УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 64 відвідувачів

Теги
Церква і влада постать у Церкві діаспора УГКЦ 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України краєзнавство автокефалія Доброчинність Вселенський Патріархат Голодомор Патріарх Алексій II УПЦ КП молодь шляхи єднання церква та політика Предстоятелі Помісних Церков вибори церковна журналістика комуністи та Церква Священний Синод УПЦ Церква і медицина українська християнська культура Католицька Церква Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра милосердя іконопис Ющенко секти Президент Віктор Ющенко розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну конфлікти педагогіка Церква і політика церква і суспільство забобони






Рейтинг@Mail.ru






Мед уже посвятили?



Свято Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього було встановлене у Константинополі через хвороби, що часто лютували в серпні. Початок цього свята відноситься до IX століття, а з ХII-ХIII століть воно затвердилося в усіх помісних Православних Церквах.

У Константинополі був звичай, згідно з яким щорічно частка Животворящого Древа Хреста Господнього, що зберігалася в домовій церкві візантійських імператорів, виносилася в храм святої Софії, де звершувалося водосвяття. Потім, починаючи з першого серпня, два тижні святиню носили по всьому місту, при цьому служили літії «для освячення місць і припиненя хвороб». 14 серпня Животворяще Древо Хреста переносили назад у царські палати.
В Українській Православній Церкві це свято поєдналося зі спогадом про хрещення Русі 1 серпня (за новим стилем - 14 серпня) 988 року. За церковним переданням, саме в цей день князь Володимир хрестив русичів у річці Почайні. 

Сьогодні в усіх храмах служиться святкова Божественна літургія, під час якої з вівтаря виносять Хрест, щоб віруючі могли йому вклонитися. До або після Літургії звершується мале освячення води, а також меду нового врожаю.

Цей день ще називають «Маковієм», хоча наші сучасники сьогодні не замислюються про те, до чого тут мак. Але ж назву святу дала не наша червоненька, заборонена владою ароматна квіточка, а сім мучеників - братів Маккавеїв.

Єврейське прізвище Маккавей перекладається як «молот» і жодного відношення до маку не має. У житіях святих йдеться про сім святих мучеників Маккавеїв: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Адима й Маркелла, а також матір їхню Соломонію та вчителя їхнього Єлеазара. Вони постраждали166 року до Різдва Христового від сірійського царя Антіоха Єпіфана. Цей цар, прихильний до еллінського культу, в Єрусалимі та по всій Іудеї запровадив язичницькі звичаї. Він опоганив храм Господень, встановивши в ньому статую Зевса Олімпійського, до поклоніння якому примушував юдеїв. Дев'яностолітній старець - законовчитель Єлеазар, який за прихильність до Моісеєвого закону був засуджений, з твердістю пішов на тортури й помер в Єрусалимі. Таку ж мужність проявили учні святого Єлеазара: сім братів Маккавеїв і матір їхня Соломонія. Цар Антіох Єпіфан судив їх, вони безстрашно визнали себе послідовниками Бога Істинного, відмовилися принести жертву язичницьким богам, і були страчені. Після смерті дітей, які гинули один за одним на очах матері, цар наказав помилувати Соломонію, щоб біль все життя шматував її серце. Але Господь змилостивився над нею, й свята Соломонія, стоячи над тілами своїх синів, здійняла руки з вдячною молитвою Богові й померла. Подвиг святих семи братів Маккавеїв надихнув Іуду Маккавея, який підняв повстання проти Антіоха Єпіфана і, здобувши перемогу, очистив Єрусалимський храм від ідолів.

Сьогодні скрізь можна побачити в руках людей букетики польових квітів - так звану «маковейську квітку» - букет, що складається з багатьох рослин - м'яти, чебрецю, календули тощо. Газети, телевізор і радіо старанно нагадують про необхідність його придбання й освячення в церкві, згадуючи при цьому про якесь магічне значення кожної з рослин. Але розповіді про те, що необхідно приготувати букет «магічних квітів» з кількома голівками маку, освятити все це в церкві, щоб освячений мак розсіяти потім по городі - не що інше, як перекручування нашої спадщини. Адже бажання сліпо додержуватися незрозумілого звичаю не повинно переважати над розумною й усвідомленою вірою та поклонінням справжнім чудесам Божим. Наші предки кожну справу починали з молитви, за перший урожай завжди дякували Богові, приносячи плоди своїх рук до церкви на освячення. Як відомо, раніше не було фармацевтичних препаратів, хворих лікували травами, які обов'язково освячували в храмах. Цей звичай зберігся й до наших днів: люди приходять у церкву з букетом лікарських рослин, який є символом їхньої вдячності Творцеві та віри в те, що все в руках Божих.

Віталій Сидоркін