УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 88 відвідувачів

Теги
Ющенко краєзнавство Католицька Церква діаспора Церква і влада УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков педагогіка забобони Вселенський Патріархат Археологія та реставрація Голодомор комуністи та Церква автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) церква та політика Патріарх Алексій II Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі розкол в Україні Церква і медицина українська християнська культура УПЦ КП секти церква і суспільство Доброчинність шляхи єднання іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ вибори милосердя Мазепа Церква і політика молодь Києво-Печерська Лавра конфлікти церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






ВІННИЦЯ. Божа Матір зупиняє хвороби і повертає молодість

Протягом тижня у Літинському районі тривав унікальний для Вінницької єпархії хресний хід з чудотворною іконою Божої Матері «Зіновинська».

Двадцять священиків і понад півсотні мирян супроводжували святиню, у кожному селі до них приєднувалися місцеві жителі. Загалом, за оцінкою благочинного Літинського району протоієрея Олега Макара, у хресному ході взяли участь більше шести тисяч віруючих. За день прочани проходили 4-5 сіл, у кожному з яких звершувалися молебні, виголошувалися проповіді, а люди мали змогу прикластися до святині. Щоночі священики звершували Божественну літургію в тому храмі, де зупинявся образ Богородиці.

Радісно було бачити, як усі жителі того чи іншого села виходили назустріч хресному ходу. Божу Матір зустрічали дівчатка у традиційних українських костюмах і віночках, представники місцевої влади з хлібом-сіллю у руках, старенькі бабусі з паличками, котрі схиляли свої немічні коліна прямо на дорозі, щоб над ними пронесли чудотворний образ. Багато з них через різні хвороби вже по декілька років не могли вийти за межі свого подвір'я, а тут ніби до них повернулася молодість і вони разом з усіма поспішали, щоб не відстати від ікони. Це було насправді дивовижно. Але Божа Матір явила цього разу ще більші дива.

Одним з перших про диво засвідчив настоятель храму Іоанна Богослова с.Дашківці протоієрей Леонід Откидач. У цього священика після смерті матінки почала відніматися ліва рука, а згодом з'явився ще й нервовий тик. Поклавши ікону на хвору руку, отець Леонід пройшов з нею шість кілометрів з смт. Літина до села Сосни, після чого знову почав нормально відчувати руку. Зник також і нервовий тик. Подібними дивами ікона славиться з давніх-давен. Особливо ж пам'ятне - зцілення отрока Данила Стрельбицького, сина священика з села Зіновинці (нині село Шевченкове), де знаходився образ. У віці п'яти років отрока Данила розбив параліч, від чого він раптово позбавився мови, правої руки і ніг. Після того, як були застосовані всілякі засоби, які анітрошки не полегшили хвороби, батько поклав хворого сина перед образом Богоматері у вівтарі зі словами: «Мати Божа, зціли сина мого, якщо він видужає, я віддам його Тобі на службу». Потім губкою, якою отирається Чаша після вживання Святих Дарів, отер лик Богоматері, а після - обличчя і голову сина. І милістю Богородиці ввечері того ж дня отрок став повністю здоровим.  Згодом він прийняв чернечий постриг з іменем Модест і став відомим на Поділлі архієреєм. Владика Модест побудував для ікони новий храм (нині, на жаль зруйнований) і написав копію чудотворного образу, яку постійно возив з собою.

Про це диво згадували священики, дякуючи Богові та Божій Матері за зцілення під час нинішнього хресного ходу. Але це було не єдине диво. Увечері того ж дня під час молебню в с. Брусленові всі священики побачили, як на іконі Богородиці повільно то розплющуються, то заплющуються очі. Свідками цього дива були всі присутні у храмі. До речі, до 2004 року на оригіналі та копії ікони (копія збереглася значно гірше) очі Пресвятої Діви були заплющені. Але одного дня Зінаїда Сєрова, в якої зберігалися образи, побачила, що очі на оригіналі напіврозплющені. Це було справжнім дивом, яке спонукало жінку повернути ікони до храму села Шевченкове.

Хресний хід з місцевою святинею тривав шість діб. Усі стомилися, але це була лише фізична втома, а душа була сповнена радості, бо хресний хід став справжньою живою проповіддю православ'я, яка пролунала у багатьох містечках і селах і зачепила, сподіваємося, багато людських сердець.

Прес-служба Вінницької єпархії