УКР РУС  


 Головна > Публікації > Точка зору  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 70 відвідувачів

Теги
краєзнавство Києво-Печерська Лавра Церква і медицина Церква і політика Археологія та реставрація Предстоятелі Помісних Церков Президент Віктор Ющенко Католицька Церква монастирі та храми України церковна журналістика конфлікти Церква і влада Доброчинність шляхи єднання автокефалія розкол в Україні Вселенський Патріархат Ющенко молодь УПЦ КП іконопис УГКЦ Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа церква і суспільство діаспора українська християнська культура постать у Церкві церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори секти педагогіка комуністи та Церква Патріарх Алексій II Голодомор забобони милосердя






Рейтинг@Mail.ru






ТОЧКА ЗОРУ. Чи може Українська Православна Церква називатися канонічною? Відповідь на заяви Філарета Денисенка

  14 July 2008


Священик Миколай Данилевич

 

Лідер УПЦ КП Філарет Денисенко під час своєї прес-конференції 9 липня 2008 року заявив про те, що УПЦ не є канонічною Церквою, так як «Православна Церква знає тільки автокефальну й автономну Церкву». На його думку, «УПЦ МП як самостійна й незалежна в управлінні структура є неканонічним утворенням».

Ця заява є продовженням ідей, викладених в «Історико-канонічній декларації УПЦ КП», де також стверджується, що «УПЦ МП, як церковно-адміністративна структура, не може називатися Церквою, бо вона не має статусу ні автокефальної, ні автономної». В своїй доповіді на «Помісному Соборі УПЦ КП» 11 липня 2000 року лідер цієї конфесії знову ж заявив про те, що інститут «самостійних і незалежних Церков» Московського Патріархату, це неканонічне утворення». Фактично, глава УПЦ КП відмовляє Українській Православній Церкві в праві називатися Церквою та заперечує її канонічний статус.

Питання того, яку общину чи об'єднання общин віруючих можна назвати Церквою, має два аспекти - богословський і канонічний. Згідно з православною екклезіологією (вченням про Церкву) та базуючись на принципі святителя Кипріана Карфагенського - «де єпископ - там і Церква», Церквою можна назвати навіть єпархію - об'єднання парафій на чолі з єпископом. Оскільки в древності існував інститут хорєпископів - так званих сільських єпископів, які очолювали конкретну общину, то її також можна було б назвати Церквою. Тим більше Церквою можна назвати сукупність єпархій на певній територій або в межах однієї держави. Таку Церкву можна також назвати помісною, оскільки вона займає певну територію, адже в основі канонічного устрою Православної Церкви лежить територіальний принцип. Саме тому, коли Предстоятель чи іншої Православної Церкви має намір відвідати з архіпастирським візитом одну з єпархій, він не повідомляє місцевого єпископа про свій приїзд в директивному порядку, а просить дозволу відвідати його місцеву (читай - помісну) Церкву. Таким чином, з богословської точки зору Українська Православна Церква - є Церквою.

Якщо розглядати вищевикладені заяви глави УПЦ КП під канонічним кутом зору, то слід сказати, що Православна Церква знає не лише автокефальну і автономну Церкву, як стверджує лідер УПЦ КП, але й так звану напівавтономну Церкву, яка відповідає статусу «самокерованої Церкви», прописаному в Статуті РПЦ (VIII розділ). Цей канонічний статус не є винаходом Московського Патріархату, щоб «обдурювати православну повноту і віруючих», як висловився глава УПЦ КП на недавній прес-конференції, а практика, яка існувала принаймні у грецькому православному світі задовго до 1990 року, коли в Руській Православній Церкві з'явився канонічний інститут «самокерованих Церков». Прикладом такої напіватономної Церкви є дев'ять єпархій грецького острова Кріт, зорганізованих в Крітську Православну Церкву. Не дивлячись на те, що о.Кріт в політичному відношенні входить до складу Грецької Республіки, в церковному відношенні Крітська Православна Церква перебуває в юрисдикційній залежності від Константинопольского Патріархату. В пункті 1 Статуту цієї Церкви сказано: «Крітська Православна Церква, яка складається з Священної Архієпископії та Священних Митрополій Криту, є напівавтономною та знаходиться в канонічній залежності від Вселенського Патріархату». Перш за все, хотів би звернути увагу читачів на те, що сукупність єпархій о.Кріту називаються «Церквою», а не сукупністю єпархій Константинопольского Патріархату на острові Кріт, як можна було б висловитись в стилі творців «Історико-канонічної декларації УПЦ КП». Також хотів би підкреслити, що Статут Крітської Православної Церкви був прийнятий в 1961 році, тобто задовго до того, як «Москва пішла на хитрість: створила так звану «самостійну і незалежну Церкву»», - як було заявлено лідером УПЦ КП.

Напівавтономний статус Крітської Церкви в юрисдикції Константинополя відповідає статусу «самокерованої Церкви» в юрисдикції Москви. Не дивлячись на те, що терміни не співпадають, суть однакова, варто порівняти Статут Крітської Церкви та VIII розділ Статуту Руської Православної Церкви, де описуються права «самокерованої Церкви».

Слід також сказати, що Українська Православна Церква є не просто «самокерованою» Церквою, як Латвійська, Молдавська чи Естонська і т.п., а «самокерованою з правами широкої автономії». В цьому статусі УПЦ має більше прав, ніж згадані «самокеровані» Церкви та напівавтономна Крітська Церква. Ці додаткові права УПЦ полягають в тому, що вона може самостійно обирати Предстоятеля з кандидатів, які попередньо не схвалюються Патріархом, може самостійно змінювати межі єпархій, та обирати єпископів без попереднього узгодження кандидатур з Патріархом (див. Визначення Ювілейного Архієрейського Собору 2000 року стосовно Української Православної Церкви). Цього всього не може самостійно робити «самокерована Церква», як і згадана Крітська Церква. Фактично, УПЦ є автономною на практиці, хоча ці права не затверджені формально, що пояснюється відсутністю одностайності серед Православних Церков в питанні способу надання автономії і автокефалії. Слід визнати, що в цьому питанні Філарет Денисенко правий.

Якщо бути відвертим та послідовним, то Православна Церква не знає саме такого статусу - «самокерованої з правами широкої автономії». Але ж цього статусу добився для УПЦ митрополит Київський і Галицький Філарет в 1990 році. Тому з однієї сторони, вибачте за грубість, але як кажуть в народі, «чия б корова мичала, а ваша б мовчала», с а з іншої сторони, навіть такий статус не є неканонічним, адже формально УПЦ - самокерована, просто їй надали додаткові права. Такий статус нагадує становище намісника Руського на Афоні Свято-Пантелеймонівського монастиря, який будучи архімандритом, має право під час богослужіння носити архієрейську мантію та жезл.

З огляду на вищесказане, ми маємо повне право назвати УПЦ Церквою як в богословському, так і в канонічному відношенні, і її статус є канонічним, хоч і достатньо рідкісним. Як правило, напівавтономний статус є перехідним до повноцінної автономії або автокефалії.

 

 Священик Миколай Данилевич
викладач Київської духовної академії і семінарії
співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ