УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 132 відвідувачів

Теги
Вселенський Патріархат 1020-річчя Хрещення Русі Церква і влада вибори молодь церква і суспільство монастирі та храми України розкол в Україні іконопис УПЦ КП краєзнавство Приїзд Патріарха Кирила в Україну комуністи та Церква автокефалія УГКЦ Церква і політика педагогіка Священний Синод УПЦ Археологія та реставрація забобони Католицька Церква Доброчинність українська християнська культура Президент Віктор Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання Патріарх Алексій II церковна журналістика конфлікти секти постать у Церкві Мазепа діаспора церква та політика Ющенко Києво-Печерська Лавра Церква і медицина милосердя Предстоятелі Помісних Церков Голодомор






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Мешканці міста вшанували пам’ять видатного іконописця

У четвер, 16 березня, Київський музей російського мистецтва масштабною експозицією «Демон і янгол» відкрив низку заходів, присвячених 150-річчю від дня народження художника Михайла Врубеля. Православному світу він відомий насамперед як майстер з відновлення й розпису церков. Він належить до плеяди тих художників, які уособлюють дух епохи. Велично сакральний характер робіт, одержимість, віра у своє покликання «будити душі від щоденних дрібниць величними образами» прирекли художника на нелегкі відносини зі своїм оточенням, нерозуміння й невизнання сучасниками. Але послідовне і природне звернення Михайла Врубеля до високих духовних цінностей, морально-етичних проблем, спроби відобразити у своїх художніх роботах велич і страждання людського духу підносять його мистецтво над часом.

Михайло Врубель народився 1856 року в Омську. Вищу освіту здобув у Санкт-Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Водночас він відвідував вечірній клас в Академії мистецтв у Чистякова разом із Сєровим та вчився акварелі в Рєпіна.

Від виставки, кожен експонат якої скопійований у репродукціях та описаний у десятках праць, навряд чи варто було очікувати сенсації. Але сенсація все-таки сталася -стовпотворінням можна назвати початок офіційного відкриття експозиції. За останні десятиліття в українському музеї не пригадають випадку, щоб директорові довелося особисто керувати потоками відвідувачів, а зали на декілька годин перетворилися на переповнений вулик.

Київська колекція цього художника й справді унікальна. Насамперед своїми масштабами: близько 150 робіт, більша частина з яких написана між 1884 й 1889 роками (п'ятиліття, яке Врубель провів у Києві та Одесі). У Київ учорашній студент, який так і не закінчив курс Академії мистецтв, приїхав не заради портретів або натюрмортів. За рекомендацією професорів міська влада запросила юнака в групу реставраторів Кирилівської церкви, а після успішного виконання роботи вмовила його залишитися для оформлення Володимирського собору. За час перебування в Києві Михайло Врубель знайшов свій стиль, який і визначив його подальшу творчість. Художник залишив тут дивовижну й безцінну художню спадщину.

Приватне життя Михайла Врубеля в Києві та його робота у відбудові й розписі церков становлять два основні розділи експозиції. Портрети знайомих, найчастіше незакінчені (з бездумним поглядом або зовсім порожніми очницями - очі художник завжди залишав «на потім», щоб вони «не заважали» виписувати фігуру й тло) і серія натюрмортів цікаві, серед них навіть є справжні шедеври - приміром, знаменита «Дівчина на тлі перського килима». Не перестає дивувати образ врубелівського Мойсея, який є «наймолодшим» у світі (всюди пророка зображують старцем, і тільки тут - юнак з очами, обтяженими особливою духовною думою).

Михайло Врубель працював унікально, постійно вишукуючи нові образи для втілення їх на полотні або церковній стіні. Так, нерідко фігури знайомих або ретельно замальована колірна гама польових букетів і венеціанських мозаїк давали йому змогу випробувати знахідки, перенесені згодом на стіни храмів. Найвідоміша з таких знахідок - обличчя киянки Емілії Прахової (під керівництвом її чоловіка, професора живопису Андріана Прахова Врубель працював усі роки свого перебування в Києві), зображене спочатку на портреті, а згодом - на фресках Богоматері.

Постійні переходи від альбомних малюнків до ескізів фресок, переплетення церковного і світського підштовхують до того, щоб майже ототожнити прозаїчну реальність і релігійний живопис. Справжньої віри в цьому перетворенні міського побуту було, ймовірно, нітрохи не менше, ніж профанації священного. Церковна й міська влада, однак, занадто злякалися врубелівських ескізів до майбутніх розписів собору, й оформлення храму доручили Віктору Васнецову. Вперше в житті Михайла Врубеля склався «київський» ланцюжок, що стане потім визначальним: приголомшливий успіх - і поразка, гігантські задуми - і можливість здійснити лише частину задуманого, геніальні прозріння - і свист дурнів услід.

Віталій Разіцький
Фото Віталія Сидоркіна