УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 86 відвідувачів

Теги
Католицька Церква УГКЦ Доброчинність Церква і влада Президент Віктор Ющенко розкол в Україні автокефалія секти Мазепа українська християнська культура забобони Церква і політика Митрополит Володимир (Сабодан) молодь педагогіка Ющенко Предстоятелі Помісних Церков шляхи єднання Києво-Печерська Лавра Приїзд Патріарха Кирила в Україну діаспора Археологія та реставрація Голодомор Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква вибори церковна журналістика УПЦ КП конфлікти іконопис Священний Синод УПЦ монастирі та храми України милосердя постать у Церкві краєзнавство церква і суспільство Церква і медицина церква та політика






Рейтинг@Mail.ru






Навіщо православним псувати пам’ятник Алієву?

Олександр Андрущенко

Звістка про те, що пошкоджено пам'ятник президенту Азербайджану Гейдару Алієву на вулиці Глибочицькій, 24, викликала занепокоєння серед громадян цієї країни, які мешкають у Києві. І це зрозуміло. Природною є також активність правоохоронних органів, які оголосили розшук «авторів» цього неподобства. А ось чому вітер віє у бік православної молоді - залишається загадкою.

За словами кореспондентів Інтернет-сайту «Братство» (www.bratstvo.info), пам'ятник Гейдару Алієву був пошкоджений у ніч з 15 на 16 лютого. І зробили це «люди, схожі на активістів цієї організації, на знак протесту проти зображення карикатури на Спасителя в азербайджанській пресі». Але ж, керуючись лише цим інформаційним повідомленням, не можна звинувачувати у злочині християн.

По-перше, в жодному офіційному інформаційному органі Української Православної Церкви не було закликів проводити якісь акції протесту проти зображення Спасителя в газетах, тим паче в азербайджанських; священослужителі в жодному разі не вимагають звільнення редактора газети «Сьогодні» та, взагалі, не вважають зображення Господа в газетах «образою для всіх християн». Православні віруючі не можуть вимагати від журналістів «офіційного вибачення перед Богом» хоча б тому, що покаяння людини - це її особиста справа. Церква може лише закликати, а не примушувати спокутувати гріхи.

До того ж потрібно уважно аналізувати, що саме друкується у ЗМІ. Так, скажімо, через те, що у Волгограді (Росія) дехто неадекватно сприйняв появу на газетних шпальтах зображення Христа, ледь не втратив роботу цілий колектив газети «Міські вісті». А малюнок був простеньким: Ісус Христос і Мойсей спостерігають за людьми, які готуються до бійки. Мойсей промовляє: «Ми їх такому не вчили». Врятували видання від закриття православні священики. Співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків РПЦ протоієрей Михаїл Дудко в інтерв'ю агентству «Інтерфакс» наголосив, що цей випадок не міг образити релігійні почуття віруючих. І справді, а що з того, що гріховні настрої людей і ставлення до них Бога художник зобразив саме так?

До того ж, ані прес-служба, ані канцелярія Київської Митрополії, ані ієрархи та священнослужителі Української Православної Церкви не забороняли православним країни купувати газету «Сьогодні», яка теж ніби зображувала карикатури на Ісуса Христа. Не забороняє наша Церква оформлювати на газету підписку або розміщувати на її шпальтах рекламу. Ніхто офіційно не благословляв парафіян столичних храмів байкотувати дипломатичні представництва країн, де надруковані «карикатури» на Христа. І зовсім не тому, що Церкві байдуже.

З перших віків християнства у віруючих відбирали майно, а сповідників Істини відправляли на каторгу, катували і, навіть, знищували. Мученики за Христа сприймали свої страждання з молитвою: «Боже, прости їм гріхи їхні». Ці слова дійшли до нас через покоління, ними й керуються священнослужителі та парафіяни, стикаючись з подібним свавіллям. Звичайно, бувають і серед віруючих акції протесту, але максимум, що вони можуть зробити, - спробувати розпочати діалог з протилежною стороною.  А псувати пам'ятники історії, виголошувати на Михайлівській площі: «Владу геть!», переслідувати співробітників консульств і газет - все це та багато іншого йде у розріз з настановами Спасителя, а тому є неприпустимим для православних.

Варто дещо сказати і про день, коли сталася ця трагедія для азербайджанців. 15 лютого - не лише свято Стрітення Господнього, але й День православної молоді. Тож після закінчення святкового богослужіння майже в кожному храмі столиці, де є молодіжний осередок, відбувалися святкові дійства. Найбільше юнаків і дівчат зібралося в Києво-Печерській Лаврі на традиційну міжпарафіяльну зустріч.

Православні молоді люди цього дня читали Євангеліє, дискутували, розповідали одне одному цікаві історії з життя своїх храмів, ділилися враженнями від паломництва святими місцями, організовували конкурси і вікторини, а хтось відвідував дитячі будинки та лікарні області чи проводив відкриті уроки в недільних школах. Одним словом, так багато цього дня хотілося зробити великій православній молодіжній громаді столиці... І ось уявить собі, що ввечері, після такого піднесеного та насиченого для православної України дня, молоді віряни прийшли на вулицю Глибочицьку, 24, щоб зіпсувати постамент Гейдару Алієву. Єдине, що спадає на думку, українська приказка: «А до чого тут міліція, що град поросят побив?».