УКР РУС  


 Головна > Українські новини > > По регіонах > СНД  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 58 відвідувачів

Теги
педагогіка іконопис Церква і медицина діаспора постать у Церкві Ющенко Мазепа монастирі та храми України конфлікти Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ Патріарх Алексій II комуністи та Церква секти Голодомор милосердя краєзнавство Києво-Печерська Лавра молодь церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні автокефалія забобони УПЦ КП українська християнська культура Президент Віктор Ющенко церква і суспільство шляхи єднання церковна журналістика Священний Синод УПЦ 1020-річчя Хрещення Русі Вселенський Патріархат Археологія та реставрація Католицька Церква Церква і політика Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков Доброчинність вибори






Рейтинг@Mail.ru






РОСІЯ. Прес-служба Московської Патріархії виступила з заявою з приводу виходу на екрани фільму «Код да Вінчі»



Роман Дена Брауна «Код да Вінчі» і знята за його мотивами однойменна кінострічка користуються дедалі більшим попитом серед громадян багатьох країн світу. Оскільки зміст цього твору суперечить вченню християнських церков і шкодить релігійним почуттям віруючих, то останні виступили з акціями протесту проти екранізації роману.

У зв'язку з початком світового прокату фільму «Код да Вінчі» прес-служба Московської Патріархії виступила з заявою, в якій спростовуються теорії американського письменника і називаються справжні причини популярності представленої Деном Брауном «історії».

17 травня демонстрацією на Канському кінофестивалі розпочався світовий прокат нового фільму американського режисера Рона Ховарда «Код да Вінчі», знятого за однойменною книгою його співвітчизника письменника Дена Брауна. Роман, покладений в основу сценарію картини, опублікований у США в березні 2003 року, нині входить у список найбільш популярних бестселерів. Він був перекладений на сорок чотири мови й розійшовся по всьому світу рекордними тиражами (понад 50 мільйонів екземплярів).

Успіх книги визначається тим, що в сучасній масовій культурі особливо популярні «конспірологічні» сюжети, історії різноманітних всесвітніх «таємних змов». Романи подібного ґатунку, як правило, будуються на історіях викриттів злісного підступу змовників - членів «орденів», які приховують від світу вищі містичні знання, які примушують по-новому осмислювати весь шлях людства. Інтерес до подібної ідеологічної продукції зрозумілий. Він будується на сформованій популярною культурою наших днів підміні фундаментальних релігійних цінностей, що спонукають людину до напруженої та вимогливої внутрішньої духовної роботи, їхнім сурогатом, який створює ілюзію прилучення до містичних «таємниць світобудови» без необхідності брати на себе відповідальність більшу, ніж передбачено функцією споживача «пікантних» сюжетів.

Книга «Код да Вінчі», як і знятий на її основі фільм, - детектив подібного ґатунку. Однак у неї є одна принципова особливість: роль таємного «ордена змовників» тут відіграє Церква (у буквальному значенні - Католицька, однак для автора - людини з великими претензіями на науковість підходу до історії, але при цьому фактично глибоко неосвіченого, поверхневого «публіциста», під Римсько-Католицькою мається на увазі Апостольська Церква взагалі). За Брауном, церковне священноначалля від апостольських часів приховувало головну «таємницю» життя Ісуса Христа: факт його одруження з Марією Магдалиною, у результаті чого в Спасителя нібито з'явилися нащадки, які згодом відігравали важливу роль в історії людства протягом наступних століть (за святатоцькою логікою книги саме іменування Христа «Спасителем» видається безглуздим, оскільки «справжнім» духовним осередком всесвіту є «матір» і «дружина» Марія Магдалина. Саме її «приревнували» апостоли, які вирішили заради збереження своєї влади приховати її «справжню» роль в історії). У романі розповідається про те, що протягом століть відгомони цієї ретельно приховуваної таємниці жили у свідомості християнської Європи. Свідчення тому - середньовічна й масонська міфологія пошуків Чаші Грааля. «Справжнім» Граалем у романі виступає «знання» про «одруження» Ісуса та його «дітей», а також могила «дружини» Христа. Аж до наших днів церковні верхи з «масонською» старанністю стежать за збереженням цієї таємниці, але у світі століттями існував і продовжує існувати орден тих, хто «знає істину». З ними в церковних ієрархів укладено «таємний договір» про мовчання. Сюжет книги будується на тому, що через деякі обставини цей договір порушується, і сторони стають на шлях протистояння.

Найнебезпечнішим у «Коді да Вінчі» є те, що все вищесказане подається не просто як белетристична вигадка, а з претензією на виклад реальних історичних фактів та документальну обґрунтованість. При цьому книга не витримує навіть мінімальної й поверхневої наукової критики. У ній допущено кілька сотень історичних помилок, фактичні знання автора, по суті, не виходять за рамки відомостей з популярних довідників. Центральна «концепція», як з'ясували дослідники, запозичена з нещодавно опублікованих «скандальних» низькопробних брошур для масового напівосвіченого споживача.

У недосвідченого читача і глядача фільму автор та режисер свідомо створюють ілюзію історичної обґрунтованості й документальної дійсності своєї інтерпретації історії християнства. Це особливо тривожно, з огляду на те, що роман розійшовся величезним тиражем, ставши найгучнішою новинкою на книжковому ринку останніх років, а навколо прем'єри екранізації «Коду да Вінчі» розгорнулася масштабна агресивна рекламна кампанія. З урахуванням надзвичайного успіху книги можна припускати, що фільм подивиться рекордна кількість глядачів, у тому числі люди, не обтяжені достатніми знаннями в сфері історико-богословських дисциплін і джерелознавства. Як наслідок, у масовій свідомості буде сформовано небезпечний міф про Христа та християнство, що не сприяє взаєморозумінню між людьми віруючими й тими, хто став жертвою химер сучасної популярної культури.

Руська Православна Церква з повагою ставиться до таких фундаментальних цінностей, як свобода і права людини. Однак добрі плоди для суспільства вони можуть принести тільки через укорінення в моральних основах народного життя, у розумінні своєї відповідальності однієї людини перед іншою - носієм тієї або іншої духовної традиції.

Сфера релігійних уявлень багато в чому визначає індивідуальний світогляд людини й тип цілої національної культури. З цієї причини найбільш хворобливими і руйнівними для суспільства завжди стають зазіхання на традиційні святині більшості його представників. На жаль, ми занадто часто бачимо, як сили, зацікавлені в дестабілізації ситуації в нинішньому світі, прикриваються принципами абсолютної «свободи» від моральної відповідальності та «прав людини» на зневагу моральними й духовними цінностями свого ближнього. Коли такий підхід до прав і свобод людини починає втілюватися в життя з безкомпромісною прямотою, він викликає відповідну реакцію відторгнення, що провокує національно-релігійну нетерпимість і може призвести до спалахів насильства.

Сумне тому свідчення - хвороблива, але цілком зрозуміла реакція ісламського світу на нещодавню безвідповідальну публікацію святотацьких карикатурних зображень, що ображають релігійні почуття мусульман. Якими б ліберальними гаслами не прикривалися ті, хто зазіхає на релігійні святині зі сторінок газет, журналів і книг, екранів кінотеатрів і моніторів, вони послідовно сіють насіння ворожнечі й екстремізму. Святотацькі виставки і публікації, літературні твори та фільми, зневажаючи віроповчальні принципи тієї чи іншої релігії, зрештою, неминуче підточують основи моральності й несуть у собі потенціал руйнування. Духовний тероризм породжує тероризм у вуличній юрбі.

Фільм «Код да Вінчі» (як і книга, за якою його знято) - відверта наруга над основами християнської віри, священними для нас подіями євангельської історії, Господом нашим Ісусом Христом і його Церквою. Багатьма православними християнами Росії він сприймається як акт духовної диверсії, що відверто ображає релігійні почуття більшості жителів нашої країни, які вважають себе православними християнами. Тому вихід у прокат фільму «Код да Вінчі», мабуть, призведе до виникнення проблем правового характеру. До того ж, на жаль, нема впевненості в тому, що протидія свяотацькому акту, що ображає почуття віруючих, які нарівні з усіма повинні користуватися гарантією дотримання своїх прав, не породить крайніх форм протесту. У цьому сенсі картина є небезпечною провокацією, орієнтованою на цинічний витяг максимальної вигоди зі скандального прокату, що спричинить хвилю виступів на захист основ християнської віри. Подібні виступи вже охопили багато країн світу. Релігійні лідери різних конфесій одностайні у своїх оцінках фільму Рона Ховарда. Уряди деяких країн (причому не тільки християнських) уже пішли назустріч віруючим співгромадянам і знайшли можливість установити обмеження на широкий прокат фільму на території своїх держав.

Виступаючи з заявою з приводу виходу на екрани фільму «Код да Вінчі», прес-служба Московської Патріархії виходить з того, що Церква, не претендуючи на роль цензора, не має права ухилятися від необхідності захищати свободу совісті представників власної багатомільйонної пастви і оминути увагою подію, що потенційно може викликати ескалацію нездорових пристрастей у сучасному російському суспільстві.

У зв'язку з прем'єрою кінокартини Рона Ховарда прес-служба Московської Патріархії хотіла б нагадати слова Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II, сказані з приводу ситуації, що склалася навколо демонстрації по телебаченню в 1997 році святотацького фільму Мартіна Скорсезе «Остання спокуса Христа»: «Церква може сказати з усією пастирською відповідальністю, що Господа знеславити не можна (Галл., 6:7) і що кожен, хто зробив гріх образи, якщо не покається, зазнає кари від Бога не тільки в майбутньому житті, але й у житті земному».

Патріархія.Ru