УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 122 відвідувачів

Теги
автокефалія українська християнська культура комуністи та Церква розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко Ющенко конфлікти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада Мазепа церковна журналістика УГКЦ УПЦ КП монастирі та храми України Патріарх Алексій II Голодомор педагогіка Церква і медицина милосердя шляхи єднання Католицька Церква Києво-Печерська Лавра Церква і політика вибори Вселенський Патріархат діаспора церква і суспільство Доброчинність краєзнавство постать у Церкві Археологія та реставрація забобони молодь іконопис Предстоятелі Помісних Церков секти Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) церква та політика






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Жителі міста пом’янули жертв Куренівської трагедії

В понеділок, 13 березня, біля Подільського трамвайного депо поминали жертв Куренівської трагедії - священики Іллінської церкви служили тут панахиду. Рівно 45 років тому саме на цю ділянку вулиці Фрунзе припав основний удар грязьової маси з Бабиного Яру.
Тоді тут загинули не тільки 50 співробітників, але й десятки перехожих, які намагалися врятуватися, піднявшись на огорожу, й були знесені разом з нею. На Куренівці потонуло або було роздавлено уламками будинків не менше 1500 чоловік.

Жоден представник мерії не прийшов на вчорашню панахиду, не було й послань зі співчуттями. Тоді, в 1961 році, духовенство Іллінської церкви матеріально й духовно підтримало потерпілих від цієї страшної трагедії. Відтоді в храмі щорічно служаться панахиди по загиблих від цього нещастя. Очевидно, тільки Православна Церква пам'ятає людське горе, оскільки міська влада й донині навіть не згадує про трагедію, до якої була безпосередньо причетна.

«Скільки ж літ минуло відтоді? - перемовлялися між собою очевидці трагедії, які зібралися біля прохідної. - А пам'ятається все так, начебто днями трапилося... Добре, що потік не розлився далі стадіону «Спартак». А уявіть, що було б, якби нещастя сталося вночі, - адже всіх у ліжках накрило б...»

На ці панахиди приходять не лише ті, хто в 1961 році втратив рідних і друзів. Олена Чуприна 45 років тому була ученицею школи №16. Вранці 13 березня її клас не міг зрозуміти, чому так запізнюється педагог. Коли захекана вчителька нарешті добралася й розповіла, що діється на Куренівці, всі побігли дивитися на те, що залишилося від району.

«Люди сиділи на дахах разом з курми й собаками, чекали порятунку, - згадує Чуприна. - Я чомусь відразу подумала, що так виглядає війна. Ми жили неподалік, тому наш родич-міліціонер, який стояв у загороджувальному загоні, що оточив територію, раз по раз бігав до нас за гарячим чаєм. А мама на момент катастрофи була в поліклініці. Їй та іншим хворим довелося вибиратися через вікна, коли стала прибувати вода...»

Катастрофа залишила сліди не тільки в пам'яті жителів Куренівки, але й у вигляді їхнього району. Придивіться до вулиці Фрунзе біля стадіону «Спартак»: вона немов згорблена. Встаньте біля будинку №107: його перший поверх стоїть у ямі, а вікна виходять на земляну стінку. Все це - затверділа пульпа, яку вирішили не вивозити. Не виключено, що десь у ній і досі лежать тіла зниклих безвісти...

Валерій Алефанов, газета «По-київськи»