УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церква і культура  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 135 відвідувачів

Теги
УГКЦ милосердя іконопис педагогіка Священний Синод УПЦ Церква і політика шляхи єднання діаспора 1020-річчя Хрещення Русі розкол в Україні Церква і медицина Мазепа українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство Києво-Печерська Лавра церковна журналістика комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну Католицька Церква Доброчинність Археологія та реставрація автокефалія постать у Церкві Ющенко вибори УПЦ КП Патріарх Алексій II молодь Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України Голодомор конфлікти краєзнавство секти Вселенський Патріархат церква та політика забобони






Рейтинг@Mail.ru






«Отче наш» на заняттях з писанкарства

Вікторія Сидорова, Чернігів

"Писанкарство навчає людей добру", - вважає керівник Харківського клубу писанкарів імені Оксани Білоус Алла Овчаренко. З благословення єпископа Чернігівського та Ніжинського Амвросія виставка робіт членів цього клубу упродовж Великого посту діятиме в приміщенні Чернігівського єпархіального управління УПЦ. Одним із перших відвідувачів виставки став Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир. Предстоятель УПЦ відзначив "старанні труди на славу Святої Церкви" Алли Овчаренко Почесною грамотою, яку від його імені вручив єпископ Амвросій.

В експозиції виставки представлені писанки, виконані у різноманітних техніках, в тому числі: шкрябанки, дряпанки, розписані за допомогою парафіну, так звані "монастирські" (інкрустовані бісером) та вирізьблені по шкаралупі. З'ясувалося, що Клуб писанкарів у Харкові почав свою роботу з благословення тодішнього настоятеля Благовіщенського, а потім Свято-Троїцького храму о. Андрія Полікопи, котрий згодом у сані єпископа очолив Чернігівську кафедру. Колись ази цього мистецтва вивчали учні недільної школи, якою керував о. Андрій, а також їхні батьки. Нині клуб об'єднує вчителів, бібліотекарів, журналістів, лікарів і пенсіонерів, це мистецтво захопило їхніх дітей та онуків. Саме нашому єпископу Амвросію нині дякують харківські писанкарі за багаторічну духовну підтримку. Про "тонкощі" цього стародавнього мистецтва розповідає керівник Клубу писанкарів Алла ОВЧАРЕНКО.

- Писанкарство - це народне мистецтво, мета якого - навчити дітей і дорослих добру, милосердю. Адже писанку роблять для того, щоб комусь подарувати. Писанки відрізняються від крашанок. Крашанка - це яйце варене, окрашене в один колір, яким розговляються після служби. Крашанки складають у пасхальний кошик і освячують під час служби в храмі. Проте розговляються всього одним яйцем - воно ділиться на всю родину. Частину цього яйця подрібнюють для домашньої худоби, частину кладуть у вулик. Це нібито всіх об'єднує перед лицем Господа. Писанка - це розписане в різноманітних техніках яйце, що зберігається цілий рік. Якщо все виконано правильно, з дотриманням певних канонів, то воно може зберігатися роки і десятиліття. У Львівському інституті етнографії зберігається багато писанок, що були зроблені ще у позаминулому столітті. Нехай їх фарби трошки поблякли, але коли береш їх в руки, то відчуваєш особливе тепло.

Існує ціла наука, як вибирати яйце, як його підготувати, з якою молитвою. Розумієте, все це робиться для того, щоб людина стала більш досконалою. Ми навчаємо, що фарба найкраще візьметься тоді, коли яйце полежить у розчині стільки часу, скільки треба аби прочитати молитву "Отче наш". Якось у мене на занятті - я вперше працювала в тому колективі - 11 чоловік записали молитву "Отче наш". Якщо 11 чоловік вивчили молитву "Отче наш" саме у гуртку писанкарства - це дуже важливо, і я вважаю, що моя місія на землі виконана. Якщо всіх правил дотримуватися, то виходять такі чудові речі - залишається лише дивуватися й розводити руками. Писанки обов'язково містять традиційну символіку, яку ми також вивчаємо. І дипломні роботи наші вихованці згодом пишуть: 5 дипломних робіт було у студентів Віктора Юрієвича Єліна - в Академії дизайну і мистецтв, у педагогічному університеті - на тему писанкарства. У нас на Слобожанщині писанкарство вивчається і досліджується.

- Ви згадували про те, що писанкарство має терапевтичний ефект - що малося на увазі?

- Це мистецтво заспокоює. Уявіть собі: слова молитви - тут коментарі зайві, в ім'я Господа запалена свічка, розплавлений віск - це все предмети божественного походження. Бджілку називають Божою комахою. Можете спробувати - і самі переконаєтеся. Коли я в себе на кухні займаюся писанкарством, то забуваю про всі негаразди, всі проблеми, що накопичилися за день, тиждень. Кудись відступають хвороби, людина оновлюється. Я є прикладом цього, наш о. Андрій - єпископ Амвросій також. Якось він приїжджав до Харкова і серйозно захворів -  заклало ніс, важко дихав, пропав голос - було видно, що йому погано. А в цей час у мене дуже гарна виставка проходила в Чугуєві - це неподалік Харкова. Я приїхала запросити владику Амвросія, бо так сталося, що він не бачив жодної нашої виставки. Я розкрила коробки, щоб показати свої найкращі роботи, і на очах у присутніх він почав одужувати. І все ж таки погодився поїхати подивитися виставку, бо він дуже тонко сприймає все прекрасне.

- Розкажіть, будь ласка, як створювався Клуб, який Ви нині очолюєте.

 - Клуб був створений для того, щоб навчати дітей і дорослих Слобожанщини мистецтву писанкарства, тобто привити практику терпіння, любові, доброти й милосердя. З благословення батюшки Андрія. Вперше в Харкові він відкрив недільну школу для дорослих. І коли нас познайомили, то запросив мене викладати в ній. З його благословення все завжди йшло гладенько - всі рішення щодо роботи клубу приймалися з його благословення, його порада завжди була неоціненною.

Особисто я зайнялася писанкарством, коли з телевізійного екрану на дітей почав литися бруд, коли почалися популяризуватися бойові мистецтва, коли на моїх очах діти ставали більш агресивними. Я працювала вчителем у школі і шукала шляхи, як цей вплив пом'якшити. Всі види декоративно-прикладного мистецтва дійсно мають духовне спрямування. Вони дають можливість дітям міцнішати духовно. Писанкарство зокрема має ще одну перевагу - невідкладний результат. Розумієте, мало в кого вистачить терпіння вишити рушничок чи зіткати гобелен. А навіть з першого заняття з писанкарства дитина йде додому зі своєю роботою. Це важливо в першу чергу для малечі, адже до нас приходять діти з 5-6 років. Кожного разу перед Пасхою ми складаємо список - кому треба подарувати писанку, кому треба подякувати  - у когось він довгий, у когось всього кілька імен. Тож починаємо з'ясовувати, кого забули, кому ще маємо за щось подякувати. Так вийшло, що за час існування гуртка о. Андрій - владика Амвросій не отримав жодної писанки в подарунок. Ми хочемо виправити це. Одна з найкращих писанок залишиться у нього.

- Скільки загалом робіт нараховується в колекції Клубу?

- Для виставки в Чернігові ми відібрали найкращі. Загалом колекція авторських робіт на сьогодні нараховує майже три тисячі писанок. В основному вони виготовлені з курячих яєць, однак є також роботи з гусячих і навіть страусячих яєць. Крім того, ми привезли не лише писанки, а й ікони, вироби з лози, адже члени клубу захоплюються також іконописом, лозоплетінням (ви можете бачити роботи колишнього льотчика-винищувача). У нас існує творча співдружність з флористами. Ми представляємо писанки і кошики таким чином, щоб вони могли бути молитовним елементом інтер'єру...

Як повідомила Алла Овчаренко, шедеври харківських писанкарів зберігаються в Музеї писанки в Коломиї, в Центрі української духовності в США (м. Венбрук), у Храмі Хреста Господнього в Єрусалимі, в монастирі Св. Никодимуса на о. Кіпр, у приватних колекціях у Франції, Австралії тощо. Чернігівці можуть побачити ці писанки до Пасхи. Вхід на виставку в єпархіальному управлінні УПЦ вільний.

Фото Віктора Кошмала