УКР РУС  


 Головна > Публікації > Православний погляд  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 55 відвідувачів

Теги
молодь шляхи єднання монастирі та храми України постать у Церкві секти Ющенко забобони Президент Віктор Ющенко Доброчинність Києво-Печерська Лавра Церква і медицина церква і суспільство краєзнавство Церква і влада Археологія та реставрація комуністи та Церква розкол в Україні діаспора Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори церква та політика автокефалія українська християнська культура Голодомор конфлікти Священний Синод УПЦ милосердя Вселенський Патріархат Католицька Церква УГКЦ іконопис УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) Предстоятелі Помісних Церков Мазепа педагогіка церковна журналістика Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






А ви закриваєте вікна?



Надія Замоцна

Ранок. Сонечко і легенький вітерець. Настрій просто чудовий. Аж раптом чорний кіт набрався нахабства перебігти дорогу. Як тут тричі не сплюнеш через плече?! (Обов'язково ліве.) А потім - тихеньке вибачливе: «Прости, Господи, це я так, про всяк випадок». Наше, рідне, українське - і Богові свічку, і чортові ладан.

Інколи наші забобони доходять до абсурду. Як наприклад, в історії з млинцем, яку нещодавно розповів «наш» батюшка. Справді, вік живи - вік дивуйся. Приїхав якось священик в нове село нести послух. А тут - відразу покійник. Звершив батюшка заупокійну службу, все як завжди. Після похорону всі сіли за стіл пом'янути покійного і, звичайно, запросили отця. Сидить він і дивиться на млинець, який лежить перед ним самотньо у тарілці, а люди - на батюшку. Всі мовчать і чогось чекають. Нарешті, отець запитав тихенько, що то значить, а йому й кажуть, їжте, мовляв, батюшка, той млинець, а потім і ми за вами. Ну, батюшка, почав їсти млинець - холодний і несмачний, ледь не вдавившись під багатооковим наглядом. Тільки-но він розправився з тією нещасною оладкою, як усі накинулися дружно й радісно за поминальні страви... Закінчилися поминки, і батюшка, як і будь-яка людина, поцікавився у місцевих, що то воно за млинець такий дивовижний. Його й просвітили: мовляв, у селі є такий звичай - класти млинець покійнику на чоло, а потім батюшці давати з'їсти. Якщо він з'їсть млинець увесь, то душа покійника потрапить до раю й можна радіти. Уявіть собі стан священнослужителя. Цікаво, після цього випадку батюшка хоч коли-небудь їв ще млинці, чи жодна душа з цього села так і не потрапила до раю?

Ще один цікавий випадок (дотично до нашої теми) розповіла мені знайома, яка нещодавно хрестила сина. Після Таїнства священик порадив їй крижму (пеленку, в якій хрестили малюка) спалити, а попіл розвіяти по вітру. Що вона успішно й зробила, особливо не задумуючись - а навіщо?

Якщо вже зайшла мова за хрещення, то згадаю свого сина, вірніше його хрестини. Батюшка велів зняти памперс з малого, ну і... Сталося те, що мало статися, коли півторамісячну дитину викупав у прохолодній водичці бородатий незнайомий дядько з вельми гучним голосом, коли якась тітка, яка взагалі-то вдруге тримала на руках немовля, не знала, як його заспокоювати, а мама стояла під церквою, як сирота казанська, і тільки мовчки зазирала в середину. Я довго не могла зрозуміти, чому це кум то присяде, то встане, то присяде, то встане. Згодом до мене дійшло - він так гойдав хрещеника, який, враховуючи те, що ніхто й нічого не робить з бідою у пеленці, почав перекрикувати навіть самого батюшку. Дивлюсь, а бабки щось там собі переглядаються, щось там собі знають і тільки зирк-зирк по сторонах. Ну, намотала собі на вус, коли згодом обтирала сина, - треба розпитати, що й до чого, - чуже село, все ж таки, та й хрестила дитину вперше. Бабки, щоправда, так і не «розкололись», ні тоді, ні пізніше й до «посвячених у таємницю» я не ввійшла. Проте зрозуміла «потаємний смисл» (і тепер теж можу зробити такий всезнаючий вираз обличчя), що коли немовля під час хрещення кричить - це погано, а коли ще й кавалки лишає у пеленці - так це взагалі зле. Щоправда, я, як і кожна мама, з цим стовідсотково згодна, але з однією маленькою обмовкою - не тільки під час хрещення. Коли дитина кричить, то вона чогось або боїться, або їй щось болить - отож, це погано, коли брудна пеленка - то це вже справді зле, адже її треба прати, а пральна машинка не зажди є...

А знаменита червона ниточка на руку немовляті? Якщо не знаєте, то повідомлю: до хрещення дитині обов'язково слід натягнути на ручку ниточку чи стрічечку червоного кольору. Щоб не зурочили. Та й після хрещення, як радять поважні бабусі, бажано не знімати. Про всяк випадок.

Дивлюсь і дивуюсь, як у нас все переплелося: віра і забобони. Знову ж таки з власного досвіду. Одного разу мій син уві сні несподівано почав кричати. Його ніяк не можна було ні заспокоїти, ні навіть розбудити. Тут якраз прабабка дзвонила, ну і - правильно - до неї за порадою. Бабка Галя - людина віруюча, яка не лише на свята до церкви ходить, тож від неї порада сприймалася не просто «до відома», а відразу «на виконання». Відповідь - зурочили; потрібно злизнути з чола тричі й тричі сплюнути, потім умити свяченою водою і тричі перехрестити... Не задумуючись виконала все, як і було сказано. Допомогло з перших секунд... Тільки з часом задумалася: а чи таким вже й обов'язковим було те злизування і спльовування?

Доки писала, звичайно, згадувала свою поведінку... М-да, тривалий час не сідала край столу, як наказувала бабуся, щоб заміж вийти. І зі столу крихти не змітала рукою - аби чоловік лисим не був. А ще не замітала після заходу сонця - у домі нічого не буде. Не викидала сміття під вечір - пограбують дім.

...До речі, коли ховають померлого, треба закривати вікна, адже його душа літає навкруги і як тільки-но бачить відкриті двері чи вікна, то залітає в дім, аби когось забрати з собою на той світ...

А ви закриваєте вікна?