УКР РУС  


 Головна > Публікації > Точка зору  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 65 відвідувачів

Теги
краєзнавство Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко вибори постать у Церкві комуністи та Церква УПЦ КП Церква і влада Церква і медицина монастирі та храми України педагогіка Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство автокефалія іконопис молодь церковна журналістика Священний Синод УПЦ Археологія та реставрація Мазепа милосердя шляхи єднання Доброчинність Католицька Церква Президент Віктор Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні Патріарх Алексій II українська християнська культура конфлікти діаспора Голодомор Києво-Печерська Лавра УГКЦ забобони 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика Церква і політика Вселенський Патріархат секти






Рейтинг@Mail.ru






ТОЧКА ЗОРУ: ЗАХИСТИМО ПРАВОСЛАВ’Я!

  20 травня 2008


Галина Бойко

Ще як були ми козаками,

А унії не чуть було,

Отам-то весело жилось!

(Т.Шевченко „Кобзар")

 

У неділю, 18 травня, православні Білої Церкви, як і завжди, молилися у храмах міста.

І душею відгукуючись на заклики  священика, що виголошував сугубу єктинію,  щиро підносили молитви за країну нашу,  керівників її, за тихе і благочестиве життя.

Все б наче й справді для людей, тільки храм їм будують греко-католицький

Та деяким керівникам держави нашої і нашого міста, напевне, набрид спокій, сумують вони без революцій, тому то за спиною людей дозвіл на будівництво сталепрокатного заводу підпишуть, то - на будівництво уніатської церкви. А коли обурені білоцерківці заявляють про свою незгоду з неправомірними рішеннями, народні обранці починають пояснювати, що все те вони роблять для нашого з вами щастя. Цього разу ощасливити вирішили жителів масиву Піщаний, в оточенні багатоповерхівок (в яких проживають в переважній більшості переселенці з Чорнобильської зони) вирішили збудувати храм.

Хрест на місті майбутнього будівництва поставили і вже зібралися його освятити. Все б наче й справді для людей. Тільки люди в тих будинках живуть православні, а храм їм будують - греко-католицький. От і не зраділи люди такому подарункові, натомість вийшли самі і одновірців покликали, аби показати обранцям народу та духовенству греко-католицької церкви, що жителі нашого міста в переважній своїй більшості православні, і щоб краще вони те засвоїли, думки свої великими буквами на плакатах виклали: «Ми православні!»... Благодійники наші і місіонери прибули на власних авто (з номерами західних областей), маршрутками і великим автобусом з промовистим написом: «На замовлення».

Руська, а не російська

Побачивши на масиві віруючих, представників Української Православної Церкви, що співали молитви церковно-слов'янською мовою, прибулі вдалися до звичної брехні  і спекуляцій. Розраховуючи на низький рівень історичної та духовної освіти пересічного українця, почали обзивати православних «москалями», доводити, що віра наша сприяє поневоленню нашого народу Росією, а віряни  нашої Церкви є «несвідомими холуями Москви». Були серед «свідомих» українців, які при численних свідках заявляли і таке:

«Мало вас били, що не добили». І, напевне б, знайшлися такі, хто б і кинувся пояснювати переваги своєї віри кулаками, та побачивши що «несвідомих» (тобто православних) тут більше, змушені були заспокоїтись. Ще й розрахунок на необізнаність присутніх в історичній правді теж виявився хибним.  Кожного року, в травні, вшановуючи пам'ять благовірного князя Ярослава Мудрого, засновника нашого міста, його  православні жителі вшановують і свою древню і славну історію. Тому тепер кожен чітко розуміє різницю між поняттями Київська Русь і Росія, слов'янська мова і російська. Київська Русь - це Україна в минулому. Сучасні розкольники та уніати лукаво і з вигодою називають Руську Православну церкву російською, хоча добре знають, що її правоприємниця має державну назву Української Православної Церкви. В такий спосіб вони вдають з себе українських патріотів, а православних українців називають агентами Росії. Теперішні уніати від душі співають гімн: «і покажем, що ми, браття, козацького роду...», та хіба ж козаки були уніатами?! Згадаймо історію, згадаймо слова Богдана Хмельницького: «Предки наші віру святу боронили, горла свої накладаючи... Війська Запорізькі ставали до бою, а не уніатські - про такі не чути було!»

Ми - нащадки Ярослава, і цим пишаємося!

Православні віруючі нашого міста - нащадки Ярослава, і цим пишаються. Пишається цим і переважна кількість українців, що визнала Ярослава Мудрого найвидатнішим українським діячем. Мудрий князь Ярослав  зберігав чистоту християнської віри, будував церкви і на основі єдиної віри творив сильну і монолітну державу, яку поважали інші народи. Наші сучасні державні мужі, захопившись своїми політичними амбіціями, вже розхитали економічний фундамент  країни, тепер вони взялися підривати наші духовні основи. Їм мало того, що завдяки їх діяльності останнім часом розпочалося політичне протистояння між Заходом і Сходом України, тепер до нього може додатися протистояння на релігійній основі. Нагадаймо з цього приводу відомий вислів: „ Якщо хочеш завоювати народ, знищ його святині».

Улесливими голосами промовляють до нас представники різних церков і сект, що, як гриби після дощу, з'являються на нашій православній землі, Бог, мовляв, один. Справді Бог один. І віра одна. І мати Церква у нас одна, а матір не міняють. Відомо, що християнство з Єрусалиму прийшло в Рим, а не навпаки. Отже, Східна Церква є матір'ю, а Західна - її дочкою.

Ніякі політичні обставини не змусять православних українців відмовитися від своєї віри, відмовитися від братерського духовного і молитовного зв'язку з  православними інших держав, а особливо сусідніх .

Ми з розумінням ставимося до тих історичних обставин, що призвели до створення і утвердження уніатської церкви в деяких західних областях України, котрі  в минулому входили до складу католицьких держав ( Австро-Угорщини, Речі Посполитої).

Ми розуміємо свободу їх вибору і не втручаємося в духовне життя Заходу України, але просимо шанувати і нашу духовну свободу, і  перефразовуючи відомий вислів, переконливо просимо: «Не ходіть в православне місто з уніатським уставом!» Заради миру і спокою в нашій спільній державі зупиніться!

 

Історична довідка

1596р. - на Брестському соборі проголошена унія. П'ять єпископів визнали владу папи, двоє - залишилось на боці православних. Король-католик Сигізмунд ІІІ затвердив всі рішення уніатського Собору і відхилив всі пропозиції православних.

Церковна унія 1596 року набрала рис державного характеру. Боротьба з нею розцінювалась як виступ проти влади. Рим робив все щоб насильством відірвати Київську митрополію від Вселенського Православ'я.