Усе йшло, як намічалося, і настрій був відмінним. За годину до того, як нам потрібно було повертатися в Київ, ми вирішили вчотирьох зайти й передати поклони з Києва матінкам у богадільні «Дім милосердя», що знаходиться поруч з Почаївською Лаврою.

І тут ми відчули те, що можна назвати станом духовної радості. «Дім милосердя» приймає вбогих і хворих, усіх страждаючих душевними й тілесними муками. У цьому будинку більшість - люди, які страждають на рак. Від багатьох з них уже давно відмовилися лікарі, для багатьох немає повернення в наш світ. Чим їх лікують? - Нескінченною молитвою, теплом душі, любов'ю та милосердям...

Мені чомусь згадалося Євангеліє й слова Христа: «Сила Моя в немочі проявляється». І це воістину так! Навколо - біль, страждання, старечі немочі, а на душі - мир та радість. Чи не диво це?

Ми говорили з ігуменею «Дому милосердя» матінкою Надією, яка розповіла численні історії про зцілення в них людей, причому багато хворих мали рак четвертої стадії. Проте не це головне. Святість людей у цьому домі - ось, що найважливіше. Та святість, про яку ми лише в книжках читали і про яку думали: а чи не вигадки все це...

Книги книгами, але ви можете й самі побачити й відчути це диво Господнє. Варто побувати в цьому дивовижному домі, де навіть паперові іконки мироточать і плачуть через наші безмірні гріхи.

Тут, крім ігумені, є ще кілька послушниць,  які працюють на славу Божу, але притулок все одно має потребу в робочих руках. У цьому будинку доглядають і допомагають доживати останні дні мандрівницям, таємним черницям - духовним дітям старців схиігумена Сави, нині прославленого Амфілохія Почаївського, Кукші Одеського. Стариці смиренно несуть хрест тяжких хвороб.

«Дім милосердя» має потребу в памперсах, інвалідних візочках, медикаментах і багато в чому іншому, адже тут нікому й ніколи не відмовляють у допомозі.

Воістину, робота в цьому домі - нам для порятунку.

Олександр Брусиловський

Фоторепортаж про подію дивіться на сайті www.donor.org.ua