МУКАЧЕВЕ. Презентовано художньо-документальний фільм «Ключі від брами Господньої» | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Мукачівська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 60 відвідувачів

Теги
молодь краєзнавство Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія Патріарх Алексій II вибори Церква і медицина церква та політика Києво-Печерська Лавра Мазепа Вселенський Патріархат постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі шляхи єднання церковна журналістика конфлікти комуністи та Церква іконопис забобони Археологія та реставрація діаспора українська християнська культура Доброчинність милосердя Голодомор церква і суспільство Церква і політика розкол в Україні УГКЦ Священний Синод УПЦ монастирі та храми України УПЦ КП Предстоятелі Помісних Церков секти Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну Президент Віктор Ющенко Церква і влада педагогіка Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






МУКАЧЕВЕ. Презентовано художньо-документальний фільм «Ключі від брами Господньої»

  08 лютого 2010



4 лютого в Свято-Хресто-Воздвиженському соборі міста Ужгород відбулася офіційна презентація художньо-документального фільму «Ключі від брами Господньої».

2010 і 2011 роки для Мукачівської Православної єпархії - ювілейні. У 2010 році виповнюється 650 років від першої документально зафіксованої історичної згадки про Мукачівський Свято-Миколаївський монастир. У 2011 році виповниться 100 років з дня народження відомого духівника, аскета, історика, богослова, археолога, лінгвіста і подвижника благочестя Православної Церкви на Закарпатті у XX столітті архімандрита Василія (Проніна) (08.09.1911-†05.01.1997).

З нагоди цих подій з благословенням архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора разом з ЗОДТРК було відзнято художньо-документальний фільм «Ключі від брами Господньої». Перший показ фільму проходив 6 і 7 січня на телеканалі ЗОДТРК «Тиса 1».

Стрічка висвітлює життєвий шлях духівника Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря архімандрита Василія (Проніна). Авторським колективом фільму зроблена спроба показати подвижницький шлях практично одного з наших сучасників, ім'я якого золотими буквами викарбуване в пам'яті людській. Насичений різноманітними подіями життєвий шлях подвижника змушує замислитись над історією і сьогоденням. Образ духівника Мукачівського монастиря, архімандрита Василія заново постає перед нами, багатьом глядачам він взагалі відкривається вперше. У стрічці повною мірою відтворено задум її авторів - показати широкому загалу у доступному форматі, непростий земний шлях світоча Мукачівської єпархії архімандрита Василія (Проніна).

Фільм було створено за підтримки архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора. Наукові консультанти фільму: кандидат історичних наук УжНУ, доктор філософії, доцент кафедри історії України УжНУ Юрій Васильович Данилець, кандидат Богослов'я МДА, протодиякон Олександр Монич.

 

Довідка

 

Архімандріт Василій (Пронін) (у миру Володимир Васильович Пронін) народився 8 вересня 1911 року в місті Києві. За своїм походженням належав до древнього дворянського роду Проніних.

У 1917 році, після більшовицького перевороту багато вірних Богу синів і дочок були вимушені залишити свою батьківщину. Серед була і родина Проніних, яка емігрувала спочатку до Молдови (тоді територія Румунії), а потім до братської, Православної Сербії.

По завршенні навчання в початковій школі міста Кишинева Володимир вступає до гімназії, де навчався до 1929 року. Прагнення пізнати істину привели випускника гімназії спочатку до духовної Семінарії, а потім і в Білгогородський університет на Богословський факультет. Молодий богослов будучи кліриком Сербської Православної Церкви, після закінчення навчання був направлений у Мукачівсько-Пряшівську Православну єпархію, яка на той час була в юрисдикції Сербської Православної Церкви.

10 березня 1939 року єпископ Володимир (Раїч) (1938-1945) в місті Мукачеве, з ім'ям Василій постригає Володимира в малу схиму. Той же єпископ висвячує монаха Василія в сан ієродиякона, а згодом і в сан священнкиа.

Після коротких перебувань на приходах Мукачівської єпархії в 1940 році ієромонах Василій (Пронін) був переведений на пастирське служіння в місто Ужгород.

Важливою обставиною в біографії отця Василія, яка засвідчує його самовіддане служіння Церкві і людям є факт його прямого відношення до організації на Закарпатті всесвітньо відомого своєю добродійністю «Червоного Хреста». Відомо, що в 40-х рр. ієромонах Василій (Пронін) очолював організацію «Червоний Хрест» в місті Ужгороді. Завдяки його старанням під час війни (в кінці літа 1944-го) були врятовані евакуйовані «діти війни».

24 червня 1950 року, ігумен Василь був звільнений від настоятельства в Свято-Покровському храмі міста Ужгород і призначений духівником Свято-Успенського жіночого монастиря в селі Домбоки Мукачівського району. У грудні 1950 року ігумен Василій (Пронін) був переведений у Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир. Саме тут, одному з небагатьох монастирів Закарпаття, не закритому в роки хрущовських гонінь, отець Василій прожив другу половину свого життя. Саме тут йому судилося стати «старцем» - людиною, до якої йшли за порадою і допомогою безліч людей.

У 1958 році за наукову дисертацію «Історія Мукачівської єпархії (з давніх часів до Першої Світової війни 1914 р.)», Вченою Радою Московської Духовної Академії йому було присвоєно науковий ступінь кандидата Богослов'я.

Отець Василій був людиною високоосвіченою. Володів 14 мовами, досконало знав латинську, грецьку, читав і розмовляв англійською, французькою, німецькою, словацькою, угорською, румунскою, сербською та іншими мовами.

15 квітня 1958 року архієпископом Варлаамом, ігумен Василій був возведений в сан архімандрита. За свою чистоту і смирення архімандрит Василій 21 лютого 1962 року указом єпископа Миколая був призначений на почесну посаду єпархіального духівника.

Останні роки свого життя архімандрит Василій був прикутий до ліжка, але не зважаючи на це продовжував нести свій чернечий подвиг. Отця архімандрита відвідували люди різного положення і з різною освітою. З його келії люди виходили втішені, відроджені духом і вдячні Богу за такого великого праведника і подвижника благочестя. До серця кожного батюшка знаходив дорогу і з любов'ю лікував їх душевні недуги.

Перед Різдвом Христовим 1997 років духівник різко ослабів. За декілька днів до смерті він повідомив сестер про свою кончину і вони попрощалися з ним, узявши останнє благословення. В ніч з 4 на 5 січня 1997 року архімандрит Василій (Пронін) помер.

Чин чернечого поховання, яке відбулося 6 січня 1997 року очолив архієпископ Мукачівський і Ужгородський Евфімій (Шутак).

У 2008 році з благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви було звершено перепоховання нетлінного тіла архімандрита Василія до Свято-Миколаївського храму Мукачівського монастиря.