УКР РУС  


 Головна > Публікації > Точка зору  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 47 відвідувачів

Теги
милосердя Голодомор УГКЦ секти монастирі та храми України діаспора шляхи єднання іконопис Археологія та реставрація конфлікти УПЦ КП церква і суспільство Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори педагогіка розкол в Україні Церква і політика Вселенський Патріархат забобони постать у Церкві церковна журналістика Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко церква та політика Церква і влада краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі Києво-Печерська Лавра Церква і медицина Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II Ющенко автокефалія комуністи та Церква молодь українська християнська культура Мазепа Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков






Рейтинг@Mail.ru






«І коли врешті-решт з’явиться наш український Ататюрк?..»

  20 листопада 2009


В. Созанський, співробітник Відділення Морської геології НАН України
4-10 жовтня 2009 року я перебував в Анкарі (Туреччина), куди був запрошений для участі в Другому Міжнародному симпозіумі з геології Чорноморського регіону.

Щоби скласти уявлення про Туреччину подаю короткі відомості про цю державу в порівнянні з Україною.

 

Україна                                                                                                               Туреччина

Населення, млн.чол. 2002р. -   66,5                                                                       49,3                                                                                                            

Площа, тис. кв.км/  - 779,5                                                                                   603,7

Густота населення, чол. на кв/км. - 85                                                                   81

Тривалість життя, років - 66                                                                                  68

Приріст населення - 0,7%                                                                                 +  2,2%                                                     

Дитяча смертність     62 на 1000                                                                            21 на 1000                                             

Столиця -  Київ (2,8 млн.чол)                                                                             Анкара  (3,2 млн.чол)                              

Грошова одиниця - (8 гривен - 1 дол. США або ж 1 турецька ліра відповідає  5 українським гривнам, турецька ліра (15 лір - 10 дол. США).

Валовий національний продукт (ВНП)109, 5 млрд.дол США                                    409,4 млрд.дол США

ВНП на душу населення, дол. США - 2200                                                               6200

Статистика для порівняння

Таким чином, за своїм економічним потенціалом Туреччина в чотири рази багатша України (валовий національний продукт Туреччини складає 409 млрд. доларів США, тоді як України - 109 млрд.) Тому на кожного турецького громадянина припадає по 6200 дол.США, а на українця 2200. У цьому відношенні Україна знаходиться серед найбідніших народів світу, таких як Непал (1100), Нігерія (970) та інші, вона займає почесне місце тільки в основному серед відсталих країни африканського континенту. Що стосується Європи, то населення  України в цій частині світу є найбіднішим. Біднішого народу в Європі, ніж українці немає. Потрібно додати, що в Україні найбільш родючі землі в світі, площа чорноземів найбільша в світі, найбільші в світі запаси марганцю, залізних руд, кам'яного вугілля, величезні ресурси нафти й газу, тощо. Проте народ України найбідніший у світі.

Населення Туреччини зростає, а України - вимирає. За Малою Радянською Енциклопедією, т. 9 в 1960 р. в Туреччині проживало 26,9 млн. чол., тоді як нас, українців, тоді було майже вдвічі більше, тобто 41,8 млн. Через 27 років, як повідомляє Український Радянський Енциклопедичний Словник, т.3 в 1987 році населення Туреччини і України вирівнялось: турків стало 51,4 млн.чол., українців - 51,2 млн.чол. А ще через 15 літ, за даними  довідника «Увесь світ у цифрах і фактах», Київ, 2002., населення Туреччини виросло до 66,5 млн. чол., а населення України зменшилось до 49,3 млн.чол. На сьогодні ці показники ще більш вражаючі.

За часи незалежності...

За часи незалежності по своїй професійній діяльності (участь у Міжнародних конференціях і симпозіумах) я відвідав практично всі столиці Європи та інших частин світу. Побував в Москві Парижі,, Берліні, Лондоні, Римі, Мадриді, Амстердамі, Гельсінки, Будапешті, Бухаресті, Баку, Каїрі, Анкарі, Банкоку, а також в містах Греції та Норвегії. Кидається у вічі те, що Україна є однією з найбільш відсталих (більш правильно - однією з найбільш нужденних держав земної кулі, уряд якої проводить несправедливу політику щодо свого народу). Тому в Україні спостерігаються найбільш разючі відмінності між багатими і бідними. Так, в Києві всі тротуари переповнені надто дорогими величезними автомобілями, такої кількості дорогих машин я не бачив у жодній цивілізованій столиці світу. А між тими надто дорогими автомобілями сидять бідні українці-жебраки з протягнутою рукою і просять милостиню.

Повторюю ще раз - в жодній столиці Європи і світу, де я побував, немає такої кількості дорогих автомобілів на вулицях, як в Києві і я не бачив такої маси жебраків, як в Києві. Це результат правління наших президентів, які ввійшли в світову історію винаходом тачок-кравчучок і тачок-кучмовозів для свого знедоленого народу і провели приватизацію Національного Валового Продукту, в результаті одурманили український народ, видавши їм ваучери - пусті папірці, які не мають жодної цінності. Весь Національний Валовий Продукт України в розмірі 109.5 млрд. дол.США передали своїм наближеним, у результаті майже весь український народ виявився за межею бідності, став жебраками і лише один відсоток українців стали найбагатшими людьми в світі та їздять тепер по Україні в надто дорогих автомобілях, яких не знає більшість світу.

І знову шкуру дерете

З братів незрячих, гречкосіїв

Т.Шевченко, «І мертвим і живим і ненарожденним  землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє».

Схожа ситуація

Поїздка в Туреччину показала, що схожа ситуація була і в Османській імперії на початку минулого століття. Корупція, казнокрадство, беззаконня процвітали в Османській імперії. Все багатство було зосереджено в найбільш багатих турків. Тоді ще не було великих дорогих автомобілів, шахт і заводів, але цінності були в іншому. Для прикладу нагадаю, що в гаремах багатіїв було по тисячі жінок-наложниць, в їх руках були зосереджені величезні багатства, а в яничарів, які воювали і збільшували територію Османської імперії, не було нічого, жодного майна, навіть жінки, і яничари збунтувались, і перестали захищати імперію. Через кричущу несправедливості почався розпад Османської імперії, Греція, Сербія, Румунія, Болгарія, Єгипет, Лівія, Марокко. Палестина. Сирія та інші відокремились від Османської імперії. Дружба народів Османської імперії перестала існувати. Постало питання про існування Туреччина як держави взагалі. І молодотурки зробили все, щоби зберегти свою націю, свій народ, свою державу від зникнення. І Кемаль Газі Мустафа підняв народ з колін, щоби захистити свою націю, свій народ, свою державу від небуття. Зі зброєю в руках революціонери-турки відстояли своє право на існування. В результаті виникла нова європейська цивілізована держава - Республіка Туреччина. В той час Кемаль Газі Мустафа був молодою людиною, йому було всього 38 років і він в свої 38 років став батьком всього турецького народу і його назвали Ататюрком, тобто батьком турків.

Предмет масового вжитку: історія України

У зв'язку з цим я запитую через газету «Молодь України» українську молодь, чому вона така пасивна. Українська нація вимирає. І невдовзі Україна як держава зникне з політичної мапи світу. Українці вимирають як динозаври, їх скоро не стане, а в той же час по Києву бігають надто дорогі величезні автомобілі, які перевозять мільярдерів, жадних до наживи. Відбувається все це серед голодних українців, які стоять між дорогими великими автомобілями з простягнутою рукою і просять милостиню, щоби не померти з голоду. Та не тільки всі багатства захопили авантюристи, то в їх руках  виявились радіо, телебачення. І вони запросили з Росії передових політтехнологів, які оболванюють український народ різними шоу, типу «Свобода слова» С.Шустера та «Велика політика з Є.Кисельовим». Невже серед сорокап'ятимільйонного народу України немає людини, яка змогла би правильно освітити ситуацію в Україні і нам потрібно запрошувати з Росії Савіка Шустера і Євгенія Кисельова, які на телебаченні займаються шахрайством. Вони звозять в усієї Україну потрібних їм людей, проводять рейтингове непотрібне голосування і за результатами голосування показують, що українцям непотрібна Незалежність України, що вони проти Президента, проти Прем'єр-міністра чи НАТО, а всі хочуть тільки Януковича, російську мову і навіки бути колонією Росії. Російські політтехнологи, не знаючи української мови, історії України, зневажливо ставляться до всього українського, приїхали в Незалежну Україну і в своїх телепередачах повчають український народ, хто з українців є великим і кого, ми українці, повинні обожнювати.

Ще Т.Шевченко більше, ніж 150 років тому в своїй поемі «І мертвим і живим і ненарожденним  землякам моїм в Украйні і не в Украйні  моє дружнєє посланіє» писав, що українців постійно навчають їх історії, і ми постійно прислуховуємось:

Як німець (Савік Шустер, або ж Євгеній Кисельов- В.С) покаже

Та до того історію

Нашу нам розкаже.

Російські політтехнологи Савік Шустер і Євгеній Кисельов, які прибули в Україну, і яким платять надто великі гроші за рахунок податків із бідних українців, першими в світі й Україні підняли величезний галас у зв'язку з епідемією грипу. Вони організували велике шоу про смертельну загрозу  грипу в Україні і хоча цей  грип є в усьому світі, в тому числі і в США і Росії і в Білорусі, але там не має п'ятої колони і ніхто там не ганьбить свій  уряд, як це роблять російські політтехнологи Савік Шустер і Євгеній Кисельов і не вимагає відставки уряду, зміни його бюджету, щоби спасти свій народ від смертельної загрози.

Щоби вийти з цього, в першу чергу, потрібно видворити з України цих російських політтехнологів.

І коли врешті-решт з'явиться наш український Ататюрк?

Протягом століть світ мало знав про Туреччину і турків. Незнайома мова, арабське письмо-в'язь, войовничість Османської імперії, яка захопила Азію, Північну Африку, Балкани і постійно загрожувала решті Європи, створили негативний імідж в цивілізованому світі про турків, як про насильників і грабіжників. Всі народи світу боялись турків, тому виробилось негативне ставлення до них. В англійській мові Туреччина і турок - Тurkey, - цим словом крім держави, що в Малій Азії, називають також індика (птицю), та ще й набундючену тупу людину, негідника. Турок - нездара, відстала груба людина, яка займається тільки тим, щоби загарбати чужу територію, чуже майно ((див. Oxford Russian Dictionary, 1990, с.668; Большой Англо-Русский Словарь, Москва, «Русский язык» т 2, с.673). В Україні також, коли хочуть кого-небудь образити називають турком, тобто дураком, нездарою, грубою, тупою людиною, грабіжником.

Побувавши в Туреччині й познайомившись з її населенням, відвідавши музеї і театри, я повністю змінив своє ставлення до Туреччини і турків, бо це висококультурний,  освічений, гостинний народ, великі патріоти своєї держави.

Турецький народ високо шанує як національного героя Кемаль Гази Мустафа, більш відомого як Ататюрк (батько турків) (1881 - 1938), який корінним чином змінив політичне життя, культуру, зробив турецький народ цивілізованим, освіченим, передовим. В честь поваги до турецького народу я відвідав мавзолей Ататюрка, що в Анкарі.

В Туреччині я приймав участь в роботі 2 Міжнародного Симпозіуму з геології  Чорноморського регіону. Учасниками, крім фахівців з Туреччини, були геологи з України, Азербайджану, Грузії, Росії, Англії, Болгарії, Італії, Румунії, США. Франції, та інших країн.

«Про невичерпність нафтових і газових ресурсів Чорного моря»

На Симпозіуму я виступив з доповіддю «Про невичерпність нафтових і газових ресурсів Чорного моря». Ідеї ці в наш час набувають популярності й обговорюються в передових нафтових державах світу - США, Росії і Україні. Тому свого часу мою доповідь «Про невичерпність світових запасів нафти й газу» А.Міллер голова Газпрому і як голова Оргкомітету І Міжнародної конференції «Світові ресурси газу», Москва, 26 -27 листопада 2007 року включив у програму пленарного засідання. Через рік, 2008-го,  Російська Академія наук ввела мене в Оргкомітет Всеросійської конференції «Дегазація Землі...» і запропонувала виступити з аналогічною доповіддю.

В Анкару я поїхав, щоби обговорити цю проблему також і на турецькому форумі.

Відкрив Симпозіум міністр Енергетики й природних ресурсів Туреччини Танер Уілдіз. Здійснював програму професор Стамбульського Технічного університету Арал Окай.

Після прослуховування нафтової секції Симпозіуму я усвідомив, що Україна відстає від Туреччини принаймні на кілька десятків літ. Бо турецькі розвідники розпочали пошук нафти  на початку 70-х років, на травень 2009 року в Туреччині було пробурено 29 свердловин, із них тільки одна бурилася не турками, а фірмою Тореадор-Герма. Турки пробурили найбільш глибоку розвідувальну свердловину на нафту в Чорному морі Гопа-1, яка при глибині морського дна 1529 м сягнула глибини 4700 м, тоді як ми уже більше 30 років тупцюємось на мілині і не спроможні освоїти глибини морського дна більше, ніж на 70 м. Турки розпочали розвідувальне буріння на нафту в акваторії Чорного моря зовсім недавно, значно пізніше нас. Проте за цей короткий термін вони відкрили в басейні Акчакока близько десяти родовищ газу, проклали газопровід і розпочали експлуатацію покладів.

Я переговорив із керівником пошукових робіт на нафту в турецькому секторі Чорного моря доктором Vedaf Aydemir і відкрив для нього Україну. Він виявив бажання встановити контакти з українськими нафтовиками. Та коли я передав цю інформацію нашим представникам, мені повідомили, що коли турок хоче приїхати в Україну, хай він письмово попросить про це голову НАК Нафтогаз України. Думаю, що туркам нічого робити у відсталій Україні і вони не будуть проситися приїхати у відсталу Україну. При такому підході української сторони контакт із турками  неможливий.

... та мовну ситуацію

Найбільше враження справив на мене рівень підготовки фахівців. Всі турецькі геологи вільно володіють англійською мовою, прекрасно орієнтуються у стані пошуків нафти в акваторіях морів і океанів світу. Виступає, приміром, міністр Мінресурсів Туреччини перед учасниками Симпозіуму з вітальною промовою - бездоганною  англійською мовою, без шпаргалки, впевнено.  Наші ж українські міністри не те, що не володіють  англійською мовою, вони не знають навіть своєї рідної української.  Вони до цього часу керуються геніальними творами товариша Сталіна «Марксизм и вопросы языкознания», та іншими його творами, в яких стверджувалось, що росіяни - передова нація світу, незабаром побудує комунізм і російська мова  невдовзі запанує в усьому світі. А англійська мова, як і інші мови, включаючи українську, незабаром зникнуть, а тому не має сенсу вивчати англійську мову, чи інші мови, які не мають майбутнього. Тоді у 80-х роках, у період застою, перед розвалом  Радянського Союзу уже рапортували, що «в СРСР уже не має національностей, а є тільки радянський народ..., а засобами міжнаціонального спілкування радянського народу є російська мова» (див. Український Радянський Енциклопедичний Словник, 1987 , т.3, с. 67 стаття «Радянський народ). І мова українська була вилучена з ужитку в Україні. Цю політику в Україні здійснюють тепер С.Шустер і Є.Кисельов, які вважають, що вивчати українську мову немає смислу.

СРСР розвалився. Радянський народ, по М.Горбачову, розбігся по своїх квартирах. Російський комунізм виявився нежиттєздатним. Російська мова не стала панівною в світі. Тому нагальним завданням вузів і шкіл України - вийти з російськомовного середовища і як весь цивілізований світ долучитися до вивчення англійської мови, як інтернаціональної, з тим, щоби українські фахівці могли на міжнародному рівні спілкуватися як рівні серед рівних і не маячили на міжнародних конференціях тупими безпорадними російськомовними бовдурами.

Додам до цього, що турецькі нафтовики з повагою ставилися до українських фахівців і виявляли до нас високу шану.

Раніше я уже бував у Туреччині. Був в Анталії (на узбережжі Середземного моря) та в Ізмірі (на узбережжі Егейського моря, на розкопках Трої та виходах травертинових туфів).