УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церква і молодь  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
Вселенський Патріархат Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство автокефалія монастирі та храми України шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі Археологія та реставрація Церква і політика Церква і влада Мазепа церква та політика УПЦ КП молодь вибори Ющенко Предстоятелі Помісних Церков забобони постать у Церкві конфлікти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Доброчинність УГКЦ діаспора краєзнавство Церква і медицина українська християнська культура Голодомор Києво-Печерська Лавра Католицька Церква розкол в Україні секти педагогіка Патріарх Алексій II комуністи та Церква милосердя іконопис церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. До святинь Почаєва...

З благословення архієпископа Кам'янець-Подільського й Городокського Феодора, стараннями викладачів Кам'янець-Подільського ліцею Н.Піщук і Є.Сцісловської для учнів 9-х класів була організована паломницька поїздка у Свято-Успенську Почаївську Лавру.

Почаївська Лавра - це серце не тільки Почаєва, але й усієї Волині. Це місце, де б'ється пульс чернечого життя, звідки розливається благодатна сила, що освячує життя не тільки насельників монастиря, але й усіх тих, хто з вірою просить допомоги у Пресвятої Богородиці та угодників Божих.

Перша святиня, яка зустріла дітей у величному Свято-Успенському соборі - стопа Пресвятої Богородиці. Серед багатьох історій, пов'язаних з цією святинею, юні паломники почули про диво, яке зацікавило їх найбільше. Це відбулося майже два століття тому. Одна сліпа дівчинка, яка хворіла в дитинстві на віспу, разом зі своєю бабусею прийшла в обитель із Кам'янець-Подільського. 7 днів вони йшли в Почаїв з однією метою - поклонитися святиням і одержати зцілення. Їхні сподівання не виявилися марними. Маленька дівчинка випила святої водички та вмилася. В ту ж мить, немов завіса спала з очей хворої, і вона прозріла.

Далі гостей очікувала зустріч ще з одним дивом - іконою Божої Матері «Почаївська». Це та сама ікона, яка ще в XVI ст. була привезена митрополитом Неофітом з Греції й подарована місцевій поміщиці Анні Гойській. Дітей цікавила історія обителі та життя насельників, адже красу монастиря, його духовну силу становлять не лише чудово розписані храми, але й мешканці обителі.

Спускаючись анфіладою сходів, гості потрапили в печерний храм, де почивають мощі святих угодників Божих - преподобних Іова й Амфілохія Почаївських. Далі прочани відвідали Свято-Духівський скит, розташований у трьох кілометрах від Лаври. Після короткого екскурсу в історію обителі, вони приклалися до святинь, що знаходилися в стінах монастиря. Багато вражень було в юних прочан біля колодязя за Всіхсвятським храмом. Беру я кружку, черпаю воду з величезного монастирського цебра (12,3 л) і виливаю в колодязь. Через 15 секунд вода досягає глибини колодязя. І тут шквал емоцій: «Ого, як глибоко!» - «А яка глибина?» - «100 метрів». - «Дивовижно! Ніколи  такого не бачили».

Вертаючись дорогою до скиту, прочани відвідали чернечий цвинтар, помастилися святим єлеєм з лампадки, що горить на могилці, де спочивають мощі преподобного Амфілохія. Діти уважно вислухали житіє святого подвижника, розказане сторожем цвинтаря Михайлом, який був знайомий з преподобним.

Доїжджаючи до Кременця перед паломниками став вибір: Свято-Богоявленський жіночий монастир або святе джерело праведної Анни. Одноголосно вирішили - джерело. Правда, з бажаючих викупатися був тільки один Андрійко. Всіх налякала температура води +8°С. За три дні до поїздки Андрій сильно поранив палець на нозі, й ходити було важко. Його мама, Наталія Андріївна, все заспокоювала: «Потерпи трішки. Ось приїдемо додому, сходимо в лікарню, зробимо знімок. А там як Бог дасть». Занурився, ще й ще раз. «Ну, як себе почуваєш?» - «Начебто б нормально», - відповів Андрій, тремтячи від холоду. Мама Андрія була впевнена, що син, викупавшись у холодному джерелі, не простудиться. І він не тільки не занедужав, а ще й одержав зцілення. Наступного дня після поїздки в Наталії Андріївни вранці пролунав дзвінок - дзвонила ще одна учениця, яка розповіла про те, що на джерелі теж одержала зцілення - давня рана на нозі почала загоюватися.

Коли під'їздили до Кам'янця, за вікном було темно. На той час у салоні автобусу запанувала свята, благодатна тиша. Згадалися слова з пісні групи «Любе»: «А мы туда колесили с потехами, песни пели, снимали кино. А когда мы обратно ехали, просто молча смотрели в окно». Для кожного з них сьогодні розпочався новий виток у житті. Вони побували у святині, й напевно кожний, вертаючись додому, ставив собі безліч питань, намагаючись знайти на них відповіді. 

...Дивлюсь я на хлопців, які стали мені за цей час рідними, і думаю: «Господи! Якщо хоч один з них наблизиться до Тебе, відчує Твою присутність, то недаремна праця, покладена в основу їхнього виховання батьками й викладачами». Для кожного з них сьогоднішня поїздка - ще один потужний поштовх у справі спасіння власної душі, можливість наблизиться до православної віри, щоб виконати своє призначення на землі й знайти вічне спасіння. Безсумнівно, що благодать Божа торкнулася дитячих сердець, які ще не встигли зачерствіли. А це викликає лише радісний подив та глибоку вдячність...

Яковюк Олександр,

заступник редактора газети «Дзвін»

Прес-служба Кам'янець-Подільської єпархії