УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 85 відвідувачів

Теги
секти Церква і медицина Ющенко Церква і політика Києво-Печерська Лавра милосердя церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і влада конфлікти церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков українська християнська культура вибори Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат УПЦ КП діаспора Президент Віктор Ющенко постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква Археологія та реставрація забобони монастирі та храми України УГКЦ Мазепа Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія розкол в Україні шляхи єднання церква та політика молодь Доброчинність Католицька Церква Голодомор педагогіка іконопис краєзнавство Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






ВІННИЦЯ. Божа Матір зупиняє хвороби і повертає молодість

Протягом тижня у Літинському районі тривав унікальний для Вінницької єпархії хресний хід з чудотворною іконою Божої Матері «Зіновинська».

Двадцять священиків і понад півсотні мирян супроводжували святиню, у кожному селі до них приєднувалися місцеві жителі. Загалом, за оцінкою благочинного Літинського району протоієрея Олега Макара, у хресному ході взяли участь більше шести тисяч віруючих. За день прочани проходили 4-5 сіл, у кожному з яких звершувалися молебні, виголошувалися проповіді, а люди мали змогу прикластися до святині. Щоночі священики звершували Божественну літургію в тому храмі, де зупинявся образ Богородиці.

Радісно було бачити, як усі жителі того чи іншого села виходили назустріч хресному ходу. Божу Матір зустрічали дівчатка у традиційних українських костюмах і віночках, представники місцевої влади з хлібом-сіллю у руках, старенькі бабусі з паличками, котрі схиляли свої немічні коліна прямо на дорозі, щоб над ними пронесли чудотворний образ. Багато з них через різні хвороби вже по декілька років не могли вийти за межі свого подвір'я, а тут ніби до них повернулася молодість і вони разом з усіма поспішали, щоб не відстати від ікони. Це було насправді дивовижно. Але Божа Матір явила цього разу ще більші дива.

Одним з перших про диво засвідчив настоятель храму Іоанна Богослова с.Дашківці протоієрей Леонід Откидач. У цього священика після смерті матінки почала відніматися ліва рука, а згодом з'явився ще й нервовий тик. Поклавши ікону на хвору руку, отець Леонід пройшов з нею шість кілометрів з смт. Літина до села Сосни, після чого знову почав нормально відчувати руку. Зник також і нервовий тик. Подібними дивами ікона славиться з давніх-давен. Особливо ж пам'ятне - зцілення отрока Данила Стрельбицького, сина священика з села Зіновинці (нині село Шевченкове), де знаходився образ. У віці п'яти років отрока Данила розбив параліч, від чого він раптово позбавився мови, правої руки і ніг. Після того, як були застосовані всілякі засоби, які анітрошки не полегшили хвороби, батько поклав хворого сина перед образом Богоматері у вівтарі зі словами: «Мати Божа, зціли сина мого, якщо він видужає, я віддам його Тобі на службу». Потім губкою, якою отирається Чаша після вживання Святих Дарів, отер лик Богоматері, а після - обличчя і голову сина. І милістю Богородиці ввечері того ж дня отрок став повністю здоровим.  Згодом він прийняв чернечий постриг з іменем Модест і став відомим на Поділлі архієреєм. Владика Модест побудував для ікони новий храм (нині, на жаль зруйнований) і написав копію чудотворного образу, яку постійно возив з собою.

Про це диво згадували священики, дякуючи Богові та Божій Матері за зцілення під час нинішнього хресного ходу. Але це було не єдине диво. Увечері того ж дня під час молебню в с. Брусленові всі священики побачили, як на іконі Богородиці повільно то розплющуються, то заплющуються очі. Свідками цього дива були всі присутні у храмі. До речі, до 2004 року на оригіналі та копії ікони (копія збереглася значно гірше) очі Пресвятої Діви були заплющені. Але одного дня Зінаїда Сєрова, в якої зберігалися образи, побачила, що очі на оригіналі напіврозплющені. Це було справжнім дивом, яке спонукало жінку повернути ікони до храму села Шевченкове.

Хресний хід з місцевою святинею тривав шість діб. Усі стомилися, але це була лише фізична втома, а душа була сповнена радості, бо хресний хід став справжньою живою проповіддю православ'я, яка пролунала у багатьох містечках і селах і зачепила, сподіваємося, багато людських сердець.

Прес-служба Вінницької єпархії