УКР РУС  


 Головна > Публікації > Точка зору  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 74 відвідувачів

Теги
Церква і медицина краєзнавство УГКЦ автокефалія Священний Синод УПЦ Доброчинність забобони Патріарх Алексій II милосердя Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну 1020-річчя Хрещення Русі Вселенський Патріархат Археологія та реставрація церковна журналістика монастирі та храми України Ющенко розкол в Україні постать у Церкві молодь комуністи та Церква шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков конфлікти церква і суспільство церква та політика Президент Віктор Ющенко Голодомор діаспора Києво-Печерська Лавра УПЦ КП Католицька Церква Мазепа українська християнська культура педагогіка Церква і влада Митрополит Володимир (Сабодан) вибори секти іконопис






Рейтинг@Mail.ru






ТОЧКА ЗОРУ: «Не в силі Бог, а в правді»

  04 серпня 2008



Архімандрит Феодосій (Снігірьов), керівник Сектора духовно-просвітницьких проектів Української Православної Церкви, поділився своїми роздумами щодо урочистостей з нагоди святкування 1020-річчя Хрещення Русі.

 

- Отець Феодосій, закінчилися основні урочистості в Києві, приурочені до 1020-ліття Хрещення Русі. Які Ваші враження від минулих заходів?

- Враження найпозитивніші. Понад всякі очікування. Думаю, що рівень духовного підйому в церковному народі в ці дні для багатьох став несподіваним і радісним одкровенням. А позитивні наслідки, так би мовити, благі плоди ювілею, нам ще належить скуштувати.

 

- Але ж напередодні приїзду до України Святійших Патріархів Константинопольського Варфоломія і Московського і всієї Русі Алексія, в повітрі відчувалася «напруга», релігійними аналітиками передрікалися найнесподіваніші сценарії розвитку подій?

- Одні передрікали, інші готували те, що передрікається, але Господь розпорядився по-іншому. Ми ще раз стали свідками вічної тези: «Не в силі Бог, а в правді». Не дивлячись на зусилля певних сил перетворити церковне свято на засіб досягнення власних сумнівних цілей, все вийшло з точністю до «навпаки». Всупереч очікуванням недоброзичливців, приїзд до України Святійшого Патріарха Алексія II після такої тривалої перерви став не лише кульмінацією ювілейних торжеств, але й каталізатором духовної радості церковного народу. Це дуже багато хто відчув. Знаєте, у зв'язку з цим приходять на думку слова з пасхального огласительного слова святителя Іоана Златоуста про сходження Христа в пекло, де пекло «узяло те, що бачило (Ісуса - померлу людину), а піддалося тому, чого не чекало», оскільки було зруйноване силою Христа-Бога. Можна провести аналогію з нашою ситуацією, коли намір політиків від релігії використати візит до Києва двох Патріархів в своїх цілях, у тому числі для ослаби позицій канонічної Церкви України, не лише закінчився повним фіаско, але і показав силу Божої благодаті, що здійснюється в немочі і тиші. Чим активніше були провокаційні дії, тим міцніше була єдність і світліше радість віруючого українського народу.

 

- А провокаційні дії були?

- Були. Якісь з них були очевидними для всіх. Наприклад, очевидним було інформаційне ігнорування вітчизняними ЗМІ (і таких, на жаль, виявилося чимало) реальних церковних урочистостей за участю Патріарха Московського і всієї Русі Алексія, їх масовості і безпрецедентності для України. Багато людей, що дізнавалися про київські ювілейні заходи з телевізора, отримали помилкове уявлення про минаючі торжества і про реалії життя Церкви в нашій країні. Напередодні візиту Святійшого Патріарха Алексія рекламним агентствам столиці заборонили розміщувати плакати з його портретами, в останню мить виникли проблеми з проведенням концерту на честь ювілею Хрещення Русі на Майдані, який довелося перенести. Окрім цього, церковний народ в передсвяткові дні був украй збентежений інформацією, що нібито Патріарх Варфоломій збирається порушити канони Православної Церкви і легалізувати «київський патріархат». Окрім інформаційної блокади і провокацій, візит Святійшого Патріарха Алексія супроводжувався безліччю штучно створюваних організаційних перешкод, з якими зіткнувся церковний Оргкомітет. Доходило до крайнощів, про які неприємно навіть говорити. Проте, по слову Апостола, де примножується гріх, там рясніє благодать. Результат візиту виявився несподіваним для всіх: рясна духовна радість, мир, єднання, торжество Православ'я.

 

- Чи правда те, що за бюджетні гроші, автобусами на заходи за участю Патріарха Варфоломія звозилися активісти «Київського патріархату» із західних регіонів?

- Цього не заперечують і самі керівники УПЦ КП. За твердженням прес-секретаря «Київського патріархату» Євстратія Зорі, на спільному виступі Патріарха Варфоломія і Президента В. Ющенка на Софіївському майдані, більше трьох чвертей присутніх були саме «їх люди». Як відступ скажу, що, наприклад, парафіяни нашого храму на Софіївський майдан потрапити так і не змогли. У них, на відміну від масовки, що приїхала автобусами, не було спеціальних «запрошень». Взагалі ж, держава влаштувала безпрецедентний прийом Константинопольському Першоєрарху. Патріарха Варфоломія зустрічали на найвищому державно-політичному рівні. Йому, на відміну від Патріарха Алексія, державою були надані не лише всі можливі почесті, але й створені всі умови для спілкування з жителями України, у тому числі з екранів телевізорів. Проте, при всій повазі до Святішого Патріарха Варфоломія, заради справедливості слід зазначити, що на заходах з його участю простих віруючих було зовсім мало. Будь-який мешканець столиці, за бажання, міг побачити Константинопольського Патріарха особисто, і навіть підійти до нього і сфотографуватися (наприклад, у Лаврі).

 

- А зустріч віруючими людьми Московського Патріарха чимось відрізнялася?

- Звичайно. Коли до Києва прибув Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій, все було зовсім по-іншому. Тисячі і тисячі людей, яких ніхто нікуди спеціально не «звозив», радісних і тріумфуючих, буквально охопили свого Патріарха в кільце і «не випускали» протягом всього візиту. Люди плакали від радості, зустрічали Патріарха оплесками. Небагато щасливців, навіть з духовенства, змогли взяти у Святішого благословення із-за багатолюдності. Не дивлячись навіть на те, що під час богослужінь тисячі віруючих відтіснялися загонами правоохоронців, відрізувалися від місця служіння Патріарха Алексія (наприклад, на Володимирській гірці, навіть за наявності посвідчення члена Оргкомітету з мокрою печаткою, прорватися через охорону до місця богослужіння було неможливо), це не зіпсувало всенародного православного торжества.

 

- Чому тоді Патріарх Алексій не поїхав до Донецька, як було заплановано?

- Програма в Києві була дуже об'ємною і насиченою, і Святійший Патріарх прислухався до рекомендації своїх лікарів перенести візит в Донецьку єпархію на осінь. А нинішні урочистості в Донецьку очолив Блаженніший Митрополит Володимир.

 

- Це означає, що Патріарх Алексій цього року планує відвідати Україну двічі?

- Так.

 

- Чи можна з цього зробити висновок, що візити Святійшого до України стануть регулярними?

- Дуже хотілося б сподіватися. Головне - нарешті зруйнований помилковий стереотип, що Патріарха тут «не чекають». Цей обман, сформований ще на хвилі націоналістичних провокацій на початку 90-х років, врешті-решт, вийшов на чисту воду. Це стало очевидним і для самого Святійшого Патріарха, і для духовенства, і для українських політиків. Церковний народ України знає, любить і завжди чекає свого Патріарха. Ми з Вами говорили про благі плоди ювілею, які нам ще належить скуштувати. Розвінчання такого роду міфів - один із цих плодів. І якщо Святійший Патріарх тепер частіше відвідуватиме Україну, буватиме в єпархіях - безліч церковних та біляцерковних проблем вирішити можна буде набагато легше і ефективніше.

 

- У тому числі і проблему розколу?

- Ця проблема, напевно, давно б вже була вирішена, коли б не одна серйозна перешкода - баласт, який тягне на дно діряву шлюпку з людьми, що знаходяться в розколі, і не дає їм допливти і вибратися на рятівний Церковний корабель. Цей баласт - відданий анафемі лідер розколу М. Денисенко (Філарет). Коли цей вантаж буде відкинутий, процеси влікування розколу підуть значно швидше і плодотворніше. Роль Патріарха всієї Русі в цих процесах, природно, буде основоположною. Можливо, до участі й підтримки в рішенні цих питань будуть запрошені і представники інших Помісних Православних Церков, напевно, ширше використовуватиметься принцип церковної ікономії. Головне, щоб політики, що спираються на розкол в церкві і суспільстві, знову не спробували розіграти православну карту України в своїх інтересах. Наш народ інколи буває легко обдурити в питаннях політики, і навіть віри. Але наступає на граблі він все-таки рідко. Тому я думаю, що вдруге нав'язати частині віруючих українців організацію-фальшивку замість Церкви у цих ділків не вийде.

 

Бесіду вела Тетяна Приходько,

тижневик «Православний Печерськ», № 137