботин довгі роки зберігає святі пам'ятки європейського значення архітектури: храм Святої Парасковії (1750 р.) присадибний комплекс князя Святополк-Мирського, що на той час був міністром закордонних справ Царської Росії (1820 р.), Миколаївську церкву (1843 р.) і ландшафтний парк площею 30 га (поч. ХІХ в.), барвінкове поле розміром 4 га. На території міста також знаходиться велика кількість скіфських пам'яток: два городища Караванські та Шейєрманівське та близько 500 скіфських курганів.

Історія міста Люботина в другій половині ХІХ- на початку ХХ ст. була тісно пов'язана з старовинним дворянським родом Святополк-Мирських. Першим, хто з цього роду пов'язав своє життя з Люботином став Дмитро Іванович Святополк-Мирський (1829-1899). У 1871 році він придбав у губернського секретаря М.В. Масловича велику кількість земель та маєток, біля якого знаходився ставок та церква, побудована колишнім власником. З часом він суттєво розширив свої земельні володіння, придбання їх у збанкрутілих землевласників. На початку ХХ ст. нащадкам Д.І. Святополк-Мирського в околицях села Гиївка (частина Люботина) належало більше 1300 десятин орної землі. З дітей найбільш відомим став Петро Дмитрович (1857-1914) предводитель Харківської губернії, міністр внутрішніх справ царської Росії.

У 1900 році П.Д. Святополк-Мирський призначається шефом корпусу жандармів, і вже через 2 роки займає пост Віленського, Ровенського та Гродненського генерал-губернатора де і залишався на цій посаді до свого наступного призначення. Зарекомендувавши себе відповідальною, цілеспрямованою і відданою царю людиною, 26 серпня 1904 року йому довіряють одну із найбільш впливових посад в країні - посаду міністра внутрішніх справ Росії. За час його керівництва міністерством була знята заборона земство Тверської губернії, було повернено із заслання і поновлено в правах багато громадських діячів, всіляко підтримано свободу слова, за що його навіть називали «творцем весни 1904 р».

      За своє життя князь завжди допомагав і утримував за свій рахунок початкову школу, лікарню, аптеку. Особливу увагу приділяв розвитку церкві: придбав багато ікон, будував нові приміщення, ремонтував вже існуючі.

Помер Князь 16 травня 1914 року в Царському Селі, а поховано в склепі, в тій самій затишній Гиївці , біля Миколаївської церкви.                   

Дружина Петра Дмитровича Ольга, після революції, без речей та засобів для існування була виставлена на вулицю. Подальша її доля невідома. Серед чотирьох дітей Петра найбільш відомим став Дмитро. Він став відомим літературним критиком, який після революції виїхав до Лондону де і проживав більше 10 років. Проте бажання повернутися на свою Батьківщину, до Люботина, взяло верх над ним, і за підтримки Максима Горького він повернувся до дому, та на жаль, радянська влада не пробачила йому його князівські корні, заарештувала та відправила в смертельне заслання - Магадан. 

На сьогодні в Люботині збереглися пам'ятки архітектури в класичному стилі того часу - Садиба Князіяв Святополк-Мирських, що нагадує його мешканцям про земляків, які зробили свій вклад в історію. Тож цілком можна вважати садибу князів архітектурною п'яткою європейського значення.

Джерела: УКРІНФОРМ, eurobus