УКР РУС  


 Головна > Українські новини > > По регіонах > Європа  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 99 відвідувачів

Теги
Вселенський Патріархат Ющенко церква та політика церква і суспільство Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України Церква і влада Приїзд Патріарха Кирила в Україну діаспора краєзнавство секти педагогіка Церква і політика розкол в Україні шляхи єднання УГКЦ Патріарх Алексій II Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан) забобони Голодомор милосердя Мазепа постать у Церкві Церква і медицина молодь автокефалія комуністи та Церква українська християнська культура 1020-річчя Хрещення Русі УПЦ КП конфлікти Предстоятелі Помісних Церков іконопис Священний Синод УПЦ вибори Католицька Церква церковна журналістика Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація






Рейтинг@Mail.ru






ЄВРОПА. Представники Московського і Константинопольського Патріархатів обмінялися взаємними звинуваченнями

18 жовтня відбулося засідання Ради архієпископії православних руських церков у Західній Європі (Константинопольський Патріархат) під головуванням aрхієпископа Гавриїла. Серед обговорених питань - проблема взаємин з Московським Патріархатом. Рада архієпископії ознайомилася з журналами засідань Священного Синоду Руської Православної Церкви від 6 жовтня та звинуватила Московський Патріархат у порушенні деяких церковних канонів.

Заява Ради архієпископії православних руських церков у Західній Європі (Константинопольський Патріархат).

- Рада архієпископії приймає до відома і вітає пропозицію Московської Патріархії розглянути проблеми, що виникли останнім часом між Екзархатом і Московською Патріархією, у рамках співбесід між Московським і Константинопольським Патріархатами.

- Рада архієпископії вважає за потрібне надати деякі уточнення щодо канонічного становища преосвященного єпископа Амфіполійського Василія, а також кліриків, перерахованих у журналі №104 засідань Священного Синоду РПЦ від 6 жовтня 2006 року, які, як сказано в постанові Синоду, «до складу Екзархату були прийняті без запиту на те відпускної грамоти від їхнього канонічного cвященоначалія» Руської Православної Церкви.

- Рада архієпископії вважає за потрібне зазначити, що всупереч твердженням, наведеним у «довідці» у журналі №104, aрхієпископ Гавриїл не був «призначений на чолі Екзархату», а був - як і всі його попередники на чолі Екзархату - обраний вільним соборним волевиявленням загальних єпархіальних зборів, що відбулися 1 травня 2003 року, згідно з постановою Московського Всеросійського церковного Собору 1917-1918 років і діючим уставом архієпископії. Потім його обрання було підтверджено Священним Синодом Вселенського престолу.

«Керівництво Екзархату» ніколи не відмовлялося й не відмовляється від духовної спадщини митрополита Євлогія та його пріснопам'ятних спадкоємців на церковному поприщі в Західній Європі. Саме зберігаючи вірність їхньому вченню і опираючись на православну екклезіологію, що ґрунтується на територіальному принципі Церкви, що виявляється в певному місці, архієпископія закликає до створення на території наших країн єдиної Помісної Церкви, як про це вже було заявлено в 1949 році митрополитом Володимиром і членами єпархіальних зборів і згодом неодноразово підтверджене, зокрема, архієпископом Сергієм: «Перебування під омофором Вселенського Патріарха протягом 70 років і вкорінення в країнах Західної Європи за ці довгі десятиліття створили зовсім нову ситуацію. Мова вже не може бути просто про «повернення» нашої архієпископії під омофор Московського Патріарха: нам потрібно спільно шукати у дусі взаєморозуміння й любові шляхів до більш глобального вирішення проблеми православного розсіювання в західних країнах».

Рада архієпископії має намір внести уточнення щодо канонічності становища кліриків, зазначених у журналі №104 засідань Священного Синоду РПЦ від 6 жовтня:

- Рада може лише з жалем зазначити, що саме Московськa Патріархія під час засідання Священного Синоду 24 грудня 2004 року взяла на себе відповідальність, вирішивши, що вона не має наміру брати до уваги міри дисциплінарного порядку, які були або будуть прийняті правлячим архієпископом на чолі Екзархату стосовно того чи іншого клірика (журнал №92 п.3 за 2004 р.), що вона готова приймати під свою юрисдикцію будь-якого священика, який раніше входив до складу архієпископії, не вимагаючи від його наявності відпускної грамоти (журнал №93 за 2004 р.). На підставі цих постанов, що суперечать усім діючим сьогодні церковним правилам, Московська Патріархія прийняла під свою юрисдикцію й допустила до звершення богослужіння клірика архієпископії, який був під забороною, накладеною aрхієпископом Гавриїлом за тяжкі порушення церковного порядку, а потім і позбавленого сану рішенням Священного Синоду Вселенського Патріархату.

- Що стосується єпископа Амфіполійського Василія, Рада може лише нагадати, що він уже з 8 червня цього року належить до юрисдикції Святійшого Вселенського Патріарха. Відповідне прохання єпископ Василій направив Патріархові Варфоломію 16 травня цього року відповідно до 9 і 17 канонів 4-го Вселенського (Халкідонського) cобору, які визнають за Константинопольським архієпископом право «розсудити кожного єпископа або клірика», що має розбіжності зі cвященоначалієм своєї Помісної Церкви. Таким чином, єпископ Василій був прийнятий під омофор Вселенського Патріарха патріаршим і синодальним рішенням, яке, до того ж, одержало одноголосну підтримку глав багатьох Помісних Православних Церков - Східних Патріархів Олександрійського та Ієрусалимського, а також глав Церков Кіпру й Албанії. Рада архієпископії не має ні підстав, ні права брати під сумнів рішення вищої канонічної влади Вселенського престолу. Це рішення охороняє єпископа Василія від яких-небудь заходів, накладених на нього cвященоначалієм іншої Церкви, якому він більше не підпорядковується. Отже, постанова Священного Синоду РПЦ від 19 липня про тимчасову заборону у священослужінні  вже на нього не поширюється.

- Щодо чесних кліриків, 17-ти священиків і дияконів, які знаходяться сьогодні під керівництвом єпископа Василія Амфіполійського в складі Великобританськoго вікаріатства, то їх також не стосуються рішення Священного Синоду РПЦ, оскільки раніше ці клірики були звільнені від обов'язків, що пов'язували їх із Сурозькою єпархією РПЦ, відпускними грамотами, які мають чинність, оскільки єпископ Василій, який їх підписав, на той момент ще був керуючим Сурозької єпархії. На підставі цих грамот у червні цього року клірики були прийняті у Фіатірську архієпископію (Вселенський Патріархат) - що, до речі, не викликало протестів з боку Московської Патріархії, - а потім, одержавши відповідні відпускні грамоти від aрхієпископа Фіатірськoго, були прийняті в наш Екзархат.

- Щодо протоієрея Георгія Ашкова Рада архієпископії зазначає, що постанова Священного Синоду РПЦ №112 («Благословити протоієреєві Георгію Ашкову перехід в архієпископію православних pуських церков у Західній Європі Константинопольського Патріархату, у зв'язку з чим направити aрхиієпископу Команському Гавриїлу відпускну грамоту на вищевказаного клірика») зводить нанівець претензії Московського Патріархату з приводу прийняття цього священика до складу архієпископії «без запиту відпускної грамоти», викладені в журналі №104 того ж засідання Священного Синоду 6 жовтня. Рада архієпископії нагадує, що протоієрей Георгій Ашков був прийнятий до складу кліру архієпископії указом від 10 січня цього року на підставі наданої ним першої відпускної грамоти за підписом митрополита Крутицького і Коломенського Ювеналія та датованої 29 грудня 2005 року (з копією цього указу №3549 кожен бажаючий може ознайомитися в єпархіальному управлінні). Ця грамота була абсолютно ідентична тим, на підставі яких раніше, як у часи покійного aрхієпископа Сергія, так і в перші два роки після обрання владики Гавриїла, до складу архієпископії приймалися інші священики Московського Патріархату (з документами можна ознайомитися в єпархіальному управлінні). Схоже, що зараз Московська Патріархія вирішила в однобічному порядку змінити правила видачі подібних документів, тому й виникла необхідність, у випадку з протоієреєм Георгієм Ашковим, одержання для нього другої відпускної грамоти, яка нині видана митрополитoм Ювеналієм у відповідь на прохання aрхієпископа Гавриїла.

- І, нарешті, щодо докорів Московської Патріархії з приводу прийому до складу Екзархату священика Мирона Богуцького (забороненого у священнослужінні в 1993 році aрхієпископом Курським і Білгородським Ювеналієм). Рада повідомляє, що пояснення отця Мирона Богуцького були заслухані на спільному засіданні Ради архієпископії та Церковного суду 23 березня 2006 року. Рада зазначає, що на сьогодні не було надано ніяких свідчень або вагомих аргументів, які підтверджували б факти порушення отцем Мироном Богуцьким церковної дисципліни й підтвердили б обґрунтованість покарання, накладеного на нього тринадцять років тому в Курсько-Білгородській єпархії під час перебування його секретарем при місцевому архієреї. Навпаки, зі свідчень священика Мирона зрозуміло, що за його протести проти виявлених ним фактів порушення єпархіальною владою церковного благоустрою та християнської моральності, його безжалісно переслідували - спершу перемістили на віддалену парафію, а потім - заборонили. Очевидно, несправедливі й суворі покарання призвели до того, що священик звернувся до так званого «Київського Патріархату», тобто поставив себе поза спілкуванням з повнотою Православ'я. Можна лише дякувати Господу за те, що Він дав змогу цьому священикові, який сьогодні постійно проживає в Норвегії, повернутися в лоно Вселенської Церкви через покаяння й шляхом звернення до Екзархату з проханням про надання йому можливості для гідного пастирського служіння. Сьогодні він служить у парафії міста Ставангера. Руська Церква протягом своєї довгої історії завжди давала приклад милосердя й прощення, як учить наш єдиний пастиреначальник. Тому неможливо сумніватися в тому, що священноначаліє Руської Православної Церкви виявить поблажливість і співчуття та простить слабості - якщо тільки вони були виявлені - священикові, який сьогодні cтав на правильний церковний шлях.
Заява у відповідь прес-служби Корсунської єпархії Московського Патріархату

Прес-служба Корсунської єпархії Московського Патріархату виступила з заявою, в якій спростувала всі обвинувачення на адресу Руської Православної Церкви Собору Ради архієпископії православних руських церков у Західній Європі (Вселенський Патріархат). Зокрема, у ній сказано, що опубліковане на офіційному сайті Екзархату західноєвропейських руських парафій (Константинопольського Патріархату) повідомлення Ради Екзархату від 18 жовтня 2006 року викликає низку зауважень.

Коментуючи довідку, наведену в журналі №104 засідання Священного Синоду Руської Православної Церкви від 6 жовтня 2006 року, Рада Екзархату відкидає справедливість слів про те, що архієпископ Команський Гавриїл був призначений Святійшим Константинопольським Престолом главою Екзархату. Тим часом, у грамоті, направленій Святійшим Патріархом Константинопольським Варфоломієм архієпископові Гавриїлу 3 травня 2003 року, і повідомленої також Руській Православній Церкви, читаємо: «Свята Велика Церква Христова... нашим Патріаршим поданням вирішила удостоїти Ваше Високопреосвященство зведення з сану єпископа в архієпископа з поваги до заслуг і призначити Вас Патріаршим Екзархом руських парафій у Західній Європі, відповідно до рішення загальних зборів кліриків і мирян». Очевидно, що мова йде саме про призначення Священним Синодом Константинольського Патріархату, що відбулося за пропозицією Святійшого Патріарха Варфоломія, з урахуванням прохання загальних зборів Екзархату. Дана обставина стає зрозумілою, якщо знати, що відповідно до практики Константинопольської Церкви, екзарх є представником Патріарха, який управляє парафіями або установами, що перебувають у безпосередньому його веденні та не входять в єпархії Константинопольського Патріархату.

У повідомленні Ради Екзархату зазначено, що дотримання його керівництва спадщини митрополита Євлогія полягає у творенні Помісної Церкви. Представники Руської Православної Церкви багаторазово на всеправославних нарадах підтримували важливість становлення Помісної Церкви в країнах діаспори й висували конкретні пропозиції для здійснення цього завдання. Разом з тим неможливо зневажити причинами існування в діаспорі різних юрисдикцій. Не слід забувати, що пріснопам'ятний митрополит Євлогій неодноразово підкреслював свою вірність Руській Церкві. Перериваючи з нею адміністративне спілкування через відомі історичні обставини, він визнавав справедливим, аби парафії, що пішли за ним, після зникнення причин розбіжності з Матір'ю-Церквою, поновили зв'язок з Московським Патріаршим престолом. Таким чином, віддавши належне Священним канонам, вони могли б продовжити свій шлях до створення Помісної Церкви, прагнучи досягти здійснення принципу територіальності Церкви. У зв'язку з підкресленням у повідомленні Ради Екзархату цього принципу, доводиться зазначити, що парафії Екзархату існують паралельно з єпархіями тієї Церкви, у веденні якої вони перебувають, у чому не можна не бачити протиріччя.

У повідомленні Екзархату в перекрученому виді наводяться постанови Священного Синоду Руської Православної Церкви. Стверджується, що журналом №92 засідання Священного Синоду за 24 грудня 2004 року Московський Патріархат прийняв рішення «не враховувати дисциплінарні стягнення, прийняті єпархіальним архієреєм, який управляє Екзархатом, проти того або іншого клірика». У третьому параграфі згаданого журналу ми читаємо: «Визнати необґрунтованими й недійсними канонічні стягнення, що накладаються на кліриків лише за відкрито сповідуване ними бажання слідувати лінії митрополита Євлогія, який заявляв про свій намір повернутися під юрисдикцію Руської Православної Церкви, як тільки-но відновляться нормальні умови її життя, і який справою підтвердив істинність своїх слів». Таким чином, мова не йде про дисциплінарні рішення взагалі, але лише про деякі, прийняті на згаданих тут підставах. Це рішення Священного Синоду варто розглядати в тісному зв'язку з тим фактом, що канонічне становище парафій Екзархату, які до цього дня не мають законного дозволу священноначалія Руської Православної Церкви на перехід до Константинопольського Патріарха, ще не врегульоване.

Перекрученим також є посилання на журнал №93 того ж засідання Священного Синоду, в якому нібито стверджується, що Московський Патріархат має намір «прийняти під свою юрисдикцію будь-якого священика, який залежить від Екзархату, не вимагаючи від його відпускної грамоти». У даному журналі мова йде про направлення на служіння в Корсунську єпархію клірика Ростовської єпархії Руської Православної Церкви, який раніше був під забороною та без дозволу священіоначалія покинув межі своєї єпархії.

Щодо прийнятих в Екзархат кліриків Сурозької єпархії можна лише знову повторити, що вони ніколи не були законним чином відпущені зі своєї єпархії, що свого часу було докладно описано в листі архієпископа Корсунського Інокентія архієпископові Команському Гавриїлу. Відносно самого єпископа Василія (Осборна) можна лише зазначити, що керівництво Екзархату використовує спірну й недостатньо обґрунтовану теорію про права Константинопольського Патріархату, яку не розділяє повнота Православної Церкви. Ці питання підлягають обговоренню на вищому ієрархічному рівні Константинопольського й Московського Патріархату.

Протоієрей Георгій Ашков, про якого також згадується в повідомленні Ради Екзархату, був свого часу прийнятий керівництвом Екзархату без відпускної грамоти лише на підставі документа про його звільнення за штат Московської єпархії. У зв'язку з цим архієпископові Команському Гавриїлу був направлений лист з боку священноначалія Руської Православної Церкви. Незаконність дій керівництва Екзархату була відзначена Священним Синодом Руської Православної Церкви, який потім вважав можливим урегулювати становище цього клірика (від архієпископа Команського Гавриїл був, нарешті, отриманий належний запит).

Щодо священика Мирона Богуцького, вітаючи його бажання повернутися з розколу, варто зауважити, що норми церковних відносин вимагають, щоб, прийшовши до покаяння, він звернувся до священноначалія тієї Церкви, від якої відпав, щоб урегулювати свій канонічний стан. Допущення до служіння клірика, який пішов з «Київського Патріархату», і, більше того, визнання отриманого ним у розколі «протоієрейства» (що видно зі списків, опублікованих на офіційному сайті Екзархату), без попереднього звертання до священноначалія Руської Православної Церкви, не відповідає цим нормам. У судженнях про причини заборони священика Мирона не можна опиратися лише на свідчення самого забороненого священнослужителя, які зі зрозумілих причин можуть не збігатися з істиною.

SFI.ru