УКР РУС  


 Головна > Публікації > Слово пастиря  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 76 відвідувачів

Теги
педагогіка Ющенко Католицька Церква конфлікти розкол в Україні автокефалія постать у Церкві милосердя Вселенський Патріархат Голодомор Києво-Печерська Лавра іконопис діаспора комуністи та Церква Церква і медицина церква і суспільство Археологія та реставрація забобони Патріарх Алексій II шляхи єднання Церква і влада Приїзд Патріарха Кирила в Україну Президент Віктор Ющенко УГКЦ 1020-річчя Хрещення Русі Церква і політика Мазепа Священний Синод УПЦ вибори церковна журналістика молодь українська християнська культура Доброчинність монастирі та храми України Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП церква та політика секти краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков






Рейтинг@Mail.ru






РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ Його Всесвятості Архієпископа Константинополя – Нового Риму та Вселенського Патріарха Варфоломія

  24 December 2008



ВАРФОЛОМІЙ
Милістю Божою
Архієпископ Константинополя, Нового Риму і Вселенський Патріарх

Повноті Церкви

Благодать, мир та милість Спасителя нашого Ісуса Христа, народженого у Віфлеємі.

Улюблені у Господі брати та діти,

Світає величний та святий день Різдва Христового, столиця та матір всіх свят, що запрошує нас до духовного зростання та зустрічі зі Старим днями, котрий став для нас дитиною.

Як зазначає св. Іоан Дамаскін: «Милістю Бога Отця, Єдинородний Син та Божествене Слово, що в Отцевому лоні, Єдиносущний з Отцем та Святим Духом, передвічний та довершений Бог, безначальний, сходить до нас, як до Своїх рабів, ставши досконалою людиною, та звершується найновіше із усього нового під сонцем». («Точний виклад православної віри») Це Воплощення Сина Божого не є лише символичним, як інші втілення численних богів мифології, це реальність, насправді нова реальність, єдина нова річ під сонцем, що здійснилась в особливий історичний момент, у часи правління імператора Октавіана Августа, приблизно через 746 років після заснування Риму, серед особливих людей, із дому та з роду Давидового (Лука 2:4), в особливому місці, а саме у Віфлеємі, з дуже особливою метою: «Він став людиною, щоб мі стали богами», згідно зі стислим висловом Афанасія Великого». (Про Божествене воплощення, 54)
Подія воплощення Божого Слова надає нам можливість досягти граничних меж нашої природи, які не можна ідентифікувати ні з «добрим та прекрасним» давніх греків, та «справедливістю» філософів, ні зі спокоєм буддійської нірвани та трансцедентною «долею», чи так званою кармою, що нібито здійснюється через постійні зміни форм життя, чи, знов-таки, з якоюсь «гармонією» немовбито суперечливих елементів певної уявної «життєвої сили», чи чогось на цей кшталт. Скоріше, це онтологічние подолання руйнування та смерті через Христа, наше включення до Його божественного життя та слави, наша єдність через Нього по благодаті з Отцем та Святим Духом. Це наші граничні межі: особиста єдність з Триіпостасним Богом. Та народження Христа не обіцяє ніякого невизначеного блаженства або абстракної вічності, вона дає нам «в руки» можливість особистої участі у Божому святому житті та святій любові. Воно надає нам можливість не лише «отримати всиновлення» (Гал. 4:5), але також можливість стати «причасниками Божеского єства» (2 Петр 1:4).

Звісно, серед глобального сум'яття та кризи нашого часу ці істини мають дивний відгук. Сподівання більшості людей, яке вони покаладають на «мирських божеств», щоденно спотворюється найжахливішим чином. Людьска особистість принижується та плюндрується номерами, машинами, комп'ютерами, біржами та різними знаменами порожнього ідеологічного опортунізму. Природа зазанає знущань, навколишнє середовище стогне, молодь у відчаї та протестує проти несправедливості сьогодення та невизначенності майбутнього. «Темрява, хмари, вітер та шум» (Повторення Закону 4:11) переважають у нашому світі, створюючи уяву, що навіть промінь надії, что зійшов над Віфлеємом під загрозою зникнення та ангельский гімн вселенскої радості «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лука 2:14) - під загрозою поразки. Проте, Церква закликає кожного до тверезої уваги, переоцінки приоритетів у житті та пошуку Божого сліду та цінності поваги образу Божого в кожній людині. Насправді, Церква не перестане проголошувати - з усієї сили, надбанної за два тисячоліття досвіду, що дитина, яка лежить у яслях у Віфлеємі, є «надією усіх кінців землі», Словом та метою життя, спокутою, посланою Богом своїм людям, а саме - цілому світові.

Ми також ділимось цією Благою Звісткою з великою любов'ю з Мученицького Престолу Великої Церкви Константинополя, проголошуючи її всім людям, які жадають Христа, призиваючи на всіх вас милість, мир та благодать Божу, разом зі спасительним даром Єдинородного Сина Божого, що зійшов з небес - для нас та нашого спасіння, та воплотився від духа Святого та Марії Діви, ставши людиною. Йому належить слава, сила, честь та поклоніння, із Отцем та Святим Духом, на віки вічні.

Фанар, Різдво 2008 року

Палкий молитвеник до Бога за всіх,

+B