УКР РУС  


 Головна > Публікації > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 49 відвідувачів

Теги
вибори молодь Церква і політика монастирі та храми України розкол в Україні Ющенко церква і суспільство постать у Церкві Церква і влада церква та політика Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі забобони Києво-Печерська Лавра Доброчинність Президент Віктор Ющенко автокефалія шляхи єднання УГКЦ педагогіка Голодомор Церква і медицина краєзнавство українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа секти комуністи та Церква Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Вселенський Патріархат Католицька Церква Патріарх Алексій II Археологія та реставрація іконопис милосердя конфлікти церковна журналістика діаспора






Рейтинг@Mail.ru






Замість кадила — залізна кружка, на місці бару — недільна школа



Надія Замоцна 

За півтори-дві години від Києва є невеличка станція Тетерів - гарне мальовниче село, що має тисяч десять населення. Раніше до найближчого маленького дерев'яного храму, який звели десь у 90-х роках, було кілометрів 10-15 (дивлячись з якої частини села йти). А до цього - нічого й не було, навіть місцеві старожили не можуть пригадати, чи була тут хоч колись церква.

Нині у невеликому селищі (близько десяти тисяч) відносно мирно співіснують різні церкви і різні секти. Православна Церква тільки-но отримала власне приміщення, яке до того ж потребує серйозного ремонту. «Для Церкви є багато роботи», - оптимістично сказав отець Георгій Юрчук, маючи на увазі як облаштування храму Божого, так і приведення до церкви людей невіруючих та тих, хто потрапив у тенета різноманітних сект (а це переважно молоді люди, яких легко звести на манівці).

Життя не стоїть на місці, а йде, і при цьому практично завжди змінюється на краще. 7 червня 1993 року було зареєстровано статут релігійної громади в ім'я преподобного Серафима Саровського. Перші богослужіння звершував у приміщенні сірникової фабрики священик, який приїздив з Києва. Але майже ніхто не приходив на службу Божу, а священику доводилося по декілька годин добиратися до селища, і в результаті - парафія розпалася, так і не склавшись.

Батюшка рук не опустив - зайнявся пошуками окремого приміщення для церкви і повсюдним проповідуванням слова Божого. Місцева влада виділила приміщення, а коли наступного дня священик прийшов облаштовувати майбутній храм, то побачив, що приміщення, яке ще вчора було порожнім і запущеним, уже функціонує як повноцінний магазин. А «влада» просто розвела  руками, мовляв, так вийшло, якось іншим разом... Але цей «інший раз» усе ніяк не складався.

Не дивлячись на всі прикрощі, Великдень у 2004 році люди змогли зустріти біля «нової» церкви - колишнього вагончика, який допоміг дістати, привезти й облаштувати директор місцевого лісгоспу Юрій Колодій. Посприяла доброму починанню нарешті й селищна рада. А згодом парафіяни отримали «свого» батюшку - священика Георгія Юрчука.

З Божою допомогою взимку 2004 року церква «переїхала» в нове приміщення. Хоч це і не був будинок, зведений як дім Божий, а всього лише колишній магазин, проте воно просторе і вміщує значно більше людей, ніж вагончик-кіоск. До того ж парафіян, які почали ходити до церкви, побільшало. 26 грудня 2004 року у колишньому магазині, а нині в храмі в ім'я преподобного Серафима Саровського звершилася перша служба.

Важко було молодому священику - починав майже з нуля. У перший же день - похорони, а з чим звершувати відспівування, як навіть кадила не було? Отож і імпровізував постійно, як міг: замість кадила - залізна кружка з вугіллям, а на водосвятний молебень замість кропила - білильний мазок, який дала парафіянка. Згодом владика Митрофан допоміг: подарував хрест напрестольний, хрестильний ящик та євхаристійний набір. Та й парафіяни посприяли: одна юна майстриня з Бородянки (районного центру) пожертвувала власноруч вишиту ікону «Розчулення». До речі, саме цій іконі молився преподобний Серафим.

Нині церкву всередині трохи облаштовано. У планах священика перетворити сусіднє приміщення - колишній бар - на недільну школу й бібліотеку. У найближчому майбутньому - облаштування маленької дитячої кімнати, аби дітки могли погратися, доки їхні батьки слухатимуть службу Божу чи сповідатимуться. Але всім цим планам не втілитися в життя, якщо не вирішити насамперед проблему з даховим перекриттям.

Отож, маленька сільська церківка, її поки що нечисленні парафіяни та священик Георгій просять допомоги у всіх небайдужих, адже молячись у храмі, вони закликають благодать Божу не тільки на себе, а й на все село і на всіх нас. Допоможіть облаштувати дім Божий, аби парафіяни могли приходити охрестити дітей, повінчатися та просто помолитися, не боячись, що під час служби їм на голову впаде шмат стелі чи капатиме дощ зі штукатуркою. Адже приміщення дуже й дуже старе: дах, стеля, стіни й підлога - все потрібно терміново ремонтувати. До того ж так хочеться побачити сяючі хрести на церкві й почути справжній дзвін, а не стукання в розрізаний газовий балон. Посприяйте нашій молодій церкві, щоб лунав урочистий передзвін над моїм селом, закликаючи і старих, і молодих до храму Божого!

Українська Православна Церква

Парафія преподобного Серафима Саровського

Смт. Тетерів Бородянського району Київської області

Ощадбанк 26001315900112
МФО 320081
Код 26540372
Тел.: 8 066 251 74 45 або 8 (277) 33 414 - священик Георгій Юрчук.