УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 134 відвідувачів

Теги
Доброчинність Мазепа Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура Ющенко милосердя Голодомор шляхи єднання УГКЦ молодь діаспора Церква і влада секти монастирі та храми України конфлікти краєзнавство забобони Археологія та реставрація автокефалія Католицька Церква Церква і політика вибори церковна журналістика церква та політика постать у Церкві Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II Предстоятелі Помісних Церков іконопис розкол в Україні педагогіка Президент Віктор Ющенко церква і суспільство УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну комуністи та Церква Священний Синод УПЦ Вселенський Патріархат






Рейтинг@Mail.ru






ПОЛТАВА. У виправно-трудовій установі № 64 освячений храм в ім'я святителя Миколая

У вівторок, 28 листопада, у виправно-трудовій установі № 64, що в селищі Затурино, був освячений храм в ім'я святителя і чудотворця Миколая, архієпископа Мір Лікійських. Чин освячення храму і першу Божественну літургію очолив архієпископ Полтавський і Кременчуцький Филип. Владиці співслужили клірики кафедрального собору й співробітники єпархіального відділу зі співпраці з установами виконання покарань: керівник відділу - митрофорний протоієрей Олександр Антонюк, члени відділу - священики Миколай Мовчан, Андрій Симон і Володимир Мараховський.

За богослужінням співав чоловічий хор Свято-Серафимівського храму Полтави під керуванням Валерія Лізавенко. По Євангелії на слова «Придите ко Мне, вси труждающиеся и обремененнии, и Аз упокою вы» виголосив проповідь викладач гомілетики Місіонерського духовного училища УПЦ протоієрей Георгій Звєрєв.

Після богослужіння владика Филип звернувся до пастви з повчанням і вручив нагороди, якими Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир удостоїв керівників системи виконання покарань. Начальник управління Державного департаменту України з питань виконання покарань по Полтавській області, полковник внутрішньої служби Микола Володимирович Ісаєв нагороджений орденом преподобного Іллі Муромця. Начальник Харківського управління ДДУПВП полковник Олександр Олексійович Кізім удостоєний ордена рівноапостольного князя Володимира.

Архієрейські грамоти отримали ув'язнені, які потрудилися над будівництвом храму. Віктор Піхуля - автор ідеї проекту, ескізів і креслень; Андрій Кузема зробив різьбу; Владислав Горових виконав розпис храму.

Владика підкреслив важливу роль співробітництва Церкви із системою виконання покарань у справі виховання ув'язнених і запобігання злочинам. «Храм створений воістину всім миром, - відзначив владика Филип. - У цьому його цінність, адже часто у виправних установах існує страшна прірва між начальниками та ув'язненими, навіть між різними категоріями ув'язнених. А зараз, коли разом трудилися офіцери та в'язні, молоді та старі, виникла особлива єдність. І тепер стосунки стають іншими, вони сповнюються любов'ю та повагою. А коли у виправній установі виникають такі стосунки, можна говорити про виправлення»!

Говорять учасники урочистостей:

Полковник Микола Ісаєв, Начальник управління державного департаменту України з питань виконання покарань по Полтавській області:

«Ми занадто довго руйнували храми - так довго, що тепер просто зобов'язано багато чого зробити, щоб відновити історичну справедливість...

Хоча ми - не тільки діти й онуки тих, хто руйнував храми: мій дід по лінії матері був священнослужителем, і я старався на будівництві храму в пам'ять мого покійного родича. А взагалі, освячення храму сьогодні - це наше покаяння за вчинки наших батьків і дідів. Нехай Господь простить їхні гріхи, і нас усіх нехай помилує».

Юрій Карпов, Голова районної державної адміністрації:

«Мене вразили слова сьогоднішньої проповіді про те, що саме розбійник, який покаявся, першим увійшов у рай. Дійсно, всі ми грішні, кожен по-своєму теж розбійник, але для всіх нас у храмі є місце...

Добре, що останнім часом, особливо в роки незалежності, Церква й держава тісно співпрацюють у справі виховання і освіти. Ми не можемо обмежитися лише виховними заходами, і без Церкви не буде справжнього виправлення людини».

Протоієрей Олександр Антонюк, керівник єпархіального відділу співробітництва із закладами виконання покарань:

«Є така притча. У двох сусідніх камерах сиділо двоє ув'язнених. Один з них постійно сумував, тому що на вікні - маленькому вікні камери - були товсті металеві ґрати, які щомиті нагадували йому про його несвободу. А другий засуджений радів, тому що бачив через ґрати небо - чисте, вільне й безмежне. І сьогодні, коли ми освятили цей храм, кожний ув'язнений зможе через ґрати побачити Небо, і в Небі - Бога...

... На самому початку співробітництва із системою виконання покарань священики дуже дивувалися озлобленості.... ні, не ув'язнених, а самих працівників виправних установ. Причому чим ближче до ув'язнених перебуває людина, тим більш озлобленою вона стає. І ми зрозуміли: якщо людина довгий час живе поруч зі злом, вона й сам стає злою. А злий вихователь або охоронець - чи зможе він по-справжньому перевиховати того, хто спіткнувся на життєвому шляху?

... Ми знаємо, що в кожного ув'язненого є свій строк, п'ять або десять років. Але й співробітники системи виконання покарань, офіцери, теж, фактично, мають свій «строк», і чималий - двадцять п'ять років вони покликані жити разом з ув'язненими, тільки на ніч (і те не на кожну!) виходячи додому. Важко навіть уявити, яких сил душевних потребує це служіння! Тому цей храм послужить не тільки справі виховання й перевиховання в'язнів, але й полегшить служіння співробітників ВТУ».

Священик Андрій Симон, настоятель Свято-Миколаївського храму при виправній установі № 64:

«Те, що з'явився цей храм, справді диво Боже. Своїми руками ув'язнені створили все, від проекту до розписів. А керівництво ВТУ, усвідомлюючи важливість храмового будівництва, доклало масу зусиль, щоб якнайшвидше завершити Дім Божий...

... Багато хто звик дивитися на ув'язнених, як на людей «другого сорту». Вони, мовляв, «зеки», і вони назавжди залишаються такими. Неправда! Найчастіше саме той, хто тяжко согрішив, має більше шансів покаятися, ніж той, хто живе зовні правильно...

... Не перестаю дякувати Господу за цей храм. Адже ми покликані не тільки «задовольняти релігійні потреби парафіян» - ув'язнених; ми повинні формувати ці потреби в них, запалювати в серцях тих, хто зробив помилку, вогонь віри».

Прес-секретар єпархії протоієрей Георгій Звєрєв:

«Сита і самовдоволена людина, яка не бачить своїх гріхів, не відчуває потреби в Бозі - дійсно, навіщо їй Той, Хто «прийшов призвати не праведників, але грішників до покаяння»? Це вже потім, багато років потому, інколи й після смерті, з'ясовується: удаваний праведник скоїв стільки лиха, що, напевно, немає такого строку ув'язнення, який міг би спокутувати ці гріхи... Але це потім, а зараз «праведник» зневажає грішника. А от грішник - справа інше! Злодій, розбійник, злочинець, грішник - от він бачить свої гріхи і потребує Того, Хто зможе не тільки простити, але й зцілити...

«Злочинець, який розуміє, що він злочинець - уже злочинець наполовину. А злочинець, який розкаявся - вже майже праведник», - так говорив покійний владика Феодосій, митрополит Полтавський. Ось для таких праведників і освячений сьогодні храм...

... Якщо злочинця лише простили - він залишився злочинцем; просто йому «повезло», потрапив, наприклад, під амністію. А в Церкві людина, зустрічаючи Бога, отримує набагато більший подарунок, ніж прощення: вона преображається, стає з грішника праведником; вона зцілюється, стає здоровою та цільною. Тому так потрібні храми в місцях позбавлення волі, щоб з ВТУ виходили не звільнені злочинці, але - праведники»!

Прес-служба Полтавської єпархії