УКР РУС  


 Головна > Українські новини > > По регіонах > СНД  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 101 відвідувачів

Теги
краєзнавство УГКЦ українська християнська культура Церква і влада Церква і політика Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) Голодомор іконопис постать у Церкві УПЦ КП Вселенський Патріархат конфлікти секти автокефалія Католицька Церква діаспора вибори Доброчинність монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра Ющенко Археологія та реставрація Президент Віктор Ющенко церковна журналістика церква і суспільство Церква і медицина Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика шляхи єднання милосердя педагогіка комуністи та Церква забобони Мазепа розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну молодь






Рейтинг@Mail.ru






РОСІЯ. У Суздальському Олександрівському монастирі відновилося чернече життя

Адміністрація Володимирської області повернула Володимиро-Суздальській єпархії Руської Православної Церкви комплекс будинків Олександрівського монастиря, які до цього часу використовував музей-заповідник. Відтепер за історичними стінами розпочинається чернече служіння на славу Божу.

Олександрівський жіночий монастир, що стоїть на високому березі Кам'янки, за переказом був заснований 1240 року Олександром Невським. У XIII столітті князь побудував першу дерев'яну церкву обителі, що не збереглася до наших днів. У XIV столітті московські князі подарували монастирю великі землі. Ймовірно, саме тоді він і почав називатися «Велика Лавра». Від тих часів не збереглося жодних

будівель, тільки пізні надгробки з вказівкою, що тут поховані дві суздальські княгині - Марія (1362) й Агрипина (1393).

1650 року з дозволу суздальського архієпископа Серапіона на території старого монастиря були побудовані нові будинки, знищені незабаром пожежею. В 1695 році на місці згорілого дерев'яного шатрового храму будується нова церква - Вознесенська. Кошти на її спорудження пожертвувала цариця Наталія Кирилівна, мати Петра I. Вознесенська церква побудована з застосуванням характерних для тогочасного Суздаля прийомів: високий четверик із двома ярусами вікон і п'ятиглавим верхом. Вікна прикрашені різьбленими наличниками, які в першому ярусі подібні до наличників

Петропавлівської церкви, а в другому - доповнені фігурними колонками. Фігурні колонки прикрашають і барабани храму. З північного боку до храму прибудовані «теплий» боковий вівтар і паперть, зі сходу - велика апсида. Перспективний портал і карнизи доповнюють декор високих стін. 

Дзвіниця, що стоїть осторонь від храму, цікава тим, що вона - єдина в Суздалі шатрова дзвіниця, стіни якої майже позбавлені прикрас. Потужний високий восьмигранний стовп дзвіниці поставлено на низенький четверик, збоку від нього

прибудовані дерев'яні сходи. Тільки карниз під наметом прикрашає чисті гладкі стіни восьмерика.

У XVIII столітті навколо монастиря було зведено невелику цегельну огорожу з декоративними башточками, стилізованими під монументальні оборонні вежі.

Нині від огорожі збереглися лише невелика її частина та святі ворота, реставровані у 1947 році. Ворота зверху завершуються гранованим ярусним барабаном з маленьким куполом. Будував огорожу суздальський зодчий Грязнов, який брав участь у будівництві Троїцького монастиря (нині знищеного).

1764 року монастир було закрито, а церква стала парафіяльною. Древні пам'ятники не дійшли до нас, усі споруди, які ми можемо нині побачити, належать до XVII сторіччя.

ДТРК «Володимир»