УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 74 відвідувачів

Теги
забобони Католицька Церква Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі милосердя краєзнавство Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну комуністи та Церква Мазепа УГКЦ УПЦ КП Священний Синод УПЦ розкол в Україні церковна журналістика Вселенський Патріархат молодь конфлікти педагогіка українська християнська культура монастирі та храми України Доброчинність вибори Археологія та реставрація церква та політика секти Церква і влада Президент Віктор Ющенко Церква і медицина Голодомор Предстоятелі Помісних Церков постать у Церкві церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко шляхи єднання іконопис Патріарх Алексій II діаспора автокефалія






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. 82-річний пенсіонер будує церкви на балконі

Тривалий час балкон був для мініатюриста Івана Карапетяна майстернею, нині ж тут знаходиться своєрідна галерея, де час від часу Іван Аршалуйсович проводить екскурсії. Сам майстер говорить, що він не художник, а інженер-механік, який усе своє життя будував газопроводи, а макети - це його хобі. Без роботи на пенсії сидіти не може, а таке заняття припало до серця.

Хоча захопився мініатюрою Іван Карапетян задовго до того, як піти на заслужений відпочинок. Перший мініатюрний храм змайстрував тридцять років тому в себе на батьківщині, у Вірменії. 1978 року в «Будівельній газеті» був надрукований ескіз церкви в селі Тараканово Московської області. У цій церкві в 1908 році вінчався Олександр Блок з донькою Менделєєва. Церкви вже давно не існує, але хтось по пам'яті намалював її ескіз, розміром із сірникову коробку. Низ мініатюрист змайстрував з дерева, а верх зробив кам'яним. Готову модель відправив у газету і - фото опублікували! Тараканівська церква й досі зберігається в Івана Карапетяна; з неї майстер завжди розпочинає екскурсію.

82-річний пенсіонер будує переважно церкви, вони найбільше припали йому до душі. За тридцять років спорудив їх понад півсотні. Кожен храм Карапетяна - точна копія оригіналу, зменшеного у сотні разів. Це ювелірна робота. Тут розрахунок іде навіть не на міліметри, а на мікрони. Варто трохи помилитися - і конструкція не вийде. Одну й ту ж деталь доводиться іноді переробляти декілька разів.

Усередині макетів вирує своє життя; заглянувши в невеликі віконця храмів, можна побачити мініатюрні іконостаси, ікони й надзвичайно гарні люстри. У деяких моделях є навіть внутрішнє освітлення. Якщо потрібно замінити лампочку, то доведеться розбирати всю конструкцію.

Храми Іван Карапетян будує переважно за фотографіями. Адже церков IX століття (а в колекції є й такі) давно уже нема.

Чимало коштів у майстра йде на інструменти. Приміром, напильник за день стирається на порошок. Усі матеріали він закуповує у Вірменії. Тому доводиться просити родичів, щоб надсилали матеріал з батьківщини. З пересиланням і розтаможенням кіло каменю обходиться в п'ять доларів, а на один макет потрібно, як мінімум, кілограмів десять.

До речі, ввезти камінь в Україну не так-то й легко. Іван Карапетян зізнався, що найбільше проблем виникає на митниці. Митники щораз дивуються, навіщо пенсіонерові купа каміння.

Торік Івану Карапетяну вдалося втілити свою давню мрію: більше року пішло на будівництво Успенського собору. Віднині десятикілограмова споруда красується на балконі серед інших експонатів.

До зведення мініатюр приєдналася також дружина майстра. Нещодавно його попросили зробити макет вірменської церкви, що будується на вулиці Шевченка, причому строки були поставлені найкоротші. Оскільки майстра незадовго до цього прооперували, то Людмилі Едуардівні довелося допомагати, розпилюючи кам'яні блоки.

Міська влада виділила балкон на спільному коридорі (у під'їзді будинку), а Карапетян переобладнав його на майстерню. Раніше робота відбувалася на балконі. Саме там нині розмістилася «галерея», де зберігається лише невелика частина створінь мініатюриста, інші мандрують світом.

Багато макетів мініатюрист роздарував, багато залишилося у Вірменії, коли сім'я Карапетянів виїхала звідти в 1993 році. За твори Івану Аршалуйсовичу пропонували чималі гроші. Тільки за Успенський Собор давали декілька десятків тисяч доларів. Але майстер і чути не хоче про продаж - адже це розрада всього його життя!

«Комсомольська правда»/Православіє в Україні