УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 117 відвідувачів

Теги
Католицька Церква 1020-річчя Хрещення Русі Церква і політика Археологія та реставрація діаспора Священний Синод УПЦ вибори автокефалія конфлікти Церква і медицина українська християнська культура краєзнавство Вселенський Патріархат церковна журналістика Митрополит Володимир (Сабодан) комуністи та Церква шляхи єднання Патріарх Алексій II молодь Ющенко Президент Віктор Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України Доброчинність педагогіка секти Мазепа іконопис забобони розкол в Україні Предстоятелі Помісних Церков УГКЦ УПЦ КП постать у Церкві церква і суспільство милосердя Церква і влада Голодомор церква та політика






Рейтинг@Mail.ru






Мед уже посвятили?



Свято Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього було встановлене у Константинополі через хвороби, що часто лютували в серпні. Початок цього свята відноситься до IX століття, а з ХII-ХIII століть воно затвердилося в усіх помісних Православних Церквах.

У Константинополі був звичай, згідно з яким щорічно частка Животворящого Древа Хреста Господнього, що зберігалася в домовій церкві візантійських імператорів, виносилася в храм святої Софії, де звершувалося водосвяття. Потім, починаючи з першого серпня, два тижні святиню носили по всьому місту, при цьому служили літії «для освячення місць і припиненя хвороб». 14 серпня Животворяще Древо Хреста переносили назад у царські палати.
В Українській Православній Церкві це свято поєдналося зі спогадом про хрещення Русі 1 серпня (за новим стилем - 14 серпня) 988 року. За церковним переданням, саме в цей день князь Володимир хрестив русичів у річці Почайні. 

Сьогодні в усіх храмах служиться святкова Божественна літургія, під час якої з вівтаря виносять Хрест, щоб віруючі могли йому вклонитися. До або після Літургії звершується мале освячення води, а також меду нового врожаю.

Цей день ще називають «Маковієм», хоча наші сучасники сьогодні не замислюються про те, до чого тут мак. Але ж назву святу дала не наша червоненька, заборонена владою ароматна квіточка, а сім мучеників - братів Маккавеїв.

Єврейське прізвище Маккавей перекладається як «молот» і жодного відношення до маку не має. У житіях святих йдеться про сім святих мучеників Маккавеїв: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Адима й Маркелла, а також матір їхню Соломонію та вчителя їхнього Єлеазара. Вони постраждали166 року до Різдва Христового від сірійського царя Антіоха Єпіфана. Цей цар, прихильний до еллінського культу, в Єрусалимі та по всій Іудеї запровадив язичницькі звичаї. Він опоганив храм Господень, встановивши в ньому статую Зевса Олімпійського, до поклоніння якому примушував юдеїв. Дев'яностолітній старець - законовчитель Єлеазар, який за прихильність до Моісеєвого закону був засуджений, з твердістю пішов на тортури й помер в Єрусалимі. Таку ж мужність проявили учні святого Єлеазара: сім братів Маккавеїв і матір їхня Соломонія. Цар Антіох Єпіфан судив їх, вони безстрашно визнали себе послідовниками Бога Істинного, відмовилися принести жертву язичницьким богам, і були страчені. Після смерті дітей, які гинули один за одним на очах матері, цар наказав помилувати Соломонію, щоб біль все життя шматував її серце. Але Господь змилостивився над нею, й свята Соломонія, стоячи над тілами своїх синів, здійняла руки з вдячною молитвою Богові й померла. Подвиг святих семи братів Маккавеїв надихнув Іуду Маккавея, який підняв повстання проти Антіоха Єпіфана і, здобувши перемогу, очистив Єрусалимський храм від ідолів.

Сьогодні скрізь можна побачити в руках людей букетики польових квітів - так звану «маковейську квітку» - букет, що складається з багатьох рослин - м'яти, чебрецю, календули тощо. Газети, телевізор і радіо старанно нагадують про необхідність його придбання й освячення в церкві, згадуючи при цьому про якесь магічне значення кожної з рослин. Але розповіді про те, що необхідно приготувати букет «магічних квітів» з кількома голівками маку, освятити все це в церкві, щоб освячений мак розсіяти потім по городі - не що інше, як перекручування нашої спадщини. Адже бажання сліпо додержуватися незрозумілого звичаю не повинно переважати над розумною й усвідомленою вірою та поклонінням справжнім чудесам Божим. Наші предки кожну справу починали з молитви, за перший урожай завжди дякували Богові, приносячи плоди своїх рук до церкви на освячення. Як відомо, раніше не було фармацевтичних препаратів, хворих лікували травами, які обов'язково освячували в храмах. Цей звичай зберігся й до наших днів: люди приходять у церкву з букетом лікарських рослин, який є символом їхньої вдячності Творцеві та віри в те, що все в руках Божих.

Віталій Сидоркін