УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 155 відвідувачів

Теги
церковна журналістика Священний Синод УПЦ молодь шляхи єднання забобони секти конфлікти автокефалія 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація Церква і влада УПЦ КП Доброчинність Патріарх Алексій II діаспора іконопис педагогіка Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква Президент Віктор Ющенко УГКЦ Церква і політика українська християнська культура Вселенський Патріархат Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори Києво-Печерська Лавра Голодомор монастирі та храми України Ющенко комуністи та Церква розкол в Україні Мазепа церква і суспільство постать у Церкві Церква і медицина милосердя церква та політика






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Пішов з життя журналіст, що не раз підставляв плече Церкві

У вівторок, 12 грудня, на Байковому кладовищі був звершений чин відспівування відомого журналіста Сергія Кисельова. Він пішов з життя на 53-му році. За місяць до смерті лікарі поставили діагноз «гострий лейкоз». Сергій Володимирович був глибоко віруючою людиною, прихожанином храму в ім'я преподобного Агапіта Печерського. На його прохання Блаженніший Митрополит Володимир передав йому в палату ікону преподобного Сергія Радонезького. За десять днів до кончини він сповідався і причастився Святих Христових Таїн. Він мужньо прийняв складний курс лікування, йому допомагали дружина і діти.

Провести в останню дорогу Сергія Кисельова на Байкове кладовище прийшло безліч людей - друзі, колеги та учні покійного.

Попрощатися з видатною людиною і покласти квіти до могильного каменя від імені православних журналістів прийшов керівник прес-служби УПЦ Василь Анісімов.

«Він завжди був енергійним, неординарним, постійно працював, - говорить близький друг Сергія Кисельова Андрій Рушковській. - Разом ми написали три п'єси. Одна з них - «Єврейський годинник» - цього року отримала премію за участь у конкурсі «Коронація слова». У планах було ще декілька п'єс, і навіть кіносценарій. Він володів дивовижним почуттям гумору, а доброта робила його неймовірно привабливим».

Окрім цього було сказано ще багато добрих слів. Кожен, підходячи попрощатися з Сергієм Володимировичем, клав поряд із ним живі квіти. Настоятель храму Агапіта Печерського протоієрей Андрій Ткачов звершив відспівування покійного.

Довідка «Православія в Україні»:

Сергій Кисельов виховувався в родині літераторів (мама все життя працювала в «Пресі України» коректором, батько - відомий дитячий письменник, покійний брат, померлий в молодості, був видатним поетом). Друзями родини були Віктор Некрасов, правозахисники та дисиденти 1960-70-х. Сергій Володимирович був професійним журналістом. Він закінчив філологічний факультет, був прекрасним знавцем російської поезії, світової літератури, культури та історії, володів англійською. Сергій Кисельов любив Київ. Був знавцем його історії та культури. Хтось передав йому шматочок плінфи з «Непорушної Стіни» Софії Київської. Він вмонтував його в оправу персня, з яким ніколи не розлучався.

Будучи визначним журналістом, він скромно ставився до орденів і регалій. Єдиною нагородою, яку він по-справжньому цінував, був орден преподобного Нестора Літописця III ступеня, який вручив йому два роки тому на п'ятдесятиріччя Блаженніший Митрополит Володимир. У своїй діяльності Сергій Володимирович неодноразово звертався до релігійної проблематики. Відоме його глибоке журналістське розслідування, присвячене подіям «чорного вівторка» 1995 року. Тоді, 18 липня, влада заборонила розкольникам ховати свого патріарха Володимира (Романюка) на території заповідника «Софія Київська», розігнати людей прибули сотні бійців міліції.

Його публікації по Биковні обернулися переслідуваннями з боку КДБ і прокуратури, судовими позовами. Але він довів свою правоту щодо визначення місця масових розстрілів жертв сталінських репресій.

Він був учасником міжнародних форумів під егідою Константинопольського патріарха, серед інших європейських журналістів супроводжував його в двотижневій поїздці по чорноморських країнах і Дунаю, яка була присвячена проблемі екології. Неодноразово зустрічався з православними журналістами, обговорював можливість створення громадської загальнонаціональної православної газети.

Ім'я Сергія Кисельова було широко відоме як в Україні, так і за її межами. Він очолював корпункт «Літературної газети» в Україні, працював на радіостанції «Свобода», «Німецька хвиля», співробітничав з найбільшими українськими і закордонними виданнями. Був першим головним редактором відомих українських газет «Новий час» і «Київський телеграф».

Матеріали Сергія Кисельова завжди мали великий суспільний резонанс, його журналістське розслідування про жертв сталінських репресій призвело до встановлення місця масових розстрілів громадян в Биковні. Широкої популярності набули його репортажі й аналітичні матеріали, що стосувалися проблем свободи слова, корупції у вищих ешелонах влади, порушення прав віруючих. Останнім часом Сергій Кисельов працював на сайті «Кияни».

Редакція інтернет-порталу «Православіє в Україні» висловлює співчуття рідним та близьким Сергія Кисельова.