УКР РУС  


 Головна > Публікації > Точка зору  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 413 відвідувачів

Теги
краєзнавство Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання УПЦ КП Мазепа церква і суспільство постать у Церкві педагогіка Церква і медицина Церква і влада Президент Віктор Ющенко діаспора розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква Ющенко конфлікти Патріарх Алексій II милосердя забобони Священний Синод УПЦ церква та політика Археологія та реставрація українська християнська культура молодь вибори комуністи та Церква Доброчинність УГКЦ іконопис церковна журналістика монастирі та храми України автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) секти Голодомор Києво-Печерська Лавра Церква і політика Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков






Рейтинг@Mail.ru






ТОЧКА ЗОРУ: «Не в силі Бог, а в правді»

  04 серпня 2008



Архімандрит Феодосій (Снігірьов), керівник Сектора духовно-просвітницьких проектів Української Православної Церкви, поділився своїми роздумами щодо урочистостей з нагоди святкування 1020-річчя Хрещення Русі.

 

- Отець Феодосій, закінчилися основні урочистості в Києві, приурочені до 1020-ліття Хрещення Русі. Які Ваші враження від минулих заходів?

- Враження найпозитивніші. Понад всякі очікування. Думаю, що рівень духовного підйому в церковному народі в ці дні для багатьох став несподіваним і радісним одкровенням. А позитивні наслідки, так би мовити, благі плоди ювілею, нам ще належить скуштувати.

 

- Але ж напередодні приїзду до України Святійших Патріархів Константинопольського Варфоломія і Московського і всієї Русі Алексія, в повітрі відчувалася «напруга», релігійними аналітиками передрікалися найнесподіваніші сценарії розвитку подій?

- Одні передрікали, інші готували те, що передрікається, але Господь розпорядився по-іншому. Ми ще раз стали свідками вічної тези: «Не в силі Бог, а в правді». Не дивлячись на зусилля певних сил перетворити церковне свято на засіб досягнення власних сумнівних цілей, все вийшло з точністю до «навпаки». Всупереч очікуванням недоброзичливців, приїзд до України Святійшого Патріарха Алексія II після такої тривалої перерви став не лише кульмінацією ювілейних торжеств, але й каталізатором духовної радості церковного народу. Це дуже багато хто відчув. Знаєте, у зв'язку з цим приходять на думку слова з пасхального огласительного слова святителя Іоана Златоуста про сходження Христа в пекло, де пекло «узяло те, що бачило (Ісуса - померлу людину), а піддалося тому, чого не чекало», оскільки було зруйноване силою Христа-Бога. Можна провести аналогію з нашою ситуацією, коли намір політиків від релігії використати візит до Києва двох Патріархів в своїх цілях, у тому числі для ослаби позицій канонічної Церкви України, не лише закінчився повним фіаско, але і показав силу Божої благодаті, що здійснюється в немочі і тиші. Чим активніше були провокаційні дії, тим міцніше була єдність і світліше радість віруючого українського народу.

 

- А провокаційні дії були?

- Були. Якісь з них були очевидними для всіх. Наприклад, очевидним було інформаційне ігнорування вітчизняними ЗМІ (і таких, на жаль, виявилося чимало) реальних церковних урочистостей за участю Патріарха Московського і всієї Русі Алексія, їх масовості і безпрецедентності для України. Багато людей, що дізнавалися про київські ювілейні заходи з телевізора, отримали помилкове уявлення про минаючі торжества і про реалії життя Церкви в нашій країні. Напередодні візиту Святійшого Патріарха Алексія рекламним агентствам столиці заборонили розміщувати плакати з його портретами, в останню мить виникли проблеми з проведенням концерту на честь ювілею Хрещення Русі на Майдані, який довелося перенести. Окрім цього, церковний народ в передсвяткові дні був украй збентежений інформацією, що нібито Патріарх Варфоломій збирається порушити канони Православної Церкви і легалізувати «київський патріархат». Окрім інформаційної блокади і провокацій, візит Святійшого Патріарха Алексія супроводжувався безліччю штучно створюваних організаційних перешкод, з якими зіткнувся церковний Оргкомітет. Доходило до крайнощів, про які неприємно навіть говорити. Проте, по слову Апостола, де примножується гріх, там рясніє благодать. Результат візиту виявився несподіваним для всіх: рясна духовна радість, мир, єднання, торжество Православ'я.

 

- Чи правда те, що за бюджетні гроші, автобусами на заходи за участю Патріарха Варфоломія звозилися активісти «Київського патріархату» із західних регіонів?

- Цього не заперечують і самі керівники УПЦ КП. За твердженням прес-секретаря «Київського патріархату» Євстратія Зорі, на спільному виступі Патріарха Варфоломія і Президента В. Ющенка на Софіївському майдані, більше трьох чвертей присутніх були саме «їх люди». Як відступ скажу, що, наприклад, парафіяни нашого храму на Софіївський майдан потрапити так і не змогли. У них, на відміну від масовки, що приїхала автобусами, не було спеціальних «запрошень». Взагалі ж, держава влаштувала безпрецедентний прийом Константинопольському Першоєрарху. Патріарха Варфоломія зустрічали на найвищому державно-політичному рівні. Йому, на відміну від Патріарха Алексія, державою були надані не лише всі можливі почесті, але й створені всі умови для спілкування з жителями України, у тому числі з екранів телевізорів. Проте, при всій повазі до Святішого Патріарха Варфоломія, заради справедливості слід зазначити, що на заходах з його участю простих віруючих було зовсім мало. Будь-який мешканець столиці, за бажання, міг побачити Константинопольського Патріарха особисто, і навіть підійти до нього і сфотографуватися (наприклад, у Лаврі).

 

- А зустріч віруючими людьми Московського Патріарха чимось відрізнялася?

- Звичайно. Коли до Києва прибув Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій, все було зовсім по-іншому. Тисячі і тисячі людей, яких ніхто нікуди спеціально не «звозив», радісних і тріумфуючих, буквально охопили свого Патріарха в кільце і «не випускали» протягом всього візиту. Люди плакали від радості, зустрічали Патріарха оплесками. Небагато щасливців, навіть з духовенства, змогли взяти у Святішого благословення із-за багатолюдності. Не дивлячись навіть на те, що під час богослужінь тисячі віруючих відтіснялися загонами правоохоронців, відрізувалися від місця служіння Патріарха Алексія (наприклад, на Володимирській гірці, навіть за наявності посвідчення члена Оргкомітету з мокрою печаткою, прорватися через охорону до місця богослужіння було неможливо), це не зіпсувало всенародного православного торжества.

 

- Чому тоді Патріарх Алексій не поїхав до Донецька, як було заплановано?

- Програма в Києві була дуже об'ємною і насиченою, і Святійший Патріарх прислухався до рекомендації своїх лікарів перенести візит в Донецьку єпархію на осінь. А нинішні урочистості в Донецьку очолив Блаженніший Митрополит Володимир.

 

- Це означає, що Патріарх Алексій цього року планує відвідати Україну двічі?

- Так.

 

- Чи можна з цього зробити висновок, що візити Святійшого до України стануть регулярними?

- Дуже хотілося б сподіватися. Головне - нарешті зруйнований помилковий стереотип, що Патріарха тут «не чекають». Цей обман, сформований ще на хвилі націоналістичних провокацій на початку 90-х років, врешті-решт, вийшов на чисту воду. Це стало очевидним і для самого Святійшого Патріарха, і для духовенства, і для українських політиків. Церковний народ України знає, любить і завжди чекає свого Патріарха. Ми з Вами говорили про благі плоди ювілею, які нам ще належить скуштувати. Розвінчання такого роду міфів - один із цих плодів. І якщо Святійший Патріарх тепер частіше відвідуватиме Україну, буватиме в єпархіях - безліч церковних та біляцерковних проблем вирішити можна буде набагато легше і ефективніше.

 

- У тому числі і проблему розколу?

- Ця проблема, напевно, давно б вже була вирішена, коли б не одна серйозна перешкода - баласт, який тягне на дно діряву шлюпку з людьми, що знаходяться в розколі, і не дає їм допливти і вибратися на рятівний Церковний корабель. Цей баласт - відданий анафемі лідер розколу М. Денисенко (Філарет). Коли цей вантаж буде відкинутий, процеси влікування розколу підуть значно швидше і плодотворніше. Роль Патріарха всієї Русі в цих процесах, природно, буде основоположною. Можливо, до участі й підтримки в рішенні цих питань будуть запрошені і представники інших Помісних Православних Церков, напевно, ширше використовуватиметься принцип церковної ікономії. Головне, щоб політики, що спираються на розкол в церкві і суспільстві, знову не спробували розіграти православну карту України в своїх інтересах. Наш народ інколи буває легко обдурити в питаннях політики, і навіть віри. Але наступає на граблі він все-таки рідко. Тому я думаю, що вдруге нав'язати частині віруючих українців організацію-фальшивку замість Церкви у цих ділків не вийде.

 

Бесіду вела Тетяна Приходько,

тижневик «Православний Печерськ», № 137