УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Редакційна колонка  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 80 відвідувачів

Теги
Церква і політика милосердя Католицька Церква церковна журналістика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Археологія та реставрація церква та політика УГКЦ монастирі та храми України постать у Церкві автокефалія Доброчинність українська християнська культура Предстоятелі Помісних Церков Голодомор краєзнавство діаспора педагогіка Священний Синод УПЦ іконопис Церква і медицина Києво-Печерська Лавра Церква і влада конфлікти секти Президент Віктор Ющенко церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі вибори Ющенко забобони шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні Мазепа Патріарх Алексій II комуністи та Церква Вселенський Патріархат молодь УПЦ КП






Рейтинг@Mail.ru






Християни — «народ святий»

 

Священик Андрій Дудченко

Кожен християнин, який прийняв Таїнство Хрещення, стає частиною нового народу - народу Божого, який обрав Господь для служіння Собі. Апостол Петро у своєму Першому Соборному посланні пише про цей народ так: «Ви - рід обраний, царське священство, святий народ, обраний народ, щоб сповіщати про чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивовижного Його світла; ви, що колись були не народ, а тепер Божий народ, ви, що колись були непомилувані, а тепер помилувані» (1Пет.2:9-10). Ми, християни - народ святий, народ царів і священиків.

Подивимося на наші храми під час недільної Літургії. Церкви у містах зазвичай переповнені. Відбувається найважливіше богослужіння, без якого Церква немислима як Церква, - Євхаристія, таїнство таїнств, де вірні мають можливість брати участь у Трапезі Господній, вкушати пречисті Тіло й Кров Христові. Але скільки людей беруть участь у цьому Таїнстві? З усього святого народу царів і священиків, який стоїть у храмі, добре, якщо набереться половина причасників. Більша частина «святого народу» найчастіше не приступає до Чаші життя на більшості відвідуваних Літургій.

Звичайне виправдання тих, хто не причащається, - недостойність приступати до Чаші або непідготовленість. Але що значить «причаститися гідно»? І чи можливо це взагалі? Щоб відповісти на це питання, потрібно спочатку зрозуміти, що таке святість «святого народу».

Ми говорили минулого разу про те, що святість Церкви, яку ми сповідуємо, відмінна від святості Бога - Єдиного безгрішного. Церкву становлять не праведники, а грішники, які спасаються. Ніхто з праведників за життя не може про себе сказати, що він праведник, тому що похвалятися своїм духовним станом - ознака гордині. Усім нам є в чому каятися. Наші «повсякденні» гріхи такі, що в цьому житті ми їх не викорінимо до кінця. Але як же тоді «святість»?

Варто звернутися до біблійного богослов'я, тобто подивитися, як розуміється святість на сторінках Святого Письма. Тут ми бачимо, що святість у першому значенні - властивість Бога, що один тільки Святий Сам по Собі. У другому ж значенні слово «святий» вживається стосовно всього того, що відділене для Бога, виділене з середовища цього світу, так би мовити, в Божу «власність». Субота - святий день, виділений Богом з інших днів седмиці, Скинія або Храм - свята споруда, відділена для принесення жертв Богові, в якій виділена частина «святая святих» як символ присутності Божої серед Свого народу, святі жертви - відділений від череди тельців чи овець святий народ Ізраїлю - обраний Богом серед інших народів... «Я - Господь, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Відтак, будьте святими, тому що Я святий», - говорить Господь (Лев.11:45). Святим є те, що Бог відділив для Себе. У наш час святим народом називаються християни.

Зрозуміло, що святість у цьому сенсі не означає абсолютної моральної досконалості, хоча й має на увазі прагнення до неї. «Ви - Мій народ, тому будьте святими». Відділений для Бога народ християн, що становить єдину Церкву, є «особистою власністю» Бога серед народів світу. Це народ не безгрішний, але такий, що прагне до того, щоб жити в єдності з Богом.

Повертаючись до поставленого вище питання про гідність чи негідність причасників, варто зазначити: якщо розуміти під «гідністю» відповідність людини Дару, тобто Святим Дарам, які вона одержує в Причасті, то гідним у цьому випадку не буде ніхто й ніколи. Адже навіть найдосконаліший за людськими мірками праведник однаково буде грішником перед Богом. Людська праведність є певною мірою досконалості, проте якою б великою вона не була - вона однаково безмежно далека від абсолютної праведності Бога. У такому сенсі бути «гідним» причасником неможливо.

Але є інший варіант - повернутися до біблійного розуміння святості, яке, до речі, є і розумінням церковним. Перші християни називали одне одного святими не тому, що були безгрішними, а тому, що відчували себе частиною нового народу Божого. Таке розуміння святості зберігається в нашому богослужінні. «Всіх святих пом'янувши...» - так починається єктенія після анафори (заключна частина анафори після освячення Дарів - це молитву-клопотання за всіх християн та їхні потреби), і це означає: пом'янувши всіх християн. «Святе - святим», - виголошує священик перед причащанням, тобто «Святі Дари - святому народу». У цьому випадку хор відповідає: «Єдиний Святий, єдиний Господь Ісус Христос». Тільки Бог Святий у Собі, а ми можемо бути причетні до Його святості, коли становимо «Божу долю» у цьому світі.

Причастя можливе лише за такого розуміння святості.