УКР РУС  


 Головна > Публікації > Православний погляд  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 65 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ педагогіка Церква і влада конфлікти забобони 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ секти іконопис Вселенський Патріархат розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков милосердя Патріарх Алексій II церква і суспільство УПЦ КП Церква і медицина краєзнавство монастирі та храми України Митрополит Володимир (Сабодан) молодь комуністи та Церква вибори Доброчинність Києво-Печерська Лавра шляхи єднання Католицька Церква церква та політика Ющенко автокефалія Голодомор українська християнська культура церковна журналістика Церква і політика Мазепа постать у Церкві Археологія та реставрація діаспора






Рейтинг@Mail.ru






Дорогою добра: на початку шляху

  23 квітня 2009


Ігумен Лонгін (Чернуха)
З вересня 2006 року в початкових класах 106-ти шкіл м. Києва був введений експериментальний курс "Християнська етика в українській культурі". Сьогодні в експерименті задіяні 144 київські школи, або 15840 учнів. Ініціатива столичних шкіл була підхоплена в регіонах країни, і тепер експеримент можна вважати Всеукраїнським.

Насправді введення даної дисципліни було дещо несподіваним для православних педагогів. Протягом багатьох років Православна Церква від імені віруючих учителів і батьків неодноразово зверталася і до президентів України, і в Міністерство науки та освіти, і до української науко­вої інтелігенції з проханням ввести у школах викладання духовних дисциплін. Проте тривалий час ці прохання залишалися без позитивної відповіді. Звичайно, чиновники відбувалися відпискою, в якій все зводилося до того, що Церква відокремлена від держави, а пізніше - що в Україні існує не тільки Православна Церква, й цілий ряд інших віросповідань і релігій, внаслідок чого викладання в державних школах релігійних дисциплін неможливе.

Чергові церковно-наукові конференції ставали схожими на зібрання, де духовенство і православні педагоги самі собі пояснювали, чому необхідно викладати Закон Божий у школах, що це важливо, потрібно, актуально і т. ін. З початку травня-червня 2005 року пожвавилися дискусії між представниками держави і традиційних для України християнських конфесій про введення у школах викладання основ християнської моралі. Однак держава тяжіла швидше до загальних, релігієзнавчих програм, що, звичайно, не влаштовувало віруючих. У якийсь момент почала згасати надія бути почутими державними урядовцями...

На початку червня 2006 року представники Всеукраїнського православного педагогічного товариства були запрошені на зустріч до Київського міського відділу народної освіти. Там їх повідомили про те, що з вересня у ряді шкіл Києва буде введений предмет з духовним компонентом. Як він називатиметься, ще ніхто не знав, не було програм, підручників, методичних посібників, але найпроблемнішим було питання кадрове. Тому запрошені достеменно не знали: чи радіти такій ініціативі з боку держави, чи ні. Проте питання вже зсунулося з мертвої точки, за багато років це була перша реальна пропозиція, тому не залишалося іншого вибору, як тільки погодитися на спільну роботу.

16 червня 2006 р. вийшов наказ Головного управління освіти і науки Виконавчого­ органу Київської міської ради "Про впровадження проекту "Християнська етика в українській культурі" для учнів початкових класів і про визначення ста загальноосвітніх закладів для його апробації". Київському міському педагогічному університету імені Б. Д. Грінченка було доручено провести в серпні-вересні 2006 року підготовку педагогічних працівників у загальноосвітніх закладах для викладання даного курсу.

З метою підготовки підручників була створена робоча група й авторський колектив, куди ввійшли миряни і духовенство. Першим було питання, як назвати даний предмет. Складність полягала в тому, що сьогодні Україна є поліконфесійною державою, хоча Православна Церква (порівняно з іншими конфесіями) таки домінує. Тому, з одного боку, зовсім не хотілося дітям, сім'ї яких належать до інших конфесій, нав'язувати православний світогляд, а з іншої, не хотілося і позбавляти православних дітей того багатства духовної культури, яка століттями формувалася в Україні і впливала на її менталітет. Наприклад, хто може уявити собі традиційну українську хатину без ікон Спасителя, Божої Матері, Святителя Миколая? У православній культурі іконографія - це величезний духовний пласт, який лежить в основі християнського етичного й естетичного виховання дитини. Але у протестантизмі ікона відсутня. Більше того, вважається ідолом. А вшанування Богородиці? Чи підносять протестанти свої молитви до Неї? Хіба що лютерани, але ікон у них немає. А чи можемо ми уявити українських козаків, які б не шанували Богородицю?.. Предмету дали назву "Християнська етика в українській культурі". Українська культура ґрунтується на східному християнстві, тому саме православний світогляд ліг в основу даного курсу. А дітям з неправославних сімей, якщо їхні батьки не проти вивчення даного предмету, пропонується ознайомитися з деякими темами на культурологічному, загальнопізнавальному рівні. Але різноманіття тем, пов'язаних, наприклад, з уявленням про те, що світ був створений Богом, з вихованням любові до Святого Письма, з шануванням батьків і старших наставників, дбайливим ставленням до навколишнього світу, вихованням милосердя, працьовитості, чесності, сумлінності, вміння товаришувати і т. ін. є все ж таки загальними для християнських конфесій.

Інше питання, яке потрібно було вирішувати так само терміново, це - програма курсу. Було запропоновано побудувати програму відповідно до особливостей психологічного роз­витку дітей молодшої школи. Так, перший клас, - ввідний, коли закладаються основні поняття про добро і зло в контексті віри в Бога, отримав назву "Дорога Добра". Другий клас, період, коли діти, в порівнянні з іншими класами молодшої школи краще сприймають і засвоюють матеріал через призму емоційних переживань, був названий "Дорога Милосердя". Третій клас - період, коли діти особливо налаштовані на практичну діяльність, отримав назву "Дорога Доброчинності". І четвертий клас, коли діти себе відчувають старшими в молодшій школі, коли вони підводять підсумки, узагальнюють пройдений за попередні класи матеріал і готові до більш глибоких міркувань про добро і зло, про віру в Бога, був названий "Дорога Мудрості".

Окрім розумових і психологічних особливостей розвитку дітей укладачі програми й підручників з "Християн­ської етики в українській культурі" не могли не враховувати й того, що рівень релігійної свідомості, духовних знань і взагалі духовного життя як у дітей, так і у їхніх батьків і вчителів, у середньому в Україні невисокий. Багато хто швидше номінально є віруючим. Тому викладання основ християнської культури й етики повинно бути достатньо делікатним, обережним, щоб знання про Бога та його Заповіді не були нагромадженням знань, не втілюваних у життя. В іншому разі, в дітей зникне інтерес до даного предмета і, що ще небезпечніше, в цілому до світу віри, до духовних речей. Тут, очевидно, слід діяти за принципом "краще менше, але краще". Не хотілося б, щоб уроки перетворилися на рутину, моралізаторські нотації, а Заповіді Божі використовувалися вчителями і батьками для залякування дітей, як погроза покарання Богом за їхнє порушення.

Духовне, релігійне виховання дитини - це, насамперед, питання сімейного виховання. Тому відвідування дітьми уроків християнської етики відбувається обов'язково з відома батьків. І поки що цей предмет є факультативним. Програма й підручники побудовані так, щоб якомога більше залучати батьків до участі у вивченні даного курсу, створюючи привід для духовного спілкування в родині. Без єдності та згоди педагогів і батьків практично неможливе успішне духовне виховання дітей.

Далі буде...

"Церковна православна газета", №7-8 (233-234), квітень 2009 року.
П
ідписний індекс: російською мовою - 96137, українською - 96145.  

 

 

   
Опитування було проведено лабораторією експериментальної педагогіки Інституту післядипломної педагогічної освіти КДПУ ім. Б. Д. Грінченка

Опитування було проведено лабораторією експериментальної педагогіки Інституту післядипломної педагогічної освіти КДПУ ім. Б. Д. Грінченка
 Ілюстрація з підручника “Дорога Милосердя” (2-й клас), художники В. І. Анікін, Н. В. Анікіна

Ілюстрація з підручника “Дорога Милосердя” (2-й клас), художники В. І. Анікін, Н. В. Анікіна