УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 49 відвідувачів

Теги
Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і влада Доброчинність милосердя Президент Віктор Ющенко розкол в Україні Церква і медицина автокефалія Мазепа УПЦ КП Ющенко монастирі та храми України Голодомор Церква і політика УГКЦ Патріарх Алексій II іконопис Католицька Церква церква і суспільство Вселенський Патріархат постать у Церкві секти краєзнавство Приїзд Патріарха Кирила в Україну діаспора Археологія та реставрація забобони вибори комуністи та Церква молодь Священний Синод УПЦ українська християнська культура шляхи єднання конфлікти Києво-Печерська Лавра церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






ПОЛТАВА. Відроджена обитель святкує ювілей

У вівторок, 26 вересня, архієпископ Полтавський і Кременчуцький Филип, звершивши напередодні чин Воздвиження Хреста Господнього у кафедральному Свято-Макаріївському соборі, у день свята очолив Божественну літургію і хресний хід у Хрестовоздвиженській обителі. Владиці співслужили виконуючий обов'язки секретаря єпархії протоієрей Іоанн Коростиль, монастирське духовенство та клірики полтавських храмів.

Воздвиження - престольне свято головного монастирського собору - цього року пов'язане і з приємною подією: ювілеєм. Рівно 15 років тому у зруйнованому храмі вперше відбулося богослужіння. Відтоді обитель змінилася. Відновлено собор, в якому стараннями ігумені Галини та пожертвами добрих людей відроджується іконостас. Триває серйозна реконструкція келійного корпусу, Серафимівської церкви. Та це - лише зовнішні зміни, найголовніше - те, що відбувається в душах насельниць. У тиші храму та за зачиненими дверима келій душі вірних дівчат і жінок, очищуючись покаянням, підносяться до Бога, преображаються. У монастирі серед черниць і послушниць є зовсім молоді дівчата та вже поважні жінки, яких об'єднує бажання бути з Богом у всі дні життя.

Жіночий Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві - місце не лише чернечих подвигів насельниць, але й джерело духовності, з якого може почерпнути кожен, хто прагне до богоспілкування. На горі, де розташовано обитель, завжди багато прочан. Сюди приїздять екскурсійні автобуси, і часто «випадкове» знайомство з древньою обителлю (ми ж бо знаємо, що у Бога немає нічого випадкового!) стає для мешканців різних куточків України початком шляху до Бога.

Історична довідка

З благословення Київського Митрополита Сильвестра (Косова) ігуменом Лубенського Мгарського монастиря Калістратом за сприяння Полтавського полковника Мартина Пушкаря, інших козацьких старшин і міщан 1650 року був заснований чоловічий Хрестовоздвиженський монастир. Закритий він був 1923 року.

У 1942 році обитель відновила свою діяльність як жіночий монастир. Через 18 років, 1960-го, його закрили, а монастирська громада на чолі з ігуменею Іннокентією переселилася в Свято-Миколаївський жіночий монастир (м. Лебедин Черкаська область). 1991 року Полтавський Хрестовоздвиженський монастир відновив свою діяльність як жіночий.

Ігумені обителі

Впродовж 1942-47 - схимонахиня Марія (Катерина Микитівна Косик, 1878 - ?)

1947 - квітень 1949 - черниця Серафима (Олександра Савівна Щербак, 1887 - ?)

З квітня 1949 - ігуменя Флавіана (Домникія Іванівна Проценко, 1886 - ?)

1950-60 - ігуменя Інокентія (Євдокія Денисівна Никитенко, 1887 - 1972)

1990-91 - організаційні роботи покладені на старшу сестру, черницю Антонію (Ніну Миколаївну Жартовську, 1908 - 1991)

1995-99 - ігуменя Наталія (Тетяна Григорівна Чуєва)

З 1999 - ігуменя Галина (Беляк).

Хроніка будівництва монастиря

Собор на честь Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Правий приділ освячений на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці (1756), лівий - на честь усікновення голови святого пророка, предтечі та хрестителя Іоанна (1761), правий на хорах - на честь святителя Миколая (1761). Прибудови на хорах були розібрані 1795 року.

Церква на честь Пресвятої Живоначальної Трійці. Побудована в 1750 році, розширена в 1864-ому. Правий приділ освячений на честь Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил Безплотних, лівий - на честь святої великомучениці Варвари. Свято-Троїцька церква повністю зруйнована в роки війни; з 1994 року відновлена на колишньому місці.

Церква на честь святого Симеона Богоприїмця в чернечому корпусі. Побудована в 1887 році. 1994 року в іншому чернечому корпусі облаштовано церкву на честь преподобного Серафима Саровського.

Дзвіниця. Побудована 1886 року.

Будинок настоятеля. Зведений у 1770 році, перебудований в 1855-ому.

Корпус настоятельських келій. Побудований 1863 року.

Настоятельський корпус з трапезною церквою на честь введення в храм Пресвятої Богородиці. Зведений 1884 року. У 1994-ому корпус переобладнаний під чернечі келії з храмом на честь святого Симеона Богоприїмця.

Корпус братських келій. Побудований 1770 року, а перебудований в 1863-ому.

Млин, цегляний завод, господарчі приміщення. Побудовані наприкінці XIX століття.

Шкільний корпус. Споруджений 1894 року.

Монастир у 1695 році пограбували татари, в 1709-ому - шведи, у 1822-ому він постраждав від бурі.

Після революції 1917 року велика частина майна монастиря була конфіскована або розграбована бандами. Після закриття монастиря (у 1923 році) в його приміщеннях були влаштовані: клуб залізничників, архів Полтавського губернського архівного управління. З 1933 року в монастирських корпусах розміщувалася дитяча трудова колонія НКВС. Наприкінці 30-х років будівлі передали Полтавському державному педагогічному інституту під гуртожитки та їдальню. 1942 року, коли Полтаву окупували німецько-фашистські загарбники, громада черниць через відновлене єпархіальне управління попросила дозволу відкрити в уцілілих приміщеннях колишнього Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря жіночу обитель. У тому ж році почав свою діяльність жіночий монастир на Монастирській горі. У роки Великої Вітчизняної війни від бомбардувань і обстрілу приміщення монастиря значною мірою були зруйновані, у тому числі й головний собор, який лежав у руїнах аж до його відновлення в 1956 році. З 1956 по 1995 рік головний храм обителі не діяв. Після другого закриття монастиря (у 1960 році) його будівлі передали під школу-інтернат для розумово відсталих дітей при Полтавській психіатричній лікарні, під авторемонтні майстерні та для організації «Медтехніка».

Святині монастиря

Ікона Пресвятої Богородиці «Уповання всіх куточків землі» (копія з чудотворного образу; раніше знаходилася на стіні дзвіниці монастиря і була знищена 1922 року). Образ був келійною іконою священномученика Василія, єпископа Прилуцького.

Нетлінні мощі преосвященних Амвросія (Серебреннікова або Серебряннікова) та Афанасія (Вольховського) знаходилися в монастирській усипальні, а після закриття монастиря їх забрали у Полтавський краєзнавчий музей, де, ймовірно, вони згоріли 1943 року.

Прес-служба Полтавської єпархії