УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 114 відвідувачів

Теги
постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі забобони комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні діаспора УПЦ КП шляхи єднання вибори Священний Синод УПЦ милосердя секти Католицька Церква Церква і політика краєзнавство Приїзд Патріарха Кирила в Україну монастирі та храми України іконопис Предстоятелі Помісних Церков УГКЦ Церква і медицина молодь педагогіка церква і суспільство Археологія та реставрація Ющенко Мазепа Президент Віктор Ющенко Києво-Печерська Лавра українська християнська культура Доброчинність конфлікти Вселенський Патріархат церква та політика Голодомор Церква і влада Патріарх Алексій II церковна журналістика автокефалія






Рейтинг@Mail.ru






Ожив Чигиринський монастир

Картина "Чигиринський Свято-Троїцький монастир" роботи Т.Г. Шевченка

Картина "Чигиринський Свято-Троїцький монастир" роботи Т.Г. Шевченка

"Блукаючи по Україні,
Прибивсь якось і в Чигирин,
і в монастир отой дівочий,
що за пісками на болоті
У лозах самотніх стоїть".

Т.Г.Шевченко

Протоієрей Анатолій Чертополох, Черкаси

З благословення Священного Синоду Української Православної Церкви відновлено чернече життя в Свято-Троїцькому жіночому монастирі м. Чигирин Черкаської єпархії. Свого часу це була одна з найбільш відомих обителей на Правобережній Україні, починаючи з кінця XVI ст.

Знаходився монастир на околиці Чигирина. Із заходу до нього підходили сипучі піски, а з трьох інших боків оточували непрохідні болота. Перші згадки про нього датуються 1627 роком.

З 1658 по 1675 рр. Чигиринський монастир став місцем перебування двох Київських митрополитів: Діонісія Балабана та Йосипа Нелюбовича-Тукальського.

Перше уявлення про архітектурний ансамбль Чигиринського Cвято-Троїцького монастиря надає нам картина Т.Г.Шевченка «Чигиринський монастир дівочий» 1845 р. На передньому плані цієї картини художник зобразив келії та звичайне для України народне житло в оточенні могутніх осокорів та садів. На задньому плані малюнку постає урочиста композиція сакрального мистецтва. Із архівних документів відомо, що зображені на картині два храми і дзвіниця були побудовані в середині XVIII та на початку XIX ст.

На початку 1923 р. при обителі створили дитячу трудову колонію імені Г.Ф.Гринька. 18 серпня 1923 р. Київський губліквідком прийняв рішення про закриття Чигиринського Свято-Троїцького монастиря, оскільки «на территории, где имеется детский дом, недопустимо соседство монастыря».

У 1929 р. в стінах Чигиринського монастиря була створена комуна ім. 12-го з'їзду Рад Шевченківщини. Згодом комуна переросла в колгосп ім. Леніна. Колгоспники, розширюючи своє виробництво, встановили в Свято-Троїцьому храмі маслобойню.

Навесні 1932 р. активісти і комсомольці міста і села Вітово почали трактором руйнувати храми монастиря, за допомогою канатів звалювали хрести з куполів церков, розривали дерев'яні стіни теплої, а потім і літньої церков. Зруйнували церкви за кілька місяців. Вже у вересні 1933 р. на місці Троїцької церкви залишився один фундамент, а від церкви Преображення Господня - лише місце, де вона височіла.

Перша служба на території відновлюваного монастиря

Перша служба на території відновлюваного монастиря

До 1956 р. від обителі збереглося 16 монастирських корпусів, поза огорожею - будинок священнослужителя. У 1972 р. поблизу Чигирина розпочалося будівництво Чигиринської ДРЕС. На монастирському цвинтарі, де покоїлися члени сім'ї гетьмана П. Дорошенка, був відкритий піщаний кар'єр.

В 1973 році за рішенням міської ради корпуси колишньої обителі були віддані під квартири місцевому населенню. На даний час від колишніх монастирських споруд залишилось 16 корпусів, де проживають 49 сімей.

12 грудня 2006 року архієпископ Черкаський і Канівський Софроній у співслужінні численного духовенства єпархії звершив Божественну літургію в храмі на честь Казанської ікони Божої Матері Чигирина. Після Літургії відбувся хресний хід з мощами місцешанованої прмц. Рафаїли (Тартацької), останньої ігумені Свято-Троїцького Чигиринського жіночого монастиря, яка була закатована більшовиками 1926 року, до території монастиря.

Хресний хід з мощами прмц. Рафаїли пройшов навколо території зруйнованого монастиря та зруйнованого Свято-Троїцького храму, після чого був відслужений святковий молебень.

Трудами старшої сестри монахині Катерини (Калашник) та десяти сестер відроджується чернече життя в монастирі, але на сьогодні залишається дуже багато труднощів, і найголовніше те, що до цього часу законним власникам - черницям - не повернуті всі колишні монастирські споруди.

За часів свого існування монастир відроджувався тричі, дві його церкви міняли свої спалені або зруйновані стіни. Сьогодні Свято-Троїцький монастир у своїй історії переживає четверте відродження, і вже вчетверте на цьому зруйнованому фундаменті постануть нові стіни нового Свято-Троїцького храму.