УКР РУС  


 Головна > Публікації > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 49 відвідувачів

Теги
педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і влада Священний Синод УПЦ церковна журналістика Президент Віктор Ющенко краєзнавство Голодомор церква та політика церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі Доброчинність автокефалія Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II конфлікти Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання Мазепа УПЦ КП УГКЦ Археологія та реставрація Католицька Церква українська християнська культура Ющенко комуністи та Церква Предстоятелі Помісних Церков милосердя діаспора Церква і політика молодь постать у Церкві розкол в Україні забобони вибори монастирі та храми України іконопис Церква і медицина секти Вселенський Патріархат






Рейтинг@Mail.ru






Усе починалося з «кабіни для голосування»…

Диякон Віталій Мякота, Володимир-Волинський

Кожен ювілей в особистому житті людини - це, насамперед, підбивання підсумків за прожитий і пройдений час. Перш ніж розповісти про досягнуте за 10 років, хотілося б повернутися у сиву давнину й розпочати з історичного екскурсу, бо без минулого немає майбутнього.

Володимирська єпархія, заснована святим великим князем Володимиром 992 року, є однією з найдревніших єпархій на Русі. Як свідчить історія, першим єпископом кафедри був Стефан Болгарин, а його першим собором був храм на честь Успіння Божої Матері, який не зберігся до нашого часу - від нього залишився лише фундамент. Це місце сьогодні називається «стара катедра».

Резиденцією Володимирських єпископів був Зимненський монастир, доки 1495 року не був збудований нинішній єпископський замок з дзвіницею. Коли віра православна почала поширюватися далеко від Володимира і кількість віруючих зростала, виникла потреба поділу Володимирської єпархії, а тому 1137 року з неї виокремилася Галицька й Угрівська єпархії, яка в 1323 році стає Холмською, а в 1288-му - Луцькою.

1160 року було освячено новий величний Успенський кафедральний собор, збудований великим князем Мстиславом.

Славною і разом з тим сумною є історія собору, міста та всієї єпархії

Славний град Володимир за князя Романа Ізяславовича став столицею могутньої слов'янської Галицько-Волинської держави. В кафедральному соборі вінчалися і коронувалися на престол великі князі, підписувалися міждержавні й торгові договори, приймали почесних гостей, тут знаходили собі вічний спокій єпископи і князі славної Володимирської землі. Минав час і змінювалася доля православних та єпархії. 1596 року Володимирський і Луцький єпископи Ігнатій Потій та Кирило Терлецький підписали з Римом Брестську унію, що поклало початок братовбивчій війні на релігійному ґрунті й гонінню на православних.

У 1621 році, на прохання гетьмана Петра Сагайдачного, Єрусалимський Патріарх Феофан відновив Українську православну ієрархію, але в неї вже не було сили і можливості керувати. Скрізь панували католики, а Володимирському єпископу Ієзекіїлю (Курцевичу) король не дозволив в'їхати в єпархію, через що той змушений був керувати на відстані. 1625 року Володимирська єпархія, як православна, припинила своє існування й була приєднана до Луцької, але згодом і її було ліквідовано.

Після другого поділу Польщі в 1793 році для Західної України та Білорусії була відкрита єпархія у Мінську, з якої 1795 року було виділене Волинське вікаріатство в Житомирі, яке з 1799 року стало самостійною єпархією. Відтоді ця велика територія почала називатися Волинською єпархією. Житомирський архієрей мав декілька вікарних єпископів. 1891 року у Володимир призначається преосвященний Паісій Виноградов, а з 1908 року по 1921 вікаріатство очолює єпископ Фадей Успенський. І знову настав час гонінь і переслідувань; Володимир залишився без єпископа, навіть вікарного.

3 травня 1996 року Священний Синод УПЦ вирішує відродити древню Володимирську кафедру на Волині, а єпископа Симона (нині архієпископа) призначає її першим правлячим архієреєм. І ось уже протягом 10 років з Божої ласки та благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира відроджується й утверджується наша нова і разом з тим древня кафедра.

Розпочиналося все з «кабіни для голосування»...

Відновилася не тільки єпархія, але й традиція, що на Володимирську кафедру Митрополитом Київським призначались єпископи з числа братії Києво-Печерської Лаври, як колись наші святителі Стефан, Амфілохій, Симеон та інші. Після розділення Волинської області на дві самостійні єпархії до Володимирської кафедри увійшли 8 північно-західних адміністративних районів, в яких знаходиться 12 благочинь. На той час було 167 храмів (у тому числі тих, які ще будувалися), 148 священиків та 2 монастирі (Мілецький чоловічий і Зимненський жіночий, який став ставропігійним).

Сьогодні довелося все розпочинати «з нуля». Резиденція єпископа, канцелярія, бухгалтерія і склад знаходилися в одній великій кімнаті єпископського замку. Келія архієрея була у тій самій кімнаті за шторкою, він жартома називав її «кабіною для голосування».

Спочатку були непорозуміння з владою, пов'язані з розколом. У зв'язку з цим все, що стосувалося підтримки, ігнорувалося або просто не сприймалося. На той час, казав владика Симеон, «мене тішило, що я - єдиний з архієреїв західного регіону - маю величний собор, де можу звершувати богослужіння». Переживши одну зиму в «холодильнику», на літо перебрались у будинок, де був кабінет, ризниця, їдальня, склад та бухгалтерія, а восени 1999 року перейшли в єпископський будинок.

Нині Володимир-Волинська і Ковельська єпархія має 235 парафій

Тут служать 220 священиків, діють 4 чоловічих монастирі: Мілецький, Низкиничівський, Сербський і Світязький. 1997 року при єпархії було відкрито Регентську духовну школу з дворічною формою навчання, нині в ній працюють 20 викладачів із вищою богословською та спеціальною музичною освітою та навчаються 50 вихованців. Відкрито Православний центр у Нововолинську, Богословську студію та братство святителя Миколая і преподобного Іова у Ковелі, літній табір для дітей-сиріт. Щорічно проводиться молодіжний фестиваль духовної та патріотичної пісні. Значно збільшилася кількість парафіян у храмах та недільних шкіл (з 15 у 1997 році - до 180 у 2005-му).

Видається газета «Волинь Православна» і журнал «Наша Церква». Вийшли друком декілька книжок для дітей, фотоальбом «Храми Волині», нотні збірки та молитвослови. Неодноразово проводилися місіонерські читання та педагогічні конференції за участю духовенства західних єпархій. Зроблено зовнішній ремонт собору і замку, перекрито і позолочено церкву, частково розписано, облаштовується прилегла територія.

У Ковелі відкрито благодійну їдальню для сиріт, напівсиріт і малозабезпечених сімей, де кожного дня обідають близько 40 осіб. Кожного місяця відбуваються засідання єпархіальної ради і раз на рік єпархіальні збори.

За 10 років свого перебування на кафедрі архієпископ Симеон звершив Божественну літургію в кожному храмі єпархії, здійснив 190 хіротоній дияконів і священиків. Завдяки правлячому архієрею склалися гарні відносини з керівництвом області  та районів, налагоджено плідне співробітництво з військовими, а нещодавно було освячено каплицю на честь святого благовірного князя Олександра Невського на території Волинської бригади. У Володимирі будується лікарняний храм в ім'я преподобного Агапіта Печерського.

До собору Волинських святих причислені 33 подвижники, з них 16 безпосередньо мали відношення і подвизалися у Володимирській єпархії, ми цим пишаємось і намагаємося ту славу й працю продовжувати своїм життям і служінням.