УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Редакційна колонка  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 40 відвідувачів

Теги
Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони Церква і політика Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві комуністи та Церква 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ церковна журналістика Священний Синод УПЦ конфлікти українська християнська культура педагогіка Мазепа розкол в Україні Доброчинність Католицька Церква автокефалія Ющенко церква і суспільство Києво-Печерська Лавра Церква і медицина милосердя Голодомор діаспора УПЦ КП вибори іконопис шляхи єднання монастирі та храми України Археологія та реставрація Патріарх Алексій II секти Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко церква та політика молодь краєзнавство Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






День рівноапостольного князя

Васнецов В. М. Крещение Руси.<br>Ескіз розпису для Володимирського собору<br>в Києві. 1890

Васнецов В. М. Крещение Руси.
Ескіз розпису для Володимирського собору
в Києві. 1890

28 липня - день пам'яті святого князя Володимира - свято, яке люблять усі кияни. І не тільки тому, що він сприяв утвердженню християнства на наших землях. Пам'ять рівноапостольного князя пов'язує нас з часами Київської Русі, розквіту її державності й культури. Багато що і в топонімії Києва пов'язує нас з пам'яттю про святого Володимира. «Візитні картки» столиці - Володимирська гірка з пам'ятником князю, однойменна вулиця, руїни княжої Десятинної церкви і, нарешті, Володимирський собор (який нині, на жаль, не належить канонічній Церкві), - все це місця, де полюбляють бувати у вільний час кияни і прагнуть відвідати насамперед гості міста.

Князя Володимира називають хрестителем Русі, а Церква навіть причислила його до лику рівноапостольних. Хоча саме з його діяльністю пов'язане масове прийняття християнства нашими предками, проте слід зазначити, що християни з'явилися на київських теренах задовго до сходження Володимира на престол. Відомо, що князь Аскольд був хрещений з ім'ям Миколай (про що нагадує тепер Микільська церква на Аскольдовій могилі), а на Подолі висились християнські храми. Масове навернення русичів у християнську віру стало можливим завдяки заклику (і прикладу) рівноапостольного князя.

Володимирська гірка в Києві.<br>Пам’ятник князю Володимиру.<br><i>Фото Р. Рогачевського</i>

Володимирська гірка в Києві.
Пам’ятник князю Володимиру.
Фото Р. Рогачевського

Володимир - за свідченнями сучасників, грубий язичник - абсолютно змінився після хрещення. Віра в Христа перевернула його життя, а разом з тим змінила і життя його підданих.

Історія зберегла переказ про те, як посли, відправлені князем у різні країни, обирали віру. Опинившись у святій Софії константинопольській, вони не могли приховати свого захоплення «грецькою вірою». «Не знаємо, де ми були, на небі чи на землі», - розповідали вони про богослужіння в дивовижному храмі, шедеврі архітектури східних ромеїв, який і сьогодні не перестає вражати паломників і туристів своєю гармонійністю та величчю. Віра невіддільна від досвіду молитви, а літургійна молитва Церкви поєднана з невидимою, але відчутною віруючими присутністю Царства Божого. Благодать і радість цього Царства, що порівнюються в Біблії з віянням тихого вітру, виявилися здатними сприйняти і княжі посли.

Рішення князя хрестити Русь стало початком довгої історії воцерковлення нашого народу, що й донині не скінчилася. Просвіта народу істинною вірою, початок якої був встановлений понад тисячу років тому князем Володимиром, повинна мати продовжувачів у всі подальші часи. І наші часи вимагають цього ще гостріше, ніж минулі віки.

«Русь була хрещена, але не була просвічена», - сказав один відомий письменник. Озирнувшись навколо, ми можемо впевнено сказати, що сьогодні просвіта у великому дефіциті. Кожне церковне свято, обряд або звичай у народній вірі поєднується з масою колоцерковних або просто антицерковних забобонів, яким іноді потурають і самі священики. На загальноцерковному рівні можуть прийматися документи, що свідчать про необхідність внутрішньої місії, неприпустимість хрещення дорослих без попереднього ознайомлення з основами віри, про методи наближення нашого богослужіння до розуміння віруючих, але на рівні «кінцевого користувача», тобто кожного, хто приходить до храму або цікавиться вірою, все залишається, на жаль, як і раніше. І в наш час (як, напевно, завжди) актуальні слова Ісуса Христа: «Жнив багато, а робітників мало: моліть Господаря жнив, щоб послав робітників на жнива Свої» (Мф. 9:37-38). Ініціатива в цій роботі має народжуватися серед нас - духовенства та освічених мирян. А пам'ять рівноапостольного Володимира нехай буде нам у цій справі натхненням і закликом.