УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церква і молодь  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 55 відвідувачів

Теги
секти краєзнавство комуністи та Церква УПЦ КП церковна журналістика Президент Віктор Ющенко шляхи єднання діаспора молодь монастирі та храми України церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) забобони Церква і політика іконопис Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат розкол в Україні педагогіка вибори УГКЦ Доброчинність Священний Синод УПЦ Археологія та реставрація Голодомор Патріарх Алексій II українська християнська культура Католицька Церква конфлікти автокефалія постать у Церкві милосердя церква і суспільство Церква і медицина 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко Києво-Печерська Лавра Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. До святинь Почаєва...

З благословення архієпископа Кам'янець-Подільського й Городокського Феодора, стараннями викладачів Кам'янець-Подільського ліцею Н.Піщук і Є.Сцісловської для учнів 9-х класів була організована паломницька поїздка у Свято-Успенську Почаївську Лавру.

Почаївська Лавра - це серце не тільки Почаєва, але й усієї Волині. Це місце, де б'ється пульс чернечого життя, звідки розливається благодатна сила, що освячує життя не тільки насельників монастиря, але й усіх тих, хто з вірою просить допомоги у Пресвятої Богородиці та угодників Божих.

Перша святиня, яка зустріла дітей у величному Свято-Успенському соборі - стопа Пресвятої Богородиці. Серед багатьох історій, пов'язаних з цією святинею, юні паломники почули про диво, яке зацікавило їх найбільше. Це відбулося майже два століття тому. Одна сліпа дівчинка, яка хворіла в дитинстві на віспу, разом зі своєю бабусею прийшла в обитель із Кам'янець-Подільського. 7 днів вони йшли в Почаїв з однією метою - поклонитися святиням і одержати зцілення. Їхні сподівання не виявилися марними. Маленька дівчинка випила святої водички та вмилася. В ту ж мить, немов завіса спала з очей хворої, і вона прозріла.

Далі гостей очікувала зустріч ще з одним дивом - іконою Божої Матері «Почаївська». Це та сама ікона, яка ще в XVI ст. була привезена митрополитом Неофітом з Греції й подарована місцевій поміщиці Анні Гойській. Дітей цікавила історія обителі та життя насельників, адже красу монастиря, його духовну силу становлять не лише чудово розписані храми, але й мешканці обителі.

Спускаючись анфіладою сходів, гості потрапили в печерний храм, де почивають мощі святих угодників Божих - преподобних Іова й Амфілохія Почаївських. Далі прочани відвідали Свято-Духівський скит, розташований у трьох кілометрах від Лаври. Після короткого екскурсу в історію обителі, вони приклалися до святинь, що знаходилися в стінах монастиря. Багато вражень було в юних прочан біля колодязя за Всіхсвятським храмом. Беру я кружку, черпаю воду з величезного монастирського цебра (12,3 л) і виливаю в колодязь. Через 15 секунд вода досягає глибини колодязя. І тут шквал емоцій: «Ого, як глибоко!» - «А яка глибина?» - «100 метрів». - «Дивовижно! Ніколи  такого не бачили».

Вертаючись дорогою до скиту, прочани відвідали чернечий цвинтар, помастилися святим єлеєм з лампадки, що горить на могилці, де спочивають мощі преподобного Амфілохія. Діти уважно вислухали житіє святого подвижника, розказане сторожем цвинтаря Михайлом, який був знайомий з преподобним.

Доїжджаючи до Кременця перед паломниками став вибір: Свято-Богоявленський жіночий монастир або святе джерело праведної Анни. Одноголосно вирішили - джерело. Правда, з бажаючих викупатися був тільки один Андрійко. Всіх налякала температура води +8°С. За три дні до поїздки Андрій сильно поранив палець на нозі, й ходити було важко. Його мама, Наталія Андріївна, все заспокоювала: «Потерпи трішки. Ось приїдемо додому, сходимо в лікарню, зробимо знімок. А там як Бог дасть». Занурився, ще й ще раз. «Ну, як себе почуваєш?» - «Начебто б нормально», - відповів Андрій, тремтячи від холоду. Мама Андрія була впевнена, що син, викупавшись у холодному джерелі, не простудиться. І він не тільки не занедужав, а ще й одержав зцілення. Наступного дня після поїздки в Наталії Андріївни вранці пролунав дзвінок - дзвонила ще одна учениця, яка розповіла про те, що на джерелі теж одержала зцілення - давня рана на нозі почала загоюватися.

Коли під'їздили до Кам'янця, за вікном було темно. На той час у салоні автобусу запанувала свята, благодатна тиша. Згадалися слова з пісні групи «Любе»: «А мы туда колесили с потехами, песни пели, снимали кино. А когда мы обратно ехали, просто молча смотрели в окно». Для кожного з них сьогодні розпочався новий виток у житті. Вони побували у святині, й напевно кожний, вертаючись додому, ставив собі безліч питань, намагаючись знайти на них відповіді. 

...Дивлюсь я на хлопців, які стали мені за цей час рідними, і думаю: «Господи! Якщо хоч один з них наблизиться до Тебе, відчує Твою присутність, то недаремна праця, покладена в основу їхнього виховання батьками й викладачами». Для кожного з них сьогоднішня поїздка - ще один потужний поштовх у справі спасіння власної душі, можливість наблизиться до православної віри, щоб виконати своє призначення на землі й знайти вічне спасіння. Безсумнівно, що благодать Божа торкнулася дитячих сердець, які ще не встигли зачерствіли. А це викликає лише радісний подив та глибоку вдячність...

Яковюк Олександр,

заступник редактора газети «Дзвін»

Прес-служба Кам'янець-Подільської єпархії