УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Редакційна колонка  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 51 відвідувачів

Теги
Церква і влада Голодомор церква і суспільство педагогіка забобони секти конфлікти церква та політика постать у Церкві іконопис Церква і політика Президент Віктор Ющенко Ющенко вибори Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні шляхи єднання церковна журналістика монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра Доброчинність автокефалія Вселенський Патріархат молодь милосердя Патріарх Алексій II Католицька Церква Священний Синод УПЦ краєзнавство Мазепа УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну українська християнська культура 1020-річчя Хрещення Русі Археологія та реставрація комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






День рівноапостольного князя

Васнецов В. М. Крещение Руси.<br>Ескіз розпису для Володимирського собору<br>в Києві. 1890

Васнецов В. М. Крещение Руси.
Ескіз розпису для Володимирського собору
в Києві. 1890

28 липня - день пам'яті святого князя Володимира - свято, яке люблять усі кияни. І не тільки тому, що він сприяв утвердженню християнства на наших землях. Пам'ять рівноапостольного князя пов'язує нас з часами Київської Русі, розквіту її державності й культури. Багато що і в топонімії Києва пов'язує нас з пам'яттю про святого Володимира. «Візитні картки» столиці - Володимирська гірка з пам'ятником князю, однойменна вулиця, руїни княжої Десятинної церкви і, нарешті, Володимирський собор (який нині, на жаль, не належить канонічній Церкві), - все це місця, де полюбляють бувати у вільний час кияни і прагнуть відвідати насамперед гості міста.

Князя Володимира називають хрестителем Русі, а Церква навіть причислила його до лику рівноапостольних. Хоча саме з його діяльністю пов'язане масове прийняття християнства нашими предками, проте слід зазначити, що християни з'явилися на київських теренах задовго до сходження Володимира на престол. Відомо, що князь Аскольд був хрещений з ім'ям Миколай (про що нагадує тепер Микільська церква на Аскольдовій могилі), а на Подолі висились християнські храми. Масове навернення русичів у християнську віру стало можливим завдяки заклику (і прикладу) рівноапостольного князя.

Володимирська гірка в Києві.<br>Пам’ятник князю Володимиру.<br><i>Фото Р. Рогачевського</i>

Володимирська гірка в Києві.
Пам’ятник князю Володимиру.
Фото Р. Рогачевського

Володимир - за свідченнями сучасників, грубий язичник - абсолютно змінився після хрещення. Віра в Христа перевернула його життя, а разом з тим змінила і життя його підданих.

Історія зберегла переказ про те, як посли, відправлені князем у різні країни, обирали віру. Опинившись у святій Софії константинопольській, вони не могли приховати свого захоплення «грецькою вірою». «Не знаємо, де ми були, на небі чи на землі», - розповідали вони про богослужіння в дивовижному храмі, шедеврі архітектури східних ромеїв, який і сьогодні не перестає вражати паломників і туристів своєю гармонійністю та величчю. Віра невіддільна від досвіду молитви, а літургійна молитва Церкви поєднана з невидимою, але відчутною віруючими присутністю Царства Божого. Благодать і радість цього Царства, що порівнюються в Біблії з віянням тихого вітру, виявилися здатними сприйняти і княжі посли.

Рішення князя хрестити Русь стало початком довгої історії воцерковлення нашого народу, що й донині не скінчилася. Просвіта народу істинною вірою, початок якої був встановлений понад тисячу років тому князем Володимиром, повинна мати продовжувачів у всі подальші часи. І наші часи вимагають цього ще гостріше, ніж минулі віки.

«Русь була хрещена, але не була просвічена», - сказав один відомий письменник. Озирнувшись навколо, ми можемо впевнено сказати, що сьогодні просвіта у великому дефіциті. Кожне церковне свято, обряд або звичай у народній вірі поєднується з масою колоцерковних або просто антицерковних забобонів, яким іноді потурають і самі священики. На загальноцерковному рівні можуть прийматися документи, що свідчать про необхідність внутрішньої місії, неприпустимість хрещення дорослих без попереднього ознайомлення з основами віри, про методи наближення нашого богослужіння до розуміння віруючих, але на рівні «кінцевого користувача», тобто кожного, хто приходить до храму або цікавиться вірою, все залишається, на жаль, як і раніше. І в наш час (як, напевно, завжди) актуальні слова Ісуса Христа: «Жнив багато, а робітників мало: моліть Господаря жнив, щоб послав робітників на жнива Свої» (Мф. 9:37-38). Ініціатива в цій роботі має народжуватися серед нас - духовенства та освічених мирян. А пам'ять рівноапостольного Володимира нехай буде нам у цій справі натхненням і закликом.