УКР РУС  


 Головна > Публікації > Слово пастиря  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 89 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ Церква і влада Церква і медицина постать у Церкві Голодомор Вселенський Патріархат церковна журналістика українська християнська культура педагогіка комуністи та Церква Президент Віктор Ющенко краєзнавство милосердя Предстоятелі Помісних Церков церква та політика Мазепа церква і суспільство Католицька Церква Ющенко розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі вибори Києво-Печерська Лавра забобони молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП автокефалія Археологія та реставрація Патріарх Алексій II Доброчинність конфлікти секти шляхи єднання діаспора монастирі та храми України іконопис УГКЦ Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






Вселенська батьківська поминальна субота та сирний тиждень



Ігумен Аліпій (Світличний)

Вселенська батьківська поминальна субота, яка цього року випала на 25 лютого, є початковим богослужбовим днем для переживання Церквою цілої низки подій. У поминальну суботу згадують померлих православних християн. Ця давня традиція збереглася завдяки численним переданням Церкви, які розповідають про можливість врятування душ померлих милістю Божою від вічних мук. Для цього християни земної Церкви  мають у щирій любові вимолити у Господа ці милості.

За традицією, в суботу на Утрені звершується Парастас - заупокійна служба, під час якої священик читає Псалтир і поминає померлих, у пам'ять про яких люди зробили пожертву на церкву. Під час Божественної літургії - головної служби - парафіяни моляться за долю своїх покійних близьких, адже саме в Літургії Небо поєднується з земним світом, а людина отримує містичний зв'язок із вічним. Христос Своїми Євхаристичними Таїнствами Тіла і Крові поєднує тих, хто живе на землі, й тих, хто пішов за поріг смерті, але живий у Бога. Це священне побачення у Христі й у цьому містична сила Церкви. Після Літургії, як останнє нагадування про особливість церковного зібрання, зазвичай звершується ще й панахида - скорочена заупокійна служба за схемою Утрені.

Наступний день - неділя, в яку Церква переживає подію Страшного суду. Те, що для світу має тільки-но відбутися і сприймається через обіцянку Господа, для Церкви є спомином того, що у ній живе й відбувається. Бо Церква - це Богооткровенний організм, у якому Господь здобув перемогу над неправдою світу, відтак суд в історії Церкви вже стався. Для цього потрібно розуміти, що до Церкви йдуть люди грішні, але у Христовім освяченні вони - святі. Гріх особистості - це гріх проти Церкви, але не гріх Церкви. Отже, Церква - свята й непорочна, а люди через Неї отримують спасіння та освячення.

Оскільки Церкву становлять люди, які живуть на землі й люди, які пішли у вічність, то тимчасове не стає на заваді позачасовому й події в Церкві - події в історії вічності. А відтак Страшний суд у пам'яті Церкви вже стався. Саме тому напередодні цієї неділі поминаються померлі, аби мали вони співучасть у радості зустрічі з суддею Христом і простилися їм гріхи їхні. Оскільки день Страшного суду є останнім днем історії Всесвіту, то всі наступні дні мають бути днями вічної радості й чистоти. Тобто Божим судом покладається початок новому.

Після неділі згадки про Страшний суд християни вже до Великодня не їстимуть м'ясних страв. Наступний тиждень стає тижнем початку історії. Церква закликає людську душу стати свідком створення світу. Настає неначе вселенська тиша, в якій панує лише Божа Любов. І кожний день: понеділок, вівторок, середа, четвер та п'ятниця стає днем без людей - це дні великого творення, які готують пришестя у світ людини. На честь цього у середу й п'ятницю звершується не Літургія, а служба великопісним чином, бо споглядання творення світу робить людину співучасником Таїнства Любові. Кожен має бути гідним цього, а на тлі чистоти ми вбачаємо свою гріховність. Отже, покаянна служба прикликає людину до каяття.

Дні цього тижня іменуються сирною седмицею, бо накладається на людей малий піст під час якого дозволяється їсти молочну їжу. Це невелике утримання в їжі дає людині нагоду згадати своє благородне, а не хижацьке походження.

На шостий день, у суботу, шанується пам'ять святих преподобних отців, які несли подвиг посту. Преподобний - тобто той, хто став подібним Богу, освятив своє життя і подолав гріховну пристрасть. Цей день має надихнути всіх на найближчий Великий Піст. Преподобних в історії Церкви  було дуже багато, а тому й посту не треба боятися, оскільки утримання в їжі позбавляє багатьох пристрастей, поганих звичок, навчає задовольнятися і малим. Вшанування пам'яті святих отців дає змогу задуматися над призначенням людини у світі за день до згадки про її створення і гріхопадіння.

Неділя - сьомий день творення світу, не лише нагадує нам про те, що Бог створив найулюбленішу істоту, надихнув її творчим життям, а й насамперед вказує на трагедію непослуху Божій волі, схиляння до гріха тоді, коли своєю свободою, даною від Господа, людина нерозумно розпоряджаєшся. Ця неділя - згадка про вигнання Адама з раю. Покладено початок драмі, людина поза ласкою Бога страждає і шукає повернення, але не знаходить сил, аби стати гідною райської святості й потерпає від власних вчинків. Щоб побачити шлях спасіння, слід повернутися на початок помилки, виправити та надалі не повторювати її у своєму житті. Церква пропонує зробити це кожному в неділю вигнання Адама та в період Великого Посту, аби сином вічності увійти у світло Христового Воскресіння.

Виправлення пропонується розпочати із взаємних прощень вини. Насамперед необхідно примиритися з тими, кого ми поранили словом або вчинком, і віднайти у своєму серці вибачення провинам інших проти нас. Лише по-райському чисте серце може покласти початок новому шляху. Для цього Церквою встановлено чин прощення під час Вечірньої служби у храмах. Ця служба - великопісна, але в ній бринить велика радісна надія. Тому під час чину зазвичай співають великодні пісні для тих, хто не дожив до свята, бо в смерті праведників нема суму, як нема його в житті вічному.