СУМИ. Відкрилася виставка «Пам'яті поета», присвячена 170-літтю смерті Олександра Пушкіна | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Соціальне служіння  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 150 відвідувачів






Рейтинг@Mail.ru






СУМИ. Відкрилася виставка «Пам'яті поета», присвячена 170-літтю смерті Олександра Пушкіна

  14 лютого 2007



Володимир Смирнов відомий як тонкий майстер і чудовий художник, творчість якого випромінює дивне тепло й світло, пронизана любов'ю до історії, рідній землі та природі. Але особливе місце в його творчості займає Олександр Пушкін.

У роботах художника на цій виставці можна побачити багато місць, пов'язаних з життям і творчістю О.Пушкіна - Санкт-Петербург і Царське село, Михайлівське і Тригорське, Петровське й Святогірський монастир, де знаходиться могила поета.

Вихований на творах Олександра Сергійовича художник пропонує своє бачення творчості поета.

«Пушкін, - говорив Дмитро Лихачов, - це краще, що є в кожній людині». Це не стільки можна пояснити, скільки зрозуміти душею та всією своєю істотою. Хочеться ще нагадати слова Івана Франко: «Якщо твори літератур європейських нам подобалися, хвилювали наш естетичний смак і фантазію, то твори росіян мучили нас, зачіпали совість, пробуджували в нас людину». У творах російських письменників совість затверджувалася як основна міра всіх речей, як основа основ людського буття.

«Є книга, - писав А.Пушкін у 1836 році, - кожне слово якої витлумачене, пояснене, проповідане у всіх кінцях землі, застосоване до всіляких обставин життя й подій світу; з якої не можна повторити жодного вислову, якого не знали б усі напам'ять, яке не було б уже прислів'ям народів, вона не містить уже для нас нічого невідомого. Але книга ця називається ЄВАНГЕЛІЄМ, - і така її вічно нова чарівність, що якщо ми, пересичені світом або пригнічені смутком, випадково відкриємо її, то вже не маємо сил протистояти захопленню нею і поринаємо духом у її божественне красномовство».

«Що є істина?» Ці євангельські слова поет узяв епіграфом до вірша «Герой». На питання Пілата в Євангелії від Іоанна відповідає Сам Спаситель, звертаючись до Небесного Отця: «Слово Твоє є істина». Непотрібно доводити, що без звертання до Біблії неможливо осягнути глибинний зміст пушкінських творів, що священні тексти християнства стали одним з найважливіших джерел його поетики.

Олександру Пушкіну волею Промислу Божого судилося пережити й випробувати сильні спокуси наступаючого неоязичництва, перебороти їх і закласти традицію російської світської культури, як культури православної. Особистий і духовний шлях його не простий і драматичний. Але істинно християнський шлях рідко буває легким, і Лікаря потребують не здорові, а хворі (Мф.9,12). Особистий шлях поета був складний саме тому, що він відчував і усвідомлював свій геній, свій творчий дар як не свою ношу, а на це здатний не кожний художник. У Пушкіна був легкий тягар (Мф.11,30) по-християнськи «мислити й страждати» - і цим визначається будова, характер і висока мета його художнього мислення, сутність і призначення його творчого генія, який Бог дав Росії саме в епоху духовних спокус.

Не тільки букву християнства, але, насамперед, дух його треба осягати в генії Пушкіна.

Н.Шульженко