УКР РУС  


 Головна > Публікації > Православний погляд  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 162 відвідувачів

Теги
Мазепа Священний Синод УПЦ монастирі та храми України секти Вселенський Патріархат Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність церква і суспільство Церква і медицина Церква і влада комуністи та Церква церковна журналістика молодь автокефалія шляхи єднання Археологія та реставрація краєзнавство церква та політика Києво-Печерська Лавра постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко педагогіка Голодомор Ющенко Патріарх Алексій II милосердя іконопис українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори забобони Католицька Церква розкол в Україні Предстоятелі Помісних Церков діаспора конфлікти УГКЦ УПЦ КП Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






Тіні вітчизняної історії



Костянтин Чавага, «Благовіст-Інфо»

60 років тому у Львові відбувся Собор католицького духовенства східного обряду, під час якого було оголошено про ліквідацію Брестської унії 1596 року і приєднання греко-католиків Західної України до Православної Церкви. Сьогодні це питання є дискусійним і представники різних конфесій дають йому протилежні оцінки. Але факти свідчать, що події у Львові 1946 року були правомірними і виправданими часом та історією. Зважаючи на це, Українська Православна Церква з повагою ставиться до рішення Львівського собору 1946 року, що відкрив шлях до духовного об'єднання українського народу. З цього приводу розмірковує голова Синодальної богословської комісії УПЦ архієпископ Львівський і Галицький Августин.

- Ваше Високопреосвященство, як Українська Православна Церква відзначить 60-річчя Львівського собору 1946 року?

У рамках ювілейних заходів ми плануємо провести науково-практичну конференцію. Ймовірно, вона відбудеться на початку осені. На цьому форумі ми намагатимемося відповісти на звинувачення нашої Церкви у тому, що вона ніби була причетна до переслідувань радянською владою тих греко-католиків, яких підозрювали у співпраці з нацистським режимом, націоналістичними організаціями, а також в антирадянській діяльності. На мою думку це дуже важливо, адже багато-хто вважає, що Православна Церква справді мала безпосереднє відношення до цих переслідувань.

- Як би ви могли в цілому оцінити значення Львівського собору?

- Сьогодні, враховуючи попередній досвід і сучасний стан відносин з Католицькою Церквою, настав час рішуче звільнитися з полону західних схем, а також переоцінити принципи міжконфесійних відносин і відкрити світові нове розуміння проблеми унії та її наслідків. Це сприятиме правильному налагодженню взаємовідносин і співпраці. У будь-якому випадку Львівський собор 1946 року є для віруючої людини повноцінною церковною подією. Заперечувати дію в ньому промислу Божого - а без волі Божої нічого не буває - безвідповідально і навіть зухвало. Не можна сумніватися у тому, що в 1946 році події відбулися під дією Животворящого Святого Духа, а Львівський собор відновив історичну справедливість щодо Православ'я в Західній Україні.

- Як ви ставитеся до терміна «псевдособор», що вживається в офіційних документах УГКЦ, коли йде мова про подію, що відбулася 60 років тому?  А у серпні минулого року Синод єпископів УГКЦ заявив, що «заходи, присвячені 60-річчю Львівського псевдособору... слід використовувати як можливість примирення з православними братами». Могли б ви прокоментувати цю тезу?

- Якби єпископи УГКЦ сказали офіційно: «Наближається дата, ми партнери і хочемо співробітничати. Що минуло, того вже не повернеш. Давайте подумаємо, в якій формі ми це робитимемо», - можна було б говорити про конструктивність подібних заяв. Я вважаю, що вони пішли неправильним шляхом.

- 2 березня глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар повідомив на прес-конференції, що він направив послання «високопреосвященним і преосвященным архієреям Української Православної Церкви Київської традиції». Я запитав кардинала про зміст цього листа, але він відповів, що спочатку треба зачекати реакції православних, яким автор листа хотів би надати «повну свободу сприйняти те, що там сказано». Чи одержували Ви це послання?

- Так, я теж одержав цього листа. І відразу ж у мене виникло питання: що мається на увазі під терміном «київська традиція»? Якщо тільки УАПЦ і УПЦ КП, то тоді чому лист прийшов мені? Я владику кардинала поважаю як людину, але, як мовиться, «дружба дружбою, а служба службою». У цьому посланні підіймаються питання, які, на мою думку, ускладнюють становище греко-католиків і нівелюють саму ідею діалогу.

«Давайте об'єднуватися», - зазначено в посланні. - Але ж ми були разом до 1989 року. І до 1596-го - теж разом. Після укладення Брестської унії було порушено мир не тільки в західних областях Білорусі та України - заради єдності з Римом був розірваний зв'язок з Києвом, зі східними регіонами Білорусі та всім православним світом! Гаразд, не згадуватимемо старе, - що було, того не повернеш.
Але ж потім був 1946 рік... Треба говорити про наслідки. Ще раз повторюю, те, що вже відбулося, то лише з волі Божої. Але ж сьогодні навіть не 1990-й, а 2006 рік. Ми повинні виходити з того, що є. Велися чотиристоронні переговори за участю римо-католиків, Московського Патріархату, УПЦ і греко-католиків. Саме греко-католики зірвали ці переговори в 1990 році! Тож невже сьогодні в цьому посланні не можна було звернутися до православних братів, незалежно від їхньої юрисдикції, з такими словами: «Дорогі православні брати, пробачте, що ми вас у 1990 році повикидали на вулицю...».